Бу́ча () — місто України, адміністративний центр Бучанської міської громади й Бучанського району Київської області. Виникло, як полустанок Буча поруч із селом Яблунька у 1901 році під час будівництва Києво-Ковельської залізниці.
До 9 лютого 2006 року Буча мала статус селища міського типу і перебувала у складі Ірпінської міської ради. Згідно з Постановою Верховної Ради України № 3434-IV, населеному пункту було надано статус міста (рішення набуло чинності 1 січня 2007 року), а згодом — статус міста обласного значення. Новий етап розвитку розпочався у 2020 році в межах адміністративно-територіальної реформи, коли Буча стала адміністративним центром новоствореного Бучанського району, що об'єднує 12 громад.
Бучанська територіальна громада створена 12 червня 2020 року та складається з 14 населених пунктів. Адміністративний центр – місто Буча. Окрім неї до громади входять ще 13 населених пунктів – Ворзель і Бабинці, Блиставиця, Мироцьке, Здвижівка, Луб’янка, Буда-Бабинецька, Гаврилівка, Тарасівщина, Синяк, Раківка, Вороньківка, Червоне.
Всі ці населені пункти об’єднані у 8 старостинських округів, які очолюють старости.
День міста в Бучі відзначається 13 вересня.
Під час російського вторгнення в Україну у лютому-березні 2022 року російські окупанти здійснили в Бучі масове вбивство цивільного населення, відоме як Бучанська різанина. 24 березня 2022 року Указом Президента України, з метою відзначення подвигу, масового героїзму та стійкості громадян, виявлених у захисті своїх міст під час відсічі збройної агресії РФ проти України, місту Буча присвоєно почесну відзнаку «Місто-герой України».
Географія Місто Буча розташоване в Київській області за 25 км на захід від Києва в лісовій зоні. Територія, підпорядкована Бучанській міськраді в межах міста, — 2658,1362 гаДНВП «Картографія». Буча, план міста 1:10 000, Київ, 2010.
Межує з містом Ірпінь, селищами Ворзель, Гостомель, селами Михайлівка-Рубежівка, Блиставиця, Мироцьке. Місто лежить між невеликими річками Бучею та Рокачем — лівими притоками річки Ірпінь.
Місто включає в себе великий Бучанський міський парк з озером Паркове, площею 52 га, третина території міста розташована в лісопарковій зоні.
Зі сходу на захід центром міста пролягає автошлях міжнародного значення (Київ — Ковель. Через південну частину міста пролягає залізниця Київ — . У місті розташована залізнична станція Буча та 2 зупинних пункти: Склозаводська та Лісова Буча.
Частинами міста, назви яких склалися історично, є Баланівка, Лісова Буча (Бучанка), Мельники́, Склозавод, Яблунька, Ястремщина.
За поясненнями бучанського краєзнавця Анатолія Зборовського, назва міста походить від назви однойменної річки, яка у давнину не була такою спокійною й тихою, як нині — колись вона здіймала бучу (буча — корінна вода, яка піднімається в річці під час скресання криги до меженя, бучадити — піднімати рівень води вище меженя, бучала — вир або залита водою глибока яма). Логічно припустити, що назва річки походить від нуртування води, а не від людського галасу.
Історія
До XX століття (Яблунька)
Уперше в письмових джерелах топонім «Буча» згадується в 1630 році в стосунку до села Яблунька, що розташувалось на лівому березі річки Буча. Належало воно польському шляхтичеві Ю. Лясоті, який отримав ці землі від графа Миколи Потоцького за героїзм на військовій службі. Землі обробляли місцеві селяни: вирощували жито, пшеницю, гречку, овочі. Наприкінці XIX століття землі перейшли у володіння поміщиків Красовського, Пеховського та Сагатовського.
1868 року син Северина Сагатовського побудував неподалік від села Яблунька цегельний завод, який свого часу був найбільшим підприємством цього краю. Цеглу виробляли дуже високої якості з особистим клеймом «Яблунька». Вона була відома не тільки в Україні, а й за кордоном. А ще на власні кошти він побудував для дітей селян школу, де зараз знаходиться міжшкільний навчально-виробничий комбінат.
Яблунька описана у Географічному словнику Королівства Польського та інших земель слов'янських, виданому 1882 року.
Пан Красовський побудував на території Бучі крохмально-паточний завод, а поряд облаштував два водоймища, з'єднані шлюзом. Підприємство працює й нині, а на мальовничих озерах відпочивають жителі міста.
Селище Буча виникло навколо полустанку Буча під час будівництва Києво-Ковельської залізниці у 1898 році й швидко розбудовувалось, завдячуючи мальовничій місцевості навколо.
XX століття
Розвал Російської імперії та Українська революція На початку XX століття Буча була дачною місцевістю завдяки мішаному лісу, де переважала сосна, чистому повітрю, відсутності туманів та проточному ставку для купання. Дачні ділянки були розташовані поблизу вокзалу. На станції був лікарський кабінет Південно-Західних залізниць. Найближча аптека знаходилася у Гостомелі. Там же знаходилася і поліцейська дільниця.
Власником ставка був поміщик В. І. Красовський, який дозволяв там купатися, кататися на човні і вудити рибу. Рибу також ловили в річках Рокач, Буча та Ірпінь. В лісі полювали на вальдшнепів, тетеруків, зайців і дрібну дичину.
Вода була кринична. Молочні продукти доставлялися з найближчих сіл і Гостомеля. Вартість найму однієї кімнати на літній сезон у 1909 році становила 35-50 карбованців, а двох кімнат з кухнею і верандою — 70-100 карбованців, дачі (три кімнати, кухня, льох) по Логгіновській вулиці — 150 карбованців, дачі (чотири кімнати, великий передпокій, кухня і веранда) по Семафорній вулиці (тепер Ватутіна) — 250 карбованців. Ділянки землі з лісом для будівництва дач і підприємств коштувала від 10 копійок до 1 карбованця за квадратний сажень (4,55 м²).
У Бучі діяло товариство благоустрою, головою якого був Семен Олександрович Борзяковський. Завдяки цьому товариству у Бучі з березня 1909 року розпочав функціонувати базар.
Через станцію Буча за добу проходило до 12 пар пасажирських поїздів. Квиток від Києва у вагоні II класу коштував 56 копійок, III класу — 32 копійки. Місячні проїзні квитки коштували відповідно 14 і 8 карбованців. Час проїзду з Києва до Бучі становив від 45 хвилин до 1 годиниЗборовський Анатолій. Буча 101 рік тому. На основі матеріалів довідника «Дачник», складеного в Києві в 1909 за редакцією М. Т. Волинського. // Бучанські новини. — 2010. — 14 травня. — С. 12
В ході Української революції територія Бучі стала частиною проголошеної ІІІ Універсалом Української Народної Республіки у складі адміністративно-територіальної одиниці Київ. Під час Першої радянсько-української війни опиняється під контролем більшовиків, але згодом деокуповується українською владою в ході контрнаступу. З утворенням Української Держави на чолі з Павлом Скоропадським стає частиною Київської губернії. У ході Другої радянсько-української війни остаточно опиняється під контролем більшовиків.
Радянський період 27 лютого 1932 року, за новим адміністративно-територіальним поділом, Буча увійшла до Київської області. У 1938 році отримала статус селища міського типу.
У роки Другої світової війни, під час підготовки до визволення Києва від німецьких військ, у грудні 1943 року у Бучі розташувався командний пункт Першого Українського фронту на чолі з генералом армії М. Ватутіним.Кончаківська Вікторія. Генерал Ватутін був у Бучі // Бучанські новини. — 2010. — 7 травня. — С. 8
У 1950-х роках в Бучі активно розвивається економіка та соціальна сфера: так, станом на початок 1951 року там діяли великі механізовані торфорозробки, лісопильний завод, скляний завод, крохмало-паточний завод, середня школа, «Зелений театр» на 500 місць та кінотеатр. У 1969 році чисельність населення склала 17 000 мешканців.
У незалежній Україні
Кінець ХХ — початок ХХІ століття У 2001 році затверджено герб і прапор Бучі, створено дитячу школу мистецтв і дитячо-юнацьку спортивне школу, відзначено 100-річний ювілей Бучі, відкрито стадіон «Ювілейний», реконструйовано залізничний вокзал. Наступного року відкривається новий ринок, відремонтовано відділ зв'язку. У 2003 році створено газету «Бучанські новини», встановлено два світлофори, відкрито медико-соціальний центр та благодійну їдальню. У 2004 проводиться реконструкцію привокзальної площі, парку «Слави», відкрито кіно-мистецький комплекс «Акваріус», перший «Еко-маркет», монумент загиблим в Афганістані. Наступного року побудовано 18 сучасних дитячих та 11 спортивних майданчиків, три вуличних тренажерних майданчики, з'явилася центральна площа — Київська, дитяча школа мистецтв перейшла в нове приміщення. У 2006 році відремонтовано центральний будинок культури, збудовано естраду в парку відпочинку, відкрито пам'ятний знак та парк, присвячений трагічним подіям на Чорнобильській АЕС.
2006—2007 — з 9 лютого 2006 року (чинність з 1 січня 2007 р.) Буча отримала статус містаПостанова Верховної Ради України від 09.02.2006 № 3434-IV «Про віднесення селища міського типу Буча Ірпінської міської ради Київської області до категорії міст обласного значення». У 2007 році відкрито відділ освіти, проведено капітальний ремонт ЗОШ № 4, відкрито Управління праці і соціального захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, започатковано проведення щорічного Всеукраїнського фестивалю «Прем'єра пісні», відкрито підземний перехід під трасою . У 2008 році проведено капітальний ремонт ЗОШ № 3, відкрито торговельний комплекс «Буча-Пасаж», започатковане традиційне свято «Освітянські обрії». 2009 — відкрито дитячий садочок «Капітошка», капітально відремонтовано дитячі садочки «Козачок» та «Сонячний», відкрито стадіон «Меліоратор», у святі першого дзвоника взяв участь Президент України Віктор Ющенко, встановлено скульптури з пісковика у скверах міста, відкрите кафе «Казка».
2010 року створене Управління пенсійного фонду України у місті Буча, відкрито торговельний центр «Модуль», відкрито муніципальну школу тенісу, відкрито погруддя та парк Тараса Шевченка. У 2014 році міський голова Бучі Київської області Анатолій Федорук посів друге місце у «Рейтингу міських голів» — дослідження, яке було проведено науковцями Київського національного університету імені Тараса ШевченкаНайефективніше містами у 2010—2014 р. керували мери Львова, Бучі, Івано-Франківська, Кам'янець-Подільського і Чернівців — дослідження , — УНІАН. При цьому було відмічено високі показники Бучі за рівнем комфортності життя, народжуваності, спорудженню міських парків, низький рівень смертності, захворювань на туберкульоз та онкологічні хвороби. Того ж року було відкрито площу Героїв МайдануГерої не вмирають: у Бучі на Київщині відкрили площу Героїв Майдану , — gazeta.ua.
3 липня 2015 року, на виконання Закону України про декомунізацію, рішенням сесії Бучанської міської ради перейменовано вулиці міста, які пов'язані яким-небудь чином з комунізмом, нацизмом, тоталітарним режимом та історією РосіїРішення Бучанської міської ради «Про перейменування існуючих вулиць в м. Буча Київської області» , — bucha.com.ua, 2015-07-03. У 2016 році було відкрито набережну у Бучанському міському парку і амбулаторію загальної практики сімейної медицини з денним стаціонаром. У 2017 відкрито дитячий садочок «Перлинка» Наступного року відкрито станцію очищення та знезалізення води
У 2019 році відкрито новий корпус для початкових класів у ЗОШ № 3. Також відкрито нову амбулаторію по вулиці Бориса Гмирі, 11/5, наступного року відкрито гімназію на 800 учнів, кафе McDonald's, два супермаркети — Novus та АТБ, збудовано сквер козацького побуту у межах вулиць Шевченка та Революції. У 2021 році відкрито два торговельні центри — Avenir Plaza та Retail Park Bucha, супермаркет АТБ, реконструйовано фонтан у центрі міста, відкрито спорткомплекс біля ЗОШ №2 ("Академія спорту").
17 липня 2020 року Буча стала адміністративним центром Бучанського району — одним з 7 нових районних адміністративних центрів Київської області, що об'єднав 12 громад: Білогородську сільську, Бородянську селищну, Борщагівську сільську, Бучанську міську, Вишневу міську, Гостомельську селищну, Дмитрівську сільську, Ірпінську міську, Коцюбинську селищну, Макарівську селищну, Немішаївську селищну, Пісківську селищну.
Російське вторгнення в Україну