Аки́н — поет, оповідач у казахського, киргизького та ін. народів.
Є акини співці-імпровізатори, виконавці (жирші, ірчі, оленші), композитори-мелодисти. Мелодекламування віршів вони супроводжують грою на народному музичному інструменті — двострунній домбрі, кобизі. Вірші акини читають співуче під звуки домбри — струнного щипкового інструменту з трикутним або овальним корпусом, грифом і двома струнами.
Розвитку мистецтва імпровізації сприяли поетичні змагання (айтиси).
Акини у башкирів традиційно називаються сесенами. Сесени читають вірші під звуки башкирської триструнної думбири.
Цікаво, що акином, під час його заслання на Мангишлак, місцеві казахські племена адаївців з повагою називали Тараса Шевченка.
Акини Казахстана Акин часто повністю імпровізує, реагуючи на будь-які явища в суспільстві або на стан речей на всенародних святах тощо. На святах нерідко проводяться свого роду змагання акинів — айтис. Під час змагання акини, бавлячи народ, по черзі у віршованій формі намагаються висміяти один одного або обираючи будь-яку довільну тему. Іноді влада намагається піддати айтис цензурі, коли йдеться про владу чи політики.Цензура не сможет заткнуть айтыс только благодаря народу
Кочовий спосіб життя та швидкоплинний характер мистецтва акинів не дозволяв у минулому записати та зберегти твори на папері. Більшість творів акинів залишилася втраченою.
Див. також Ашуг Бахши Частушки Офеня
Література
Исмаилов Е. Акыны. Алма-Ата, 1957.
Примітки
Посилання
Акини // ВУЕ