Т-44 — радянський середній танк. Був створений у 1943—1944 роках у КБ-520 в евакуації під керівництвом Олександра Морозова та призначався для заміни Т-34-85 як основний середній танк РСЧА. Попри значну зовнішню схожість з Т-34-85, конструктивно Т-44 мав значну кількість відмінностей і був представником якісно нового покоління танків, до якого належав і післявоєнний Т-54.

Хоч Т-44 і мав гарні характеристики, він був танком воєнного часу, що вимагало максимально низької вартості та спрощеного виробництва в умовах низької кваліфікації робітників. Тому від танка не вимагали надійності та ресурсу: під час війни ресурс двигуна в 100 годин вважався гарним результатом, але після війни вимоги зросли до 500 годин. Із завершенням Другої світової війни танк швидко застарів і у виробництві був замінений на Т-54 — його подальший розвиток.

Загальні відомості Т-44 створювали для заміни Т-34; роботи над новим танком розпочалися наприкінці 1943 року. Конструкторські роботи вели на Уральському танковому заводі в КБ під керівництвом Олександра Морозова. В основу машини поклали елементи Т-34, а також конструктивні напрацювання проєктів Т-34М і Т-43.

Поєднання вдалих рішень зробило новий танк визначальним для подальшого розвитку бронетехніки. Конструктори знизили висоту моторно-трансмісійного відділення (МТВ), вивівши повітроочисник убік. Дизельний двигун В-44 отримав нову систему подачі палива, що дещо підвищило його потужність. Замість громіздкого вентилятора встановили компактний маховик, що дозволило змонтувати дизель на низькій, жорсткій і легкій рамі. Завдяки цьому висоту корпусу вдалося зменшити на 300 мм.

Конструктори відмовилися від надгусеничних ніш. Вентилятор змістили ближче до кормового бронелиста й підключили до коробки передач через фрикціон, що покращило охолодження трансмісії. Змінили й розташування масляного радіатора: його розмістили під кришкою МТВ в однорідному потоці повітря, забезпечивши ефективне охолодження. Двигун із 5-ступеневою КПП з'єднувала «гітара» — підвищувальний редуктор із передавальним числом 0,7. Сама коробка передач стала компактнішою та легшою. Бортові фрикціони та передачі запозичили в Т-34.

Нове МТВ дозволило встановити 85-мм гармату ближче до центра корпусу. Це зменшило кутові коливання танка, знизило ризик уткнутися стволом у ґрунт і підвищило точність стрільби. Таке центрування також дозволило збільшити товщину лобової броні до 90 мм. Міцність лобової деталі підвищили завдяки перенесенню люка механіка-водія на дах корпусу та відмові від курсового кулемета в кульовій установці — на його місці розмістили паливний бак.

З початком Холодної війни конструктори розробили проєкт нової башти зі 100-мм гарматою Д-10Т або ЛБ-1. На люку заряджальника встановили турель із зенітним кулеметом ДШК, а борти захистили 6-мм протикумулятивними екранами. З появою танка Т-54 у 1946 році подальшу модернізацію Т-44 зупинили, проте він залишився на озброєнні РСЧА та Радянської армії. У 1961 році відбулася уніфікація вузлів Т-44 з Т-54, а в 1968 році танк отримав двоплощинний стабілізатор озброєння. На базі Т-44 також випускали САУ, тягачі та інженерні машини. В історії танкобудування Т-44 відомий як прямий попередник сімейства середніх танків нового покоління.

Озброєння Таблиця бронепробивності для С-53 М. В. Павлов, И. В. Павлов. Отечественные бронированные машины 1945—1965 гг. // Техника и вооружение: вчера, сегодня, завтра. — М.: Техинформ, 2008. — № 9. — С. 52. А. Б. Широкорад. Энциклопедия отечественной артиллерии / Под общ. ред. А. Е. Тараса. — Мн.: Харвест, 2000. — С. 862. — 1156 с. — (Библиотека военной истории). — ISBN 985-433-703-0 Снаряд \ Відстань, м 100 300 500 1000 1500 2000 БР-365 (кут зустрічі 90°) 119 115 111; 105 М. Свирин. Артиллерийское вооружение советских танков 1940—1945. — М.: Экспринт, 1999. — С. 23. 102; 100 93; 92 85 (кут зустрічі 60°) 97 93 91; 90 83; 85 76; 78 69; 72 БР-365К (кут зустрічі 90°) 126 118 110; 108 95; 102 75; 90 65; 82 (кут зустрічі 60°) 103 96 90 75; 78 65; 72 50; 66 БР-365П (кут зустрічі 90°) 167 152 140 110 85Стрілба снарядом БР-365П на дальність понад 1000 м була заборонена. — (кут зустрічі 60°) 124 114 100 80 60 Треба пам'ятати, що у різний час і в різних країнах використовувались різні методики визначення бронепробиваємості. Як наслідок, Пряме порівняння із іншими даними неможливе.

Особливості конструкції

У новій конструкції вдалося посилити броньовий захист без збільшення маси та габаритів машини. При товщині лобової броні корпусу 90 мм (у дослідних зразках — 120 мм, що на 75 мм більше, ніж у Т-34) Т-44 важив 31,9 т — майже стільки ж, скільки й попередник. При цьому корпус був коротшим на 30 мм і на 300 мм нижчим за силуетом. Зменшення габаритів і відмова від надгусеничних ніш дозволили зекономити вагу та значно наростити товщину лобового листа.

Висоту корпусу вдалося зменшити за рахунок компактнішого дизеля В-44, у якому змінили розташування водяного та масляного насосів.

Слабким місцем попередніх радянських танків був люк механіка-водія та кульова установка кулемета в лобовій броні. У Т-44 лобовий похилий лист зробили суцільним: для огляду залишили лише невелику щілину, захищену триплексом і броньовою заслінкою. Люк механіка-водія перенесли на дах корпусу, зробивши його практично недосяжним для ворожого вогню. Попри це, огляд не погіршився: через щілину механік-водій бачив дорогу прямо перед собою, а також під кутом 116° — через призматичний прилад (з кутом огляду 54° по горизонталі).

Скорочення внутрішнього об'єму через товщу броні змусило змінити компонування. Двигун уперше розмістили не вздовж поздовжньої осі танка, а поперек, що скоротило силове відділення та розширило бойове. У трансмісії застосували новий агрегат — «гітару» (підвищувальний редуктор), що передавав крутний момент на коробку передач, розташовану паралельно двигуну.

Від екіпажу вилучили стрільця-радиста: аналіз показав невисоку ефективність курсового кулемета через поганий огляд, а дублювання наказів через радиста сповільнювало реакцію командира в бою. Передача функцій радиста командирові дозволила вивільнити місце для боєкомплекту. Завдяки цьому при загальному зменшенні об'єму танка боєзапас скоротився лише на два постріли і становив 58 снарядів. Курсовий кулемет за традицією залишили, але жорстко зафіксували в лобовому листі — вогонь з нього вів механік-водій, орієнтуючись через прицільну щілину. Другий кулемет ДТМ, як і на Т-34-85, зблокували з гарматою. Основним озброєнням була 85-мм гармата ЗІС-С-53 зразка 1944 року у литій башті овальної форми з розвиненою кормовою нішею. Для самооборони екіпажу в кабіні кріпився пістолет-кулемет ППС.

Завдяки новій КПП середня швидкість танка зросла на 3 км/год, хоча максимальна зменшилася на 5 км/год. Двигун потужністю 520 к. с., оновлена трансмісія та ходова частина (10 опорних ковзанок, 2 ведучих і 2 напрямних колеса, гусениці по 70 траків) забезпечували швидкість до 45 км/год.

Т-44 став важливою віхою в танкобудуванні. Американський аналог цього ж класу — M48 Patton — з'явився лише у 1952 році (він важив 44 т, мав 90-мм гармату, аналогічну швидкість, але був на 300 мм вищим). Хоч Т-44 і не став основним танком Радянської армії, його компонувальні рішення (поперечне розміщення МТВ, екіпажу та озброєння) лягли в основу абсолютно нової машини — Т-54.

Модифікації

Т-34, модифікація 1940 року Т-34, модифікація 1941 року Т-34, модифікація 1942 року Т-34, модифікація 1943 року Т-34-85 Т-44 Маса, т 26 26,5 28,5 30,9 32 31,9 Зброя 76-мм Л-11 76-мм Ф-34 76-мм Ф-34 76-мм Ф-34 85-мм ЗІС-С-53 85-мм ЗІС-С-53 БК, Снарядів 76 77 77 100 60 58 Пальне, л 460 460 610 790 810 642 Запас ходу, км 300 400 400 465 360 300 Броня, мм 15—45 20—52 20—65 20—70 20—90 15—120

Див. також Т-54

Примітки

Посилання

Быть ли танку на поле боя? «Моделист-Конструктор» 1978, № 11 на сайті http://hobbyport.ru/ Hobbyport.ru