Історична Дума про Остафія Дашкевича ()
Дума про Остафія Дашкевича розповідає про перебування козакa Остафія Дашкевича у турецькій неволі. Дума є перекладеною також польською мовою.
Сюжет
Почавши від Остафія Дашкевича, який перший розпорошених людей, що жили за порогами Дніпровими зібрав і з них військо Запорозьке сформував і до часів знищення чи атакування січі Текелим; ціла та доба козацька, що тривала більше як триста років є відображена в історичних думах, кожна важлива подія, кожна знаменита особа не зосталися забутими, все це живе в думі.
Ця дума про богатиря та засновника козаччини Дашкевича Остафія. Його називали на Запорожжі богатирем, це означало у стародавніх авторів — напівбог. Багато раз він був в боях з татарами чи росіянами, сам був в татарському полоні, чудом утік з полону і далі громив безпощадно татар. В цій думі розповідається про той час, коли Остафій Дашкевич перебував у полоні, дума оспівує як він звідти утік та знову громив невірних. (Міхал Гліщинський, 1852)
Текст думи Та дайдах ! Та дайдах! Татарчуком трусить страх, Татарцюга бородатий Біжить коника сідлати
Татаринка молодая Чорнобрива, уродливая, За віконце виглядає, Думу думає.
Ой ! коли б я мала та орлині крила, Ой ! тоби м в Козачизну тепер полетіла, А там в Козачизні хрестом ся молила; Атаману козацькому правду говорила
Ой ти Атамане! Сизоперлий орле Коли ж ся до тебе дівчина пригорне? Дівчина небога в Татар у неволі, А ти з Козаками стоїш в чистім полі.
Дівчина небога тужить та сумує, А татарин бісурмана і з туги глумує.
Ой Пане Остапе! Де ти забарився? Чи ще з неволі тай не відкупився Чи з ляшками по світі бродиш? Ой ! Чому ти козаченьків тай в Крим не приводиш? Я і з неволі тай не відкуплявся Через землі татарскі коником пробрався.
По дорозі мені звірі забігали Тай коня спиняли;
КІнь звірців ся не злякав, Стальовими підківцями під ноги топтав.
По передомною орли пролітали.
І мене спиняли;
Я їх мечом одганяв,
І крила рубав.
За мною чорні вставали хмари,
А в хмарах були татари;
Но кінь мій вихром степи пробігав.
За собою хмари зоставляв.
За мною кулі в погоню летіли,
Но мене брати не хтіли;
Бо на чорта є хрест, на кулю є слово, Так я в Козачину вернувся здорово. А теперки в Татарчизні іще погуляю,
Та уже і зброю наражаю,
Чи то чорні орли крила розпустили Темненькою ніччю сонечко закрили,
Чи то із за мора хмара наступає? Ой ! то не з за мора хмара наступає; Ні чорнії орли крила розпустили. Темненькою нічю сонечко закрили То під ясне небо луна набігає, А димом клубками по полі качає То хоробре Козачча Татарів розбили, І город бісурманський Очаків запалили. Базар горит, а на море луна іде, Пан Атаман козаченьків додому веде. А за ними бісурмани поле покривали; Атамана козацького хороше угощали Хороше угощали, дарами надарали, Ой втоді то козаченьків! та всі шановали.
Джерела Znaczenie i wewnętrzne życie Zaporoza podług Skalkowskiego, von Michał Gliszczyński, Apollon Aleksandrovich Skalkovskiĭ, Warszawa 1852, s. 262–263.
Історія Записів
Музика