Актобе

Актобе́ (до 1999 року — Актю́бінськ; ) — місто в Західному Казахстані, центр Актюбінської області і однойменної міської адміністрації.

Актобе розташоване на заході Казахстану, в північній частині Актюбінської області. Площа — 297,39 км². 1997 року в управління адміністрації міста перейшла територія скасованого Актюбінського району. Площа нового адміністративно-територіального утворення, до якого належить саме місто і п'ять сусідніх сільських округів, склала 2,3 тис. км². В межах міста протікають річка Ілек і кілька її приток, поблизу є Актюбінське і Саздинське водосховища. Внаслідок розташування у внутрішній частині Євразії і значної віддаленості від океанів, клімат міста є різко континентальним.

Актобе займає четверте місце серед міст Казахстану за кількістю жителів і є найбільшим містом Західного Казахстану. Населення — 500 803 осіб (1 січня 2020 року). Національний склад дуже різноманітний. Найчисленнішими є казахи (79 %) і росіяни (14,8 %). Переважне віросповідання городян — іслам і християнство. Утворювана Актобінська агломерація, яка в майбутньому має «вмістити» 1,3 млн осіб, має у своєму складі кілька десятків сельбищ поблизу Актобе.

Місто було засновано загоном військ Російської імперії 1869 року як твердиня Ак-Тюбе на лівому березі річки Ілек, в тому місці, де до неї праворуч впадає Каргали. 25 березня 1891 року поселення отримало статус повітового міста Тургайської області і було перейменовано в Актюбінськ. У роки Громадянської війни в Росії Актюбінськ став осередком революційних сил Тургайського краю. Місто поперемінно займали війська білих і більшовиків. 1919 року в Актюбінську остаточно встановилася радянська влада. 1921 року місто стало адміністративним центром Актюбінської губернії. Після скасування губернії 1928 року — центр Актюбінського округу, з 1932 року — центр новоутвореної Актюбінської області. Населення міста, як і регіону в цілому, постраждало від голоду 1920-х і 1930-х років. Під час Німецько-радянської війни в Актюбінську було упоряджено кілька військових утворень, до міста було евакуйовано ряд підприємств із окупованих частин СРСР. У 1962—1964 роках — адміністративний центр Західно-Казахстанського краю. З часу розпаду СРСР 1991 року місто є центром Актюбінської області у складі незалежної Республіки Казахстан. Сучасний Актобе — один з найбільших промислових і культурних осередь країни з розвиненою хімічною, легкою і харчовою промисловістю.

Назва, офіційні символи

Назва

З 1891 року, коли твердиня Ак-Тюбе ( або Акъ-Тюбя) стала повітовим містом Російської імперії, до 1999 року ж місто називалося Актюбінськ, російською — Актюбинск (Актюбинскъ). 11 березня 1999 року указом президента Казахстану Нурсултана Назарбаєва назва міста російською мовою було змінено на варіант «Актобе» , що відповідає закону «Про мови» від 11 липня 1997 року, який говорить: «Традиційні, історично складені казахські назви адміністративно-територіальних одиниць, складових частин населених пунктів, а також інших фізико-географічних об'єктів на інших мовах повинні відтворюватися згідно з правилами транслітерації» . Таке іменування було прийнято Федеральною службою державної реєстрації, кадастру і картографії РосіїРосреестр про найменування деяких адміністративних одиниць в Казахстані, Естонії, Франції та Абхазії (GIF).

Казахська назва міста в його сучасному орфографічному вигляді «Ақтөбе» існує з 1940 року (коли для казахської мови було ухвалено абетку на основі кирилиці). Раніше в 1929—1940 роках ця назва існувало на казахському алфавіті на основі латиниці — яналіф — у вигляді Aqtɵbe , а ще раніше — на казахській арабиці на основі арабо-перської писемності у вигляді . Нині казахська назва на основі арабської графіки використовуєтьсяПриклад використання: інформаційними ресурсами казахською мовою, які зорієнтовані на казахів Китаю (найбільша зарубіжна казахська громада) і країн Близького і Середнього Сходу, які продовжують використовувати традиційний алфавіт.

Назва міста, утворена зі слів ақ (від  — білий) і төбе (töpü — пагорб), означає «білий пагорб» . З цієї причини Актобе іноді називали «Місто на білому пагорбі» або «Біловершинськ» (, Бѣловершинскъ) . Слово ақ казахською мовою, крім значення «білий», також означає «неспаплюжений», «чистий», «невинний» .

Тюркські топоніми, етимологічно подібні «Актобе», досить звичайні як у самому Казахстані, так і за його межами (див. також Актюбе, Ахтуба, Актепе).

Герб

Перший герб Актобе було затверджено 18 жовтня 1968 роки (автор: С. Т. Сімонов). Через 20 років, 24 грудня 1988 року міська Рада народних депутатів прийняла новий герб за проєктом художника М. Ф. Луцина.

1998 року, до 130-річчя від дня заснування Актобе, було оголошено конкурс на новий герб міста. Журі, які складалися зі вчених, архітекторів і представників ЗМІ, з 50 конкурсних робіт визнали кращим ескіз Актюбінського художника, члена спілки художників Казахстану, Сагінтая Алімбетова. Герб було офіційно затверджено на 23-й сесії міського масліхату 24 липня 1998 року.

Герб має круглу форму, що символізує «вічність всесвіту». Напис «Ақтөбе» зроблено білим кольором — кольором «чистоти і святості», оздоба блакитного кольору означає «вічний рух води», а орнаменти червоного кольору — стилізовані тюльпани (ця квітка є неофіційним символ міста ). У центрі герба зображено крилату істоту з орлиною головою — грифон .

Фізико-географічний опис

Географічне положення

Географічні координати міста — .

Місто лежить в північній частині Актюбінської області, обома берегами лівої притоки Уралу — річки Ілек, в тому місці, де в неї впадає річка Каргали; в центральній частині Подуральского плато, що являє собою рівнину 250—400 м заввишки. Властивою рисою Подуральского плато є те, що під ґрунтами залягає крейдяний мінеральний субстрат (в зниженнях перекритий палеогеновими глинами), що призводить до того, що в місцях, у яких внаслідок ерозії було зруйновано ґрунтовий шар, оголюються білокольорові крейдяні відкладення.

Границя між Європою й Азією

Питання про визначення кордону між Європою й Азією є дуже спірним. Якщо проводити межу між цими частинами світу по річці Урал, то Актобе безсумнівно виявиться містом, розташованим в Азії. Однак, згідно з найпоширенішою серед географів думкою, межа Європи проходить по північному березі Каспійського моря, уздовж річки Емба і далі по Мугоджарам. Таким чином Актобе виявляється містом, розташованим в Європі. Втім, попри географічне розташування, країни колишнього Радянського Союзу часто розглядаються сучасними західними географами як якась окрема територіальна одиниця, відмінна як від Європи, так і від Азії.

Гідрографія

Місто розташоване в тому місці, де в річку Ілек впадає Каргали і її долина розширюється до 15 км . Безпосередньо середмістям протікає ліва притока Ілека — річка Сазди, на північному заході — ліва притока Ілека річка Жінішке. Оскільки русло річки Сазди пролягає в центральній частині Актобе і вздовж нього розташовані великі торгові і розважальні центри, з 2010 року адміністрацією міста ведуться роботи з облагороджування набережної . У південній частині міста знаходяться пониззя лівої притоки Ілека — річки Тамди, проте в меженний період це русло пересихає, утворюючи декілька плес. Північною околицею району Зарічний протікає річка Піщанка, ліва притока Каргали, за якою розташовується село Каргали. На захід від району Цегельний (), відокремлюючи його від села Акжар, протікає нижня частина правої притоки Каргали річка Бутак.

За 10 км на південний схід від міста розташоване Актюбінське водосховище об'ємом 245 млн м³, іменоване жителями «Актюбінське море», воно було введено у використання 1988 року . Саздинське водосховище за 8 км на північний захід від міста, що є традиційним місцем відпочинку міщан, було побудовано 1967 року , а Каргалинське водосховище, яке є найбільшим штучним водоймищем поблизу Актобе (розташоване поза межами міської адміністрації), обсяг якого дорівнює 280 млн м³ , було введено у використовування 1975 року і розташоване за 60 км на північний схід від міста .

Клімат Клімат в місті різко континентальний . Це обумовлюється розташуванням міста у внутрішній частині Євразійського материку і значною віддаленістю від океанів. Різка континентальність клімату проявляється в температурних контрастах між денним і нічним часом доби, між зимою і влітку, а також у великій кількості сонячному випромінюванні і в посушливості.

Взимку погода в Актобе знаходиться під впливом глибокого циклону над Ісландією (ісландський мінімум) і потужного Сибірського антициклону з центром над Монголією. Під впливом цих чинників утворюються великі баричні градієнти, спрямовані з південного сходу на північний захід.

Сумарне сонячне випромінювання в Актобе становить у середньому 108 ккал на добу, середньорічна тривалість сонячного сяйва в місті становить 2316 годин.

Літо жарке і тривале. Літо (період із середньодобовою температурою повітря вище +15 °С) триває близько чотирьох місяців (із середини травня по середину вересня); зима помірно холодна, можливі короткочасні відлиги. Найвищий сніговий покрив спостерігається в лютому (31 см). Кількість ясних, хмарних і похмурих днів в році — 174, 148 і 43 відповідно. Середньорічна кількість хмарності 5,7 балів. Найбільша кількість опадів випадає в червні (35 мм), найменша — у вересні (19 мм)).

Середньорічна температура — +5,3 °C Середньорічна швидкість вітру — 2,4 м/с Середньорічна вологість повітря — 68 %

Екологія

Екологічні обставини в Актобе вважаються неблагополучними . За даними Казгідромета на 2013 рік, індекс забруднення атмосферного повітря в Актобе склав 4,2 одиниць, що в кілька разів менше, ніж в Алма-Аті (11,5 одиниць), який був визнаний містом з найбруднішим повітрям . По всій території міста відзначається підвищений вміст діоксиду азоту і формальдегіду в повітрі, а в районі таких промислових підприємств, як АЗХС, АЗФ, Актюбінської ТЕЦ і біля селища Цегельний (, ), показники перевищили норму втричі . Об'єктивною оцінкою екологічного становища заважає мала кількість метеостанцій — усього в місті налічується 3 станції замість 23 необхідні .

Згідно з дослідженнями 2013 року, коли санітарно-епідеміологічний нагляд проводив розслід повітря в місті на наявність діоксиду азоту, діоксиду сірки, сірководню та інших речовин, основною причиною забруднення повітря було визнано каналізаційну систему міста . Зосередження сірководню в каналізаційних мережах може досягати 2-16 %, також стічні води містять велику кількість сульфідів. Через це в нічний і ранковий час жителі декількох районів і центральних проспектів міста зазнають проблем зі смородом у повітрі . Крім каналізаційної мережі джерелами сірководню в міському повітрі є відходи виробництва спирту (барда) на полях колишнього м'ясокомбінату, полігон ТОВ «Актобе Таза Кала» і старий сміттєвий полігон . Свій вклад вносить також автомобільний транспорт, кількість якого 2013 року сягнуло 178 тис. одиниць .

Річка Ілек, на березі якої розташоване місто, довгий час забруднювалася відходами бору з Алгінського хімічного заводу і шестивалентного хрому з Актюбінської заводу хромових сполук, а це, своєю чергою, веде до забруднення Уралу, а потім і Каспійського моря. Крім того, АТ «Акбулак» скидає в річку близько 10 млн м³ недоочищених (через застарілість очисних споруд ) стічних вод на рік. За перевищення норм скидання підприємство щорічно виплачує штраф, але адміністративні заходи не привели до позитивного результату .

Рослинність

Ще наприкінці XIX століття регіон, в якому знаходиться Актобе, описувався як майже позбавлений лісової флори, але водночас дуже багатий на степову рослинність. Вирубка шелюгових гаїв в тодішньому Актюбінському повіті привела до поширення пісків зі сусіднього Іргизького повіту і зникнення колись багатої рослинності. За радянських часів робилися заходи для створення «зеленого пояса» навколо міста для захисту від зимових буранів і літніх пилових буревіїв .