Юхи́м Дави́дович Зозу́ля (10 (22) грудня 1891, Москва — 3 листопада 1941, Рибінськ) — радянський письменник-прозаїк, журналіст, один з засновників журналу «Огонёк».
Біографія
Ю. Д. Зозуля народився 10 грудня 1891 року у Москві. Син дрібного службовця. Дитинство пройшло в Лодзі та Одесі. У 1905 році був заарештований у Лодзі за відвідування нелегальних революційних зборів. З 1911 року почав працювати журналістом в Одесі, друкував оповідання про життя робітників, міських низів, став відомим фельєтоністом. До тих часів відносяться перші літературні досліди — статті з мистецтва, про творчість А. П. Чехова. У 1914 році на запрошення Аркадія Аверченко переїхав до Петрограда, де працював журналістом, друкувався в газетах «Солнце России», «Новый Сатирикон», став відповідальним секретарем журналу «Сатирикон».
У 1919 році переїхав до Москви.
В 1923 році разом з М. Кольцовим заснував журнал «Огонёк» (був упорядником номерів, постійним автором, пізніше організував книжкову серію «Бібліотека „Огонька“»), очолював літературну студію «Огонька». У 1927 році взяв участь у колективному романі «Великі пожежі», опублікованому у журналі.
У 1927–1929 роках було видано його зібрання творів у трьох томах (запланований 4-й том так і не вийшов). Два романи 3озулі, що писалися близько 1930 року, залишилися незавершеними. З 1937 року друкувався мало і тільки в журналах, після арешту та загибелі М. Кольцова був змушений піти з «Огонька».
З початком війни пішов в ополчення рядовим, два місяці служив в артилерії, потім отримав призначення у фронтову газету «На врага». Незабаром був призначений відповідальним секретарем, йому було присвоєне звання інтеданта 3 рангу. Важко захворів і помер у госпіталі в Рибінську, 3 листопада 1941 року. Творчість 3озулі було забуто, його твори не видавалися. Єдине посмертне видання виходило в 1962 році.
Творчість
Юхим Зозуля — майстер стислої новели, він створив філософсько-фантастичні новели-алегорії, сатиричні казки. Деякі з його творів характеризуються соціалістичною патетикою. Його творчість, особливо на початку, зазнала сильного впливу А. Чехова. Герої творів Ю. Зозулі — «маленькі» люди з різних прошарків суспільства.
Збірки
1918 — Загибель головного міста () 1923 — Оповідання, т. I 1923 — Грамофон століть () 1925 — Лімонада () 1925 — Оповідання 1925 — Оповідання про Аку та людство () 1926 — Весняні оповідання () 1927 — Зустрічі () 1928 — З Москви на Корсику та назад () 1928 — По Європі. Цікава дівчинка () 1928–1929 — Епоха (), незавершено 1930 — Збірка новел 1932 — Власність (), незавершено 1935 — П'ятдесят новел із циклу «Тисяча» () 1936 — Різні новели () 1936 — Моя Москва () 1962 — Я вдома () 1922 (фрагм.) — 1990 (доп.) — Майстерня людей (), незавершено
У 2012 вийшла збірка Юхима Зозулі , ISBN 978-966-8692-47-5
Документальні 1933 — Свіфт (Життя видатних людей, у співавторстві з О. Дейчем)
Критика та відгуки
Примітки
Джерела Казак В. Лексикон русской литературы XX века = Lexikon der russischen Literatur ab 1917. — М.: РИК «Культура», 1996. — 492 с. — 5000 прим. — ISBN 5-8334-0019-8 Ю. Зозуля. Сатириконцы. Воспоминания (у друкованому вигляді не виходили) стаття з Літературної енциклопедії 1929–1939 Єфімов Б. Человек мудрого юмора Ефим Зозуля (Левин Ю. А. Солдаты Победы. Документальная проза: повесть, рассказы, очерки, публицистика, (сер. «Время. Судьбы. Портреты») — Єкатеринбург: Банк культурной информации, 2005. — 784 с., іл. Тираж 1000. ISBN 5-7851-0543-8.) Харламов Т. В БИТВЕ ЗА БУДУЩЕЕ. К 95-летию со дня рождения Е. Зозули // За знания (Комсомольск-на-Амуре).- 1987.- 19 лютого — С. 4. Дейч. О. Стаття із збірки оповідань «Я вдома» Юхим Зозуля на Librusec Стаття про Юхима Зозулю в Російській Єврейській енциклопедії Ефим Зозуля. Мастерская человеков и другие гротескные, фантастические и сатирические произведения