Виверження Хатепе — виверження супервулкана у Новій Зеландії. Названо на честь родовищ плініанської пемзи (іноді його називають виверженням вулкана Таупо), що сталося близько 180 року н. е. є найбільшим виверженням в Новій Зеландії протягом останніх 20 000 років. Було викинуто близько 120 км³ матеріалу (7 балів за шкалою VEI), з яких 30 км³ викинути протягом декількох хвилин. Вважається, що висота еруптивної колони досягла 50 км у висоту, що вдвічі вище, ніж колона від виверження вулкана Сент-Хеленс в 1980 році. Все це робить виверження одним з найсильніших за останні 5000 років, порівнянним за потужністю з виверженням вулкана Пектусан (близько 1000 року н. е.) і Тамбора (1815). Виверження мало не настільки сильний вплив на північну півкулю, проте римські та китайські джерела зареєстрували явище «червоного неба».
Етапи виверження Виверження проходило в кілька етапів, характерних для плініанського типу вивержень. Зокрема, виникли велетенські пірокластичні потоки, які спустошили місцевість в радіусі 80 км від вулкана. Так як Нова Зеландія в той час ще не була населена маорі, виверження відбулося в безлюдному районі. Виверження викликало локальне цунамі, сліди якого були виявлені на центральному узбережжі Нової Зеландії, проте, цунамі могло мати і набагато більше поширення (як спостерігалося після виверження вулкана Кракатау в 1883 році).
Виверження викликало розширення озера Таупо, що утворився після набагато потужнішого виверження 24500 р. до н. е.. Озеро затопило частину русла річки Ваїкато.
Датування виверження Початково вважалося, що виверження Хатепе сталося близько 130 року н. е.. Цей висновок був зроблений на основі аналізу загиблих в результаті виверження рослин. Проте, подальші дослідження уточнили дату і, більше того, потужність виверження. Якщо початково вважалося, що в результаті виверження було викинуто лише 14 км³ породи, то пізніше цифра була збільшена до 150 км³. Це означає, що відгомони виверження могли бути помічені в Римі і Китаї. Завдяки цьому вдалося датувати виверження 186 роком н. е., в який римськими і китайськими джерелами описуються рідкісні метеорологічні явища. Проте, останні дані радіовуглецевого аналізу скоригували дату виверження на 233 ± 13 рік н. е..Sparks, R.J., Melhuish, W.H., McKee, J.W.A., Ogden, J., Palmer, J.G., 1995. 14C calibration in the Southern Hemisphere and the date of the last Taupo eruption: evidence from tree-ring sequences. Radiocarbon 37, 155–163.A continent on the move: New Zealand geoscience into the 21st century — Graham, Ian J. et al.; The Geological Society of New Zealand in association with GNS Science, 2008. ISBN 9781877480003. page 66, 168.
Примітки
Ресурси Інтернету Lake-floor relief map, from The main Hatepe eruption vents are marked by submarine peaks on the far side of Lake Taupo.