Миха́йло О́рест Гайворо́нський (псевдо Орест Тин; 15 вересня 1892, Заліщики, Австро-Угорщина — 11 вересня 1949, Нью-Йорк, США) — український композитор, диригент, педагог, скрипаль, критик, громадський діяч. Гайворонський є творцем багатьох популярних стрілецьких пісень. З 1914 стужив до лав УСС. Написав низку пісень на слова Юліана Назарака («Слава, слава, отамане», «Нема кращих в світі хлопців»), а також на власні слова («Пройшли гори», «Ой впав стрілець», «Їхав стрілець на війноньку», «Йде січове військо») та в 1915 очолив військовий духовий оркестр, а також був одним із засновників стрункового Квартету УСС.

За часів УНР став головним диригентом та інспектором військових оркестрів Армії УНР (1920). Також писав військові пісні та марші ("Стрілецьким шляхом"). Від 1920 викладав музики в жіночій гімназії, а також був диригентом хорів "Бандурист" і "Боян" у Львові.

Восени 1923 переїхав до США та жив у штаті Род-Айленд, через рік – у Нью-Йорку. Поступив на музичний факультет Колумбійського університету. Разом із скрипалем Романом Придаткевичем заснував 1924 Українське музичне видавництво. Від 1930 став засновником і диригентом об'єднаних українських хорів та диригентом українського смичкового оркестру. В 1934 написав музику до п'єси Дмитра Николишина "Синя квітка".

Після Другої світової війни писав переважно пісні. 3 трав. 1949 у концертному залі Карнегі-хол (Нью-Йорк) виступив на концерті, присвяченому 300-річчю в'їзду Богдана Хмельницького до Києва. Автор численних пісень на слова укр. поетів (Тараса Шевченка , Івана Франка , Лесі Українки , Богдана Лепкого , Юрія Клена, Олександра Олеся , та інших), хорових обробок народних пісень, симфонічних і камерних творів ("На Чорному морі", "Рідна сторона моя"), сюїти "З Гуцульщини", рапсодії "Довбуш" для духового оркестру, церк. і дитячих творів ("Збірник українських пісень для молоді", 1946)у місті Нью-Йорк.

Біографія Народився 15 вересня (за іншими даними 1 вересня) 1892 в Заліщиках в сім'ї міщанина Івана Гайворонського. Його мати знала багато українських пісень, сама гарно співала, батько любив грати на сопілці. Наука гри на скрипці й музичної теорії почалася, коли Михайлу було 8 років. Навчав його брат тітки Василь Цалинюк.

Після закінчення народної школи поступив на навчання в Заліщицьку учительську семінарію. Там поширив свої знання музичних інструментів. На формування музично-естетичних поглядів, композиторської творчості Михайла Гайворонського мали вплив заліщицькі вчителі Василь Цалинюк, органіст Ф. Коньор, священник І. Туркевич та професор Е. Старжинський. На 17-му році життя вів мішаний та чоловічий хори семінарії та семінарський оркестр. Працював також з сільськими оркестрами у Старих Заліщиках, Добровлянах і в Блищанці.

З юнацьких років Михайло зазнав на рідній землі національної нерівності, тому використав першу нагоду, щоб змінити польське звучання свого прізвища (Гавронський) — українським.

Перші композиторські спроби й успіхи Гайворонського пов'язані з 1910-м роком. До його найраніших творів належать: хорова композиція на слова із збірки М. Шашкевича «Ой, вилетів орел». Її виконав заліщицький хор 1911 року. 1910 року диригує оркестром товариства «Січ».

1912 року випускник семінарії Гайворонський почав працювати учителем в Зашкові неподалік Львова. Одночасно студіював музику у Вищому музичному інституті імені Лисенка. На великому концерті у Львові, присвяченому 100-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка, Михайло Гайворонський диригував учительським хором котрий, у тому числі, виконав його перші твори на слова Олександра Олеся.

У лавах УСС З початком I-СВ та розпадом Австро-Угорської імперії починається великий національно-визвольний рух Галичини. Гайворонський вступив до лав Українських січових стрільців, у складі сотні Василя Дідушка брав участь у карпатських боях.

З часом Михайло Гайворонський стає підхорунжим, композитором-диригентом, організатором духового оркестру Українських січових стрільців, інспектором (візитатором) військових оркестрів Української галицької Армії. Йому допомагав Роман Лесик — підхорунжий, диригент стрілецького оркестру, автор музичних творів «Легіон УСС», «Вечір в Україні», секстетів для кларнетів і саксофонів.

М. Гайворонський згадував:

Репертуар оркестрів Репертуар оркестру поповнювався музичними творами Антіна Баландюка — підхорунжого, музиканта, композитора; Ярослава Барнича — композитора-диригента, учасника струнного квартету, автора музики до оперет «Гуцулка Ксеня», «Шаріка»; Богдана Крижанівського, Романа Купчинського, Левка Лепкого — авторів багатьох стрілецьких пісень.

Першим музичним твором, який виконав оркестр, був «Сокільський марш». Також виконували «Французький марш», та «Коломийковий похід» котрий записав Роман Лесик. Гайворонський склав власні марші: «1-й Стрілецький Похід», «2-й Стрілецький Похід», «Стрипа-марш», «В дорогу», «Їхав козак», «За рідний край» («Ми йдемо в бій») та інші. Пізніше розучили гімн «Ще не вмерла України», «Сальватор марш», «Молитву», «Похоронний марш», «В'язанку народних пісень» тощо.

Від 1918 року візитатор військових оркестрів УГА, керівник оркестру Українського театру в Кам'янці-Подільському, Театру Миколи Садовського (1919). На початку 1920-х років викладав у Вищому музичному інституті імені М. В. Лисенка у Львові, працював учителем музики у дівочій гімназії, диригентом з'єднаних хорів «Боян» та «Бандурист», брав активну участь у музичному житті.

В еміграції 1923 року Михайло Гайворонський виїздить на постійне місце проживання до США, де у Нью-Йорку разом з Романом Придаткевичем заснував Музичну Консерваторію (1924). Водночас відвідував лекції у Колумбійському університеті. Невдовзі організував Український інструментальний оркестр, яким керував до 1936 року, також об'єднаний хор зі співаків 7 навколишніх церков, з якими влаштовував великі концерти своїх творів у 1932—1936 роках.

З другої половини 1930-х років зосередився на композиції, а також надавав постійну допомогу молоді, згуртованій у «Лізі Української Молоді Північної Америки».

1931 року важко захворів. Не зважаючи на хворобу, видавав композиції до українських пісень «Полісся» (1933).

1936 року опублікував свою працю «Наша музика в Америці». Незабаром у Жовкві вийшли його пісні у збірці «Поділля».

Особливо творчим для композитора був 1938 рік: опрацював білоруські народні пісні, оркестрові твори, видав твори «Прелюдія» та «Сонатіна» для скрипки з фортепіано.

З початком Другої світової війни мусив перервати кореспонденцію з рідним краєм. А згодом хвороба прикувала композитора до ліжка. Останні твори його були в більшості хоральні.

Життя обірвалося на 57-му році. Помер 11 вересня 1949 року в Нью-Йорку, де й похований.

Творчість

До найвідоміших з композицій Гайворонського належать понад 30 стрілецьких пісень (кілька на власні тексти), рапсодія «Довбуш», увертюри, танці та марші для духового оркестру. Серед них:

Їхав стрілець на війноньку Гей, там на горі Січ іде Йде січове військо Коли ви вмирали, вам дзвони не грали Сповнилась міра, кров братів Ой впав стрілець Од синього Дону до сивих Карпат Живи, Україно (на лірику Олеся) та інші.

В Америці були створені «Симфонічне алегро», вальс «Червона калина», квартет «Морозенко», «Різдвяна сюїта» і «Коломийка» для скрипкового тріо, скрипкові твори «Елегія», «Колискова», «Пісня без слів», «Серенада», «Сонатина».

Перу композитора належать також хорові збірки «Колядки та щедрівки», «Гуцульське Різдво», дві Служби Божі, два «Іже Херувим». З театральної музики — найвідоміша його музика до п'єс «Вій», «Довбуш» та «Гетьман Дорошенко».

Вшанування пам'яті У Заліщиках іменем М. Гайворонського названо вулицю; йому встановлено пам'ятник (1992; скульптор М. Невеселий).

На честь Михайла Гайворонського у Львові 1993 року названо вулицю.

Примітки

Література

Витвицький В. Михайло Гайворонський. Життя і творчість / В. Витвицький. — Львів, 2001. — С. 175. Гайворонський М. Перша орхестра У. С. С. / М.Гайворонський // Червона калина. Літературний збірник «Українських Січових стрільців» 1935 р. — Львів, 1935. — С. 12—14. Гайворонський Михайло. Співаник для дітей дошкільного та шкільного віку. — К.: Музична Україна, 1993. — 128 с. "Гей, ви, стрільці січовії, раз, два, три…" / А. Михайлюк // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2020. — № 18 (6 трав.). — С. 7. Герасимова Г. П. Гайворонський Михайло-Орест // Л. П. Філоненко. Гайворонський Михайло // Мистецька легенда УНР: у Заліщ. дит. муз. школі відбулася презентація електронних копій оригіналів з архіву М. Гайворонського, який зберігається в УВАН (США) / В. Дяків // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2019. — № 29 (24 лип.). — С. 7. Футулуйчук Василь Українська Галицька армія: військово-патріотичне виховання та вишкіл (1918—1920 рр.) / 4.4. Культурно-освітня робота в армії і серед населення. — Донецьк—Львів: Східний видавничий дім, 2000.

Посилання

Стрілецькі пісні і труби (розмова М. Гайворонського з І.Боберським) // Дїло. — 1916. — Ч. 70-76 (12-21 березня) — С. 1. Фонди НБУВ. Українські нотні видання 1917—1923 р. Василь Олійник Михайло Гайворонський // Заліщики on-line Михайло Гайворонський // Музична бібліотека Гайворонський Михайло (1892—1949) — композитор, диригент, педагог, скрипаль, критик, громадський діяч // Заліщицька ЦБС. Михайло Гайворонський на pisni.org.ua Михайло Гайворонський. Біографія // Український центр Хованець М. І. Витоки створення оркестру духових інструментів в українському січовому стрілецтві . Окремі твори зберігаються у архіві І. Соневицького http://icm.ucu.edu.ua/arhivy/sonevytskogo/