Біоценотичною кризою називається ланцюг подій, в результаті яких порушуються міжвидові зв'язки, біоценоз втрачає цілісність, види, складові угруповання, вимирають. В палеонтологічному літописі свідченням біоценотичної кризи є різке прискорення зміни таксонів, різке зникнення звичайних до цього форм, вибухоподібна поява нових форм.
Причинами біоценотичної кризи можуть бути Зміна зовнішнього чи внутрішнього середовища біогеоценозу. Як правило, під цим мається на увазі швидка зміна параметрів клімату, солоності води, хімічного складу ґрунту тощо, або поява нового елемента в угрупованні в результаті міграції (наприклад, зміна біоценозів Північної і Південної Америк при появі Панамського перешийка). Внутрішні події в угрупованні. Під цим мають на увазі або еволюційні придбання, які різко змінюють статус видів в рамках співтовариства (наприклад, виникнення коадаптації комах-запилювачів і квіткових рослин під час крейдяної біоценотичної кризи різко підвищило конкурентоспроможність і квіткових і запилювачів), або вимирання одного з елементів спільноти. До внутрішніх подій можна також віднести випадання однієї з ланок сукцесії, в результаті чого стає неможливим нормальне відновлення клімаксної екосистеми. Імпактний вплив: разова подія катастрофічного характеру, типу падіння метеорита, виверження вулкана і т. д. Слід звернути увагу, що роль імпактів у розвитку біоценотичних криз вважається дуже незначною: деякі дослідники взагалі заперечують їх вплив на еволюцію, а деякі - припускають, що імпакт можуть виступати в ролі тригера, тобто запускати процеси руйнування в уже нестабільних екосистемах.
В результаті біоценотичних криз в першу чергу вимирають, як правило, найбільш пристосовані і конкурентоспроможні в колишньому біоценозі види, оскільки вони найбільш жорстко адаптовані до умов зникаючого біоценотичного середовища. На основі елементів, що залишилися з колишнього ценозу, а також рудеральних угруповань починається некогерентна еволюція, що характеризується високим темпом, великим розмахом змін, раптовим виникненням і зникненням груп організмів, яка закінчується в міру заповнення ніш і формування стійкого ценозу.
Біоценотічна криза може охоплювати різні рівні екосистем - біоценоз, біом, всю біосферу. Найбільшими біосферними кризами вважаються Киснева катастрофа, Кембрійський вибух, Масове пермське вимирання, Крейдяна біоценотична криза. В. В. Жеріхин вказує на деякі риси передкризової ситуації в умовах сучасного впливу людини на природу.
Див. також Арогенез Біоценотичне середовище Екологічна криза
Література Красилов В.А. Меловой период: Эволюция земной коры и биосферы. М.: Наука, 1985. 240 с. Будыко М.И. Изменения окружающей среды и смены последовательных фаун. Л.: Гидрометеоиздат, 1982. 77 с. Жерихин В.В. Развитие и смена меловых и кайнозойских фаунистических комплексов: (Трахейные и хелицеровые). М.: Наука, 1978. 198 с. Татаринов Л.П. Параллелизмы и направленность эволюции // Эволюция и биоценотические кризисы. М.: Наука, 1987. С. 124–144. Расницын А.П. Проблема глобального кризиса наземных биоценозов в середине мелового периода // Меловой экологический кризис и эволюция насекомых. М.: Наука, 1988. С. 191-207. Расницын А.П. Темпы эволюции и эволюционная теория : (гипотеза адаптивного компромисса) // Эволюция и биоценотические кризисы / под ред. Л.П. Татаринова, А.П. Расницына. М. : Наука, 1987. С. 46–64. Давиташвили Л.Ш. Причины вымирания организмов. М.: Наука, 1980. 440 с. Монин А.С. Популярная история Земли. М.: Наука, 1980. 224 с.
Ресурси Інтернета Татаринов Л. П., Расницын А. П. Эволюция и биоценотические кризисы. – Л.: Наука", 1987. - 159 с. [ Иванов В.Д. Меловой биоценотический кризис. 2000 Еськов К.Ю. Мезозойские биоценотические кризисы. "Ангиоспермизация мира" (средний мел) и "Великое вымирание" (конец мела). Импактные и биотические гипотезы