Ажурне в'язання — це стиль в'язання, характерною рисою якого є стійкі отвори в полотні, розташовані з урахуванням їхньої естетичної цінності. Мереживо іноді вважають вершиною в'язального мистецтва через його складність, а також тому, що тканим матеріалам важко надати подібної структури з отворами. Відомими прикладами є та «хустка для весільної каблучки» зі Шетландського в'язання — настільки тонка шаль, що її можна протягнути крізь обручку. Шетландське в'язане мереживо стало надзвичайно популярним у вікторіанській Англії, коли королева Вікторія стала його палкою шанувальницею. Її захоплення призвело до того, що вона обирала в'язане мереживо як подарунки; наприклад, королева подарувала мереживну шаль американській аболіціоністці Гаррієт Табмен. Після цього схеми в'язання таких шалей почали друкувати в англійських жіночих журналах, а в Ісландії їх копіювали, використовуючи однониткову вовну.

Дехто вважає, що «справжнє» в'язане мереживо має візерункові петлі як на лицьовому, так і на виворітному боках. В'язання з візерунком лише на одному боці полотна (де отвори розділені принаймні двома рядами) технічно вважають не мереживом, а лише «ажурним візерунком», хоча це твердження не має історичного підґрунтя.

Ажурні візерунки () — це такі візерунки, у яких отвори складають лише невелику частину полотна і згруповані в окремі елементи (наприклад, маленькі розетки з одного центрального отвору, оточеного іншими у формі шестикутника). На іншому полюсі знаходиться ажурне в'язання, що складається майже суцільно з отворів, наприклад .

В'язане мереживо без закріплених країв є надзвичайно еластичним і легко деформується, набуваючи форми того, на що воно накинуте. Як наслідок, вироби з в'язаного мережива необхідно піддавати або «оздобленню» перед використанням; також вони мають тенденцію розтягуватися з часом.

Мереживо може використовуватися для будь-якого виду одягу, але найчастіше його пов'язують із шарфами та шалями, а також із предметами домашнього вжитку — такими як фіранки, настільні доріжки або оздоблення для штор і рушників. Мереживні вироби різних регіональних традицій в'язання часто розрізняються за візерунками, формою та методом виготовлення. Наприклад, в'яжуться знизу догори з формуванням центральної задньої клиноподібної вставки, на відміну від більш поширених трикутних шалей, які в'яжуться зверху донизу від горловини.

Техніка

Отвір у в'язаному полотні можна утворити, поєднуючи із розташованим поруч (зазвичай сусіднім) . Якщо убавлення виконується перед накидом, воно зазвичай має нахил вправо якщо дивитися з лицьового боку (наприклад, k2tog, а не ; див. ). Якщо ж убавлення йде після накиду, воно зазвичай має нахил вліво з лицьового боку (наприклад, k2tog tbl або ssk, а не k2tog). Такі нахили відтягують полотно від накиду, завдяки чому отвір розкривається.

Поєднання накиду з дозволяє зберігати кількість петель незмінною. У багатьох гарних візерунках накид і убавлення розділені іншими петлями, наприклад, k2tog, k5, yo. Віддалення накиду від його убавлення «нахиляє» всі проміжні петлі в бік убавлення. Цей нахил може бути частиною дизайну, наприклад, імітуючи прожилки на листі.

Існує небагато обмежень щодо розташування отворів, тож за їх допомогою можна окреслити практично будь-яке зображення або візерунок; поширеними мотивами є листя, розетки, папороті та квіти. Щоб спроєктувати простий мереживний мотив, в'язальниця або в'язальник може накреслити його лінії на аркуші в'язального графічного паперу; лінії з нахилом вправо слід утворювати парами петель «k2tog, yo» (як це видно з лицьового боку), тоді як лінії з нахилом вліво — парами «yo, k2tog tbl» (або, відповідно, «yo, ssk» чи «yo, skp») петель (так само з лицьового боку). Складніші візерунки змінюють «зернистість» полотна, щоб підтримати задум, розносячи накиди та .

Серед майстрів ажурного в'язання поширеною є практика вставляти «страхувальну нитку» — нитку контрастного кольору, протягнуту крізь петлі на спицях, — наприкінці кожного повтору візерунка або після певної кількості рядів. Це дає змогу розпустити контрольовану кількість рядів у разі виявлення помилки.

Історія та порівняння з іншими видами мережива

В'язане мереживо зазвичай не є таким витонченим, як інші види мережива, наприклад або . Водночас воно краще підходить для одягу, оскільки є м'якшим і значно швидше виготовляється.

Див. також В'язання В'язання на вилці В'язання гачком

Туніське в'язання Філейне в'язання

Примітки

Додаткова інформація (2002) Vogue Knitting: The Ultimate Knitting Book, updated ed., Sixth and Spring Books. (1979) Reader's Digest Complete Guide to Needlework, Reader's Digest Association. June Hemmons Hiatt (2012) The Principles of Knitting, Simon and Schuster, pp. 251–253.