Ілля́ Володи́мирович Ци́мбалар (; також відомий, як Ци́ля (); 17 червня 1969, Одеса, СРСР — 28 грудня 2013, Одеса, Україна) — радянський, український та російський футболіст, лівий півзахисник, нападник. Майстер спорту Росії.

Насамперед відомий виступами за одеські СКА та «Чорноморець», а також московський «Спартак», а також національну збірну України та національну збірну Росії. У складі цих та інших команд: шестиразовий чемпіон Росії, триразовий володар кубку Росії, володар кубку України, володар кубку Федерації футболу СРСР, учасник чемпіонатів світу 1994 та Європи 1996 з футболу у складі збірної Росії. Учасник першого в історії матчу збірної України.

По завершенні ігрової кар'єри Цимбалар став футбольним тренером. Відомий, як голова тренерських штабів таких футбольних клубів, як «Хімки», «Спартак-МЖК» та «Нижній Новгород». Також він працював у таких клубах, як ярославльський «Шинник» та дублю московського «Спартака». Також він працював на посаді віце-президента махачкалінського «Анжі».

У вересні 2014 року на честь Іллі Цимбаларя відкрили зірку під його іменем на Алеї слави «Чорноморця», яка знаходиться в Парку Шевченка.

Життєпис

Клубна кар'єра

Перші роки Вихованець СДЮШОР «Чорноморець» імені А. Ф. Зубрицького, перший тренер — Г. Ф. Кривенко. Випускник Київського спортінтернату. У дорослому футболі Ілля дебютував 1986 року виступами за місцеву команду — «Чорноморець», проте, грав лише у дублюючому складі, після чого ненадовго перебрався в аматорську команду «Динамо», яка була також з Одеси.

«Чорноморець» 1987 року Цимбалар мав пройти військову службу. Однак, так як юнак грав у футбол, він був відправлений до місцевого футбольного клубу СКА, де грав до 1989 року. Своєю грою за останню команду знову привернув увагу представників тренерського штабу «Чорноморця», до складу якого повернувся того ж року, по закінченні військової служби. На той час клуб, як і минулого разу, грав у вищій лізі чемпіонату СРСР, а головував команду один з найкращих тренерів України того часу — Віктор Прокопенко.

Повернувшись у клуб молодик майже одразу отримав місце в основному складі команди. Першого ж року перебування у новій команді, Цимбалар разом з іншими «моряками» виграв один з найбільш відомих неофіційних футбольних призів «Кубок прогресу», який надавався команді за найкращий показник прогресу між нинішнім та минулим сезонами. Того року «Чорноморець» зайняв шосте місце у чемпіонаті, що дало можливість команді зіграти наступного року у розіграші кубку УЄФА 1990—1991 років.

Свій перший матч у єврокубковому турніру Ілля відіграв 19 серпня 1990 року. Того року під час жеребкування в 1/32 фіналу морякам випав норвезький «Русенборг» з міста Тронгейм. Вже на третій хвилині матчу Цимбалар під дощем на Центральному стадіоні ЧМП відкрив рахунок, а іще три голи забили українці, Іван Гецко та Георгій Кондратьєв а також норвежець, Геран Серлот. Того дня українська команда виграла з рахунком 3:1. Того сезону одесити дійшли до 1/8 фіналу кубку СРСР та посіли дев'яте місце у чемпіонаті. У Кубку УЄФА «Чорноморець» разом із Іллєю, того сезону пройшов норвезьку команду, однак, у наступному раунді вилетів від футбольного клубу «Монако».

Цього разу Ілля відіграв за одеську команду наступні чотири з половиною сезони своєї ігрової кар'єри.

«Спартак» На початку 1993 року Цимбалар уклав контракт з московським «Спартаком», у складі якого провів наступні сім сезонів своєї кар'єри гравця. Граючи у складі «червоно-білих», також здебільшого виходив на поле в основному складі команди. Тільки наприкінці сезону 1999 року Ілля покинув команду. У складі цієї команди Ілля шість разів ставав чемпіоном країни та двічі ставав володарем кубку.

«Локомотив» та «Анжі» Протягом сезону 2000 року захищав кольори ще однієї московської команди — «Локомотив».

Завершив професійну ігрову кар'єру в «Анжі», за який виступав протягом 2001—2002 років.

Збірна 1992 року зіграв три товариські матчі за збірну України.

Згодом, Цимбалар прийняв пропозицію Федерації футболу Росії приєднатися до національної збірної і 1994 року дебютував в офіційних матчах у складі цієї команди. Пізніше за зміну громадянства Олег Лужний назвав Цимбаларя зрадником України.Лужний: Саленко і Нікіфоров зрадили Батьківщину

У складі збірної Росії був учасником чемпіонату світу 1994 року у США та чемпіонату Європи 1996 року в Англії.

Протягом кар'єри у збірній Росії, яка тривала 6 років, провів у формі головної команди країни 28 матчів, забивши 4 голи.

Матчі Матчі Іллі Цимбалара за національну збірну УкраїниЦимбалар Ілля Володимирович на сайті rsssf.com # Дата Місце Стадіон Суперник Рахунок Турнір 0129 квітня 1992 УжгородАвангард1-3Товариський матч 0227 червня 1992 ПіскатавейСтадіон університету Ратгерс0-0Товариський матч 0326 серпня 1992 НьїредьхазаВароші1-2Товариський матч Всього: 3 матчі; 1 нічия, 2 поразки. Матчі Іллі Цимбалара за національну збірну Росії # Дата Місце Стадіон Суперник Рахунок Турнір 0120 квітня 1994 БурсаКемаль Ататюрк1-0Товариський матч 0229 травня 1994 МоскваЛужники2-1Товариський матч 0320 червня 1994 Сан-ФранцискоСтенфорд0-2ЧС 1994, груповий етап 0428 червня 1994 Сан-ФранцискоСтенфорд6-1ЧС 1994, груповий етап 0517 серпня 1994 КлаґенфуртВертерзеештадіон3-0Товариський матч 067 вересня 1994 МоскваЛужники0-1Товариський матч 0712 жовтня 1994 МоскваЛужники4-0Євро 1996, кваліфікація 088 березня 1995 БратиславаЛужники1-2Товариський матч 0916 серпня 1995 ГельсінкіОлімпійський стадіон6-0Євро 1996, кваліфікація 106 вересня 1995 ТофтірСвангаскар5-2Євро 1996, кваліфікація 1111 жовтня 1995 МоскваЛужники2-1Євро 1996, кваліфікація 1215 листопада 1995 МоскваЛужники3-1Євро 1996, кваліфікація 1327 березня 1996 ДублінЛенсдаун Роуд2-0Товариський матч 1425 травня 1996 ДохаХаліфа5-2Товариський матч 1529 травня 1996 МоскваДинамо1-0Товариський матч 162 червня 1996 МоскваДинамо2-0Товариський матч 1711 червня 1996 ЛіверпульЕнфілд1-2Євро 1996, груповий етап 1816 червня 1996 МанчестерОлд Траффорд0-3Євро 1996, груповий етап 1919 червня 1996 ЛіверпульЕнфілд3-3Євро 1996, груповий етап 2010 лютого 1997 ГонконгГонконг Стедіум2-1Товариський матч 2129 березня 1997 ПаралімніДімотіко1-1ЧС 1998, кваліфікація 2222 квітня 1998 МоскваЛокомотив1-0Товариський матч 2330 травня 1998 ТбілісіНаціональний стадіон1-1Товариський матч 2427 березня 1999 ЄреванРаздан3-0Євро 2000, кваліфікація 2531 березня 1999 МоскваЛокомотив6-1Євро 2000, кваліфікація 2619 травня 1999 ТулаАрсенал1-1Товариський матч 275 червня 1999 Сен-ДеніСтад де Франс3-2Євро 2000, кваліфікація 289 червня 1999 МоскваДинамо1-0Євро 2000, кваліфікація Всього: 28 матчів; 19 перемог, 3 нічиї, 6 поразок.

Тренерська кар'єра Завершивши ігрову кар'єру, Цимбалар став віце-президентом клубу «Анжи». З 2003 по серпень 2004 року очолював дублюючий склад московського «Спартака». З вересня по листопад 2004 року був тренером «Хімок».

10 червня 2006 року Ілля Цимбалар став головним тренером команди «Спартак-МЖК» з Рязані і в цьому ж сезоні вивів клуб в перший дивізіон. За підсумками сезону він був визнаний найкращим тренером Другого дивізіону зони «Центр». У грудні 2006 року керівництво команди не зуміло досягти домовленості з тренером про продовження контракту, і він покинув Рязань.

З лютого 2008 року Цимбалар був головним тренером футбольного клубу «Нижній Новгород» , який 2008 року почав виступи у Другому дивізіоні. На цій посаді він змінив іншого молодого тренера, також учасника чемпіонату світу 1994 року, Дмитра Кузнєцова, який пропрацював з командою менше двох місяців.

23 червня 2008 рока за сімейними обставинами — у зв'язку зі смертю матері — залишив посаду головного тренера ФК «Нижній Новгород». Восени повернувся до тренерського штабу нижньогородського клубу. 29 листопада 2008 року знову призначений головним тренером. У січні 2009 знову пішов з посади, за власним бажанням.

22 грудня 2009 року призначений помічником Ігоря Ледяхова, що став в той же день головним тренером ярославського «Шинника». 11 травня 2010 контракт з Ледяхова був розірваний за обопільною згодою. Разом з Ледяховим покинув «Шинник» і весь тренерський штаб клубу, в тому числі Цимбалар.

16 грудня 2010 року став старшим тренером «Хімок»., але вже 31 березня 2011 року контракт Цимбаларя з клубом був розірваний за обопільною згодою.

В останні роки був без роботи, грав за ветеранів «Спартака». Потім повернувся до рідної Одеси.

Смерть 28 грудня 2013 року футбольний агент Роман Орещук повідомив в Твіттері, що Ілля Цимбалар пішов з життя. Причиною смерті стала хвороба серця. За свідченнями свояка Цимбаларя, Геннадія Нижегородова, Ілля помер вдома від серцевого нападу.

Статистика виступів +КлубЛігаСезонЧемпіонатКубокЄврокубкиІнші змаганняВсьогоІгорГолівІгорГолівІгорГолівНазваІгорГолівІгорГолів«Анжі»ВЛ20028100-----812001802010---110 Всього 16 1 2 0 1 0 0 0 19 1«Локомотив» МВЛ20001003211ФК50193 Всього 10 0 3 2 1 1 5 0 19 3«Спартак» МсВЛ19991120040---1521998291054125---461919971142030---16419962192050---28919952181061---28919942764070ФК1039619932631062ФК41376 Всього 146 42 15 4 43 8 5 1 209 55 / «Чорноморець» ОВЛ92-9314120-----16119921756242---279ВЛ199130431-----33519902435041КФФКубок Федерації футболу СРСР 1990 року на сайті вболівальників ФК «Динамо» Москва 61395198915130-----181 Всього 100 14 19 3 8 3 6 1 133 21СКА Одеса2Л198918420-----204198845710-----467198720200-----202 Всього 83 13 3 0 0 0 0 0 86 13«Чорноморець» ОВЛ19860000--ПД2020 Всього 0 0 0 0 0 0 2 0 2 0Всього за кар'єру 355 70 42 9 53 12 18 2 459 93ВЛ — вища ліга; ПД — першість дублерів; 2Л — друга ліга; ФК — фарм-клуб; КФФ — кубок Федерації футболу.

Особисте життя Живучи в Одесі, ще за радянських часів, футболіст проживав на вулиці Енгельса, 26 (нині вулиця Маразліївська), навпроти Центрального стадіону ЧМП.

Цимбалар був свояком колишнього футболіста Геннадія Нижегородова, його дружина, Ірина — сестра Геннадія. Окрім того Цимбалар хрещений батько дітей Нижегородова. Також у Іллі Володимировича було два сини — Сергій (18.12.1988) та Олег (20.04.1990). До речі, їхні хрещені батьки колишні колеги Іллі Володимировича — Сергій Гусєв і брати Олександр та Юрій Никифорови. Обидва цікавилися футболом і грали у СДЮШОР «Спартак». Сергій був нападником московського «Спартака» та молодіжної команди «Спартака», потім грав в Україні, за «Чорноморець-2» з Одеси та основну команду одеського «Чорноморця». Не досягши успіху у футболі, 2008 року Сергій Ілліч почав грати за команди з чемпіонату Одеської області. Поступив на навчання Московську академію фізичної культури. Олег був півзахисником молодіжної команди московських клубів «Спартака» та «Ніки», а також підмосковних «Хімок».

Титули та досягнення

Командні

Офіційні

«Чорноморець» Одеса: Володар Кубку Федерації футболу СРСР: 1990.

«Чорноморець» Одеса: Бронзовий призер Чемпіонату України: 1992–1993. Володар Кубку України: 1992.

«Спартак» Москва: Золотий призер Чемпіонату Росії: 1993, 1994, 1996, 1997, 1998, 1999. Бронзовий призер Чемпіонату Росії: 1995. Володар Кубку Росії: 1994, 1998. Фіналіст Кубку Росії: 1996.

«Локомотив» Москва: Срібний призер Чемпіонату Росії: 2000. Володар Кубку Росії: 2000.

«Анжі»: Фіналіст Кубку Росії: 2001.

Європа та інші міжнародні призи «Спартак» Москва: Півфіналіст Кубку УЄФА: 1997–1998. Півфіналіст Кубку володарів кубків УЄФА: 1992–1993. Володар Кубку Співдружності: 1993, 1994, 1995, 1999. Фіналіст Кубку Співдружності: 1997, 1998.

Неофіційні «Чорноморець» Одеса: «Гроза авторитетів»: 1991. «Крупного рахунку»: 1991. «Кубок прогресу»: 1989, 1991. «Справедливої гри»: 1991.

Індивідуальні Футболіст року в Росії за версією журналу «Спорт-Экспресс»: 1995 Футболіст року в Росії за результатами опитування тижневика «Футбол» : 1995 У списках 33 найкращих футболістів чемпіонату Росії: № 1 — 1994, 1995, 1996, 1998; № 2 — 1993 Журі конкурсу «чемпіонату Росії з футболу — 20 років» визнало найкращим правим півзахисником російських чемпіонатів 1992—2012 років.

Примітки

Джерела

Цимбалар Ілля Володимирович на сайті «Одесский футбол»