Комп'ютерна музика () — музика, в створенні або реалізації якої використано комп’ютерну техніку. В широкому значенні цей термін можна застосувати властиво як до творів, партитура яких створена за допомогою комп’ютера, так і до композицій, звукова реалізація яких виконала комп’ютером. Також до комп’ютерної музики належать інструментальні твори, скомпоновані з застосуванням комп’ютера, твори, які використовують звуковий матеріал, створений ком’ютером, і врешті - твори, безпосередньо написані з урахуванням комп’ютерних програм та навіть виконані за допомогою комп’ютераКамінський, с.115. У вужчому - лише в тому випадку, якщо комп’ютерні технології застосовувались з метою синтезування експериментальних музиних творів в руслі пошуків нової музичної мовиПясковський І. Б. Перспективи розвитку комп’ютерної музики / І. Пяс-ковський. Дослідження. Досвід. Спогади : зб. наук. праць проф.-виклад. колективу КССМШ ім. М. В. Лисенка та НМАУ ім. П. І. Чайковського: Ювілейний випуск Київ : Генеза, 2004. Вип. 5. С. 31–41. Історія
Значною мірою комп'ютерна музика спирається на взаємозв'язок музики та математики, історія якого сягає давньогрецького вчення про «гармонію сфер».
Музичні мелодії вперше були створені комп'ютером, який спочатку називався CSIR Mark 1 (пізніше перейменований у CSIRAC) в Австралії в 1950 році. Окремі газетні повідомлення з Америки та Англії повідомляли, що комп'ютери нібито могли грати музику раніше, але ці повідомлення не знайшли підтверджень
Першим у світі комп'ютером для відтворення музики був CSIR Mark 1 (згодом названий CSIRAC), розроблений і побудований Тревором Пірсі та Мастоном Бедром у кінці 1940-х. Математик Джефф Хілл запрограмував CSIR Mark 1 для відтворення популярних музичних мелодій на початку 1950-х. У 1950 році CSIR Mark 1 вперше відтворив музику. Вона не була записана, але була реконструйована. Репертуар CSIR Mark 1 обмежувався відомими мелодіями. Зокрема, існують відомості про виконання пісні «Colonel Bogey March» , Британського гімну, пісень "Ba, Ba Black Sheep, and «In the Mood», останні були записані й доступні на сайті Манчестерського університету .
Важливими у 1950-х роках були розробки синтезу звуку за допомогою комп'ютера та розробки програм алгоритмічного композиції. Макс Метьюз з лабораторій Bell розробив програму MUSIC I, опис цієї програми було опубліковано в 1963 році в журналі Science . Серед інших піонерів — Лехарен Хіллер та Леонард Ісааксон, які експериментували з алгоритмічною композицією на комп'ютері «, результати цих експериментів вперше були продемонстровані на прем'єрі сюїти Illiac Suite для струнного квартету в 1957 році.
В Японії експерименти з комп'ютерною музикою починаються з 1962 року, коли професор Секіне з Університету Кейо та інженер Хаясі з компанії Toshiba створили комп'ютер під назвою TOSBAC. Перший твір виконаний на цьому комп'ютері отримав назву TOSBAC Suite, наслідуючи Suite Illiac. Серед пізніших японських музичних композицій — твір Кенджіро Едзакі, представлений під час виставки в Осаці '70, та «Panoramic Sonore» (1974) Акімічі Такеда. Також Езакі опублікував статтю під назвою «Сучасна музика та комп'ютери» в 1970 році. В 1970-х японці працювали над комп'ютерною системою Fairlight у 1970-х.
Ранні комп'ютерно-музичні програми, як правило, не працювали в режимі реального часу, хоча окремі спроби на комп'ютерах CSIRAC та Ferranti Mark 1 здійснювались. З кінця 1950-х років, ускладнення програмування вимагало від комп'ютерів годин і днів на обробку інформації заради створення кількох хвилин музики.«In 1957 the MUSIC program allowed an IBM 704 mainframe computer to play a 17-second composition by Mathews. Back then computers were ponderous, so synthesis would take an hour.»«The generation of sound signals requires very high sampling rates…. A high speed machine such as the I.B.M. 7090 … can compute only about 5000 numbers per second … when generating a reasonably complex sound.» Використовувалась «гібридна система» цифрового управління аналоговим синтезатором, ранніми прикладами такого підходу була система GROOVE Макса Метьюса (1969), а також MUSYS Пітера Зінов'єва (1969).
Наприкінці 70-х років музичні комп'ютерні системи комерціалізуються. У 1960-х — 1970-х Джон Чаунінг працював над технологіями FM-синтезу, що дозволили випустити у 1983 році більш доступний цифровий синтезатор Yamaha DX7. У 1978 році Roland MC-8 Microcomposer працював на базі мікропроцесора, що керує аналоговим синтезатором. Поява недорогих цифрових чіпів та мікрокомп'ютерів відкрила можливості генерації комп'ютерної музики в режимі реального часу. У 1980-х роках з'явились японські персональні комп'ютери, такі як NEC PC-88, що використовували технологію FM-синтезу та мови програмування звуку, такі як Music Macro Language (MML) та інтерфейси MIDI. Ці системи знайшли використання для створення музики у відеоіграх, або чіптуни. На початку 90-х років продуктивність комп'ютерів на мікропроцесорній основі уможливила створення комп'ютерної музики в режимі реального часу з використанням більш загальних програм та алгоритмів.«… by the 90s … digital sound manipulation (using MSP or many other platforms) became widespread, fluent and stable.»Цікаві звуки повинні мати плинність і мінливість, що дозволяє їм залишатися свіжими для вуха. У комп'ютерній музиці цей тонкий інгредієнт досягається значними обчислювальними витратами, як з точки зору кількості елементів партитури, що вимагають деталізації, так і з точки зору обсягу інтерпретаційної роботи, необхідної для реалізації цих деталей у звуці.Розвиток обчислювальних потужностей та програмного забезпечення істотно вплинули на способи створення і виконання комп'ютерної музики. Мікрокомп'ютери нинішнього покоління достатньо потужні для виконання складного синтезу звуку та використання широкого спектра алгоритмів і підходів. Комп'ютерні музичні системи стали звичним явищем, і використання переважно цифрових (а не аналогових) технологій створення та запису музики стали нормою, а не винятком.
Напрями використання комп’ютерних технологій В сучасній музичній практиці використання комп’ютерних технологій є багатоманітним і включає такі напрями: нотно-видавнича діяльність, створення цифрових фонограм та відеокліпів, реставрація старих записів, звукорежисура, створення аранжувань та оригінальних композицій з використанням програм-секвенсерів, синтез звуку та електронна музика, системи управління партитурою в реальному часі, створення і використання музикознавчих баз даних, навчальні програмиФадєєва, с.65. Разом з тим, до категорії комп’ютерних відносять лише ті композиції, в яких використання комп’ютера є суттєвим у синтезуванні складноорганізованих текстових структур, які дають можливість митцю «відпрацювати» синтезований матеріал, вводити його в мистецький твір..
В 1970-х роках комп’ютер для створення музичних текстів застосовували та Янніс Ксенакіс. Кеніг працював з програмами Project 1 та Project 2 , вони були створені в Інституті сонології в Утрехті в 1970-х. Я.Ксенакіс використовував комп'ютер із графічним уведенням інформації — . Твори Ксенакіса стали класичним зразком т.зв. стохастичної музики, в основі якої - алгоритми, що відтворюють стохастичні процеси.
Ряд музикантів використовували комп’ютер для створення музичних текстів, що імітують стилі великих композиторів минулого. В цьому напрямі працював Девід Коуп. Він написав комп’ютерні програми, які аналізують твори інших композиторів для створення нових творів у подібному стилі. Зокрема, його програма "Експерименти з музичним інтелектом" відома створенням «42-ї симфонії В.А. Моцарта».
В Україні комп’ютерну музику (музику, написану за допомогою алгоритмів) писали Л. Грабовський ("Гомеоморфії І-ІІІ" для фортепіано, "Гомеоморфії IV" для оркестру, “Concesto misterioso”, “На пам’ять Елізі”)Фадєєва, c.348, А. Загайкевич ("Повітряна механіка")Ракунова И. Алгоритмическая композиция и особенности её проявления в сочинении «Повітряна механіка». Музичне мистецтво і культура: Music art and culture / Гол. Ред. Проф. О.В. Сокол; Одеська держ. Муз. Академія ім. Нежджнової. Одеса: Друкарський дім, 2006. С. 156–177., Ю.Булка ("Please wait") та ін. Примітки
Література Бондаренко А. І., Шульгіна В. Д. Музична інформатика: навч. посіб. К.: НАКККІМ, 2011. 190 с. Живайкин П. Л., 600 звуковых и музыкальных программ. СПб., 1999 Камінський В. Електронна та комп'ютерна музика . Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів із спеціальності «музичне мистецтво» (Львів: «Сполом», 2001). 212 с. Мазур А. К., Сиказин В. М., Перспективные принципы исполнения музыки с использованием компьютерных систем // Электронная технология и музыкальное искусство. М., 1990. Петелин Р. Ю., Петелин Ю. В. Звуковая студия в PC. СПб, 1998. Фадєєва К.В. Музичні комп'ютерні технології ХХ століття. Київ, 2006. 399 с. Ariza, C. 2005. «Navigating the Landscape of Computer-Aided Algorithmic Composition Systems: A Definition, Seven Descriptors, and a Lexicon of Systems and Research.» In Proceedings of the International Computer Music Conference. San Francisco: International Computer Music Association. 765–772. Internet: https://web.archive.org/web/20070927001256/http://www.flexatone.net/docs/nlcaacs.pdf Ariza, C. 2005. An Open Design for Computer-Aided Algorithmic Music Composition: athenaCL. Ph.D. Dissertation, New York University. Internet: https://web.archive.org/web/20110606061708/http://www.flexatone.net/docs/odcaamca.pdf Berg, P. 1996. «Abstracting the future: The Search for Musical Constructs» Computer Music Journal 20(3): 24-27.
Joel Chadabe|Chadabe, Joel. 1997. Electric Sound: The Past and Promise of Electronic Music. Upper Saddle River, New Jersey: Prentice Hall. Chowning, John. 1973. «The Synthesis of Complex Audio Spectra by Means of Frequency Modulation». Journal of the Audio Engineering Society 21, no. 7:526-34.
Doornbusch, P. 2009. «A Chronology / History of Electronic and Computer Music and Related Events 1906–2011» http://www.doornbusch.net/chronology/
Perry, Mark, and Thomas Margoni. 2010. «From Music Tracks to Google Maps: Who Owns Computer-Generated Works?». Computer Law and Security Review 26: 621-29.
Supper, M. 2001. «A Few Remarks on Algorithmic Composition.» Computer Music Journal 25(1): 48-53.
Hiller L. A. Computer Music // Scientific American. 1959, Vol. 201, № 6. Hiller L. A., Isaacson L. M. Experimental Music. N. Y., 1959. Pennycook B. Computer Applications in Music at McGill University // Proceedings: 1989 International Computer Music Conference. San Francisco, 1989. Truax B., The Computer Music Facility at Simon Fraser University // Computers and the Humanities. Netherlands, Vol. XIX/4 (October -November), 1985. Schwanauer S. M., A Learning Machine for Tonal Composition // Machine Models of Music. Cambrige, 1993. Tipei S., Barger R., Cox B., Kelley D., Computer Music Courses Using Supercomputers: An Education Experiment at NCSA/UIUC // Proceedings of the International Computer Music. Glasgow / San Francisco, 1990.