Гео́ргіївська стрі́чка () — двоколірна стрічка у вигляді смужки з трьома чорними і двома жовтими смугами. Геральдичний елемент, що використовувався в системі державних нагород Російської імперії у другій половині XVIII — початку XX століть. Орденська стрічка, атрибут вищої військової нагороди Російської імперії — ордена святого Георгія.
В Україні георгіївська та радянська гвардійська стрічки стали символом російської агресії та російського світу і заборонена з 15 червня 2017 року.
Історичні аспекти
Після 1917 року «георгіївські» відзнаки припинили офіційне існування, надалі стрічка до них використовувалась у відзнаках в білогвардійському русі та в російських підрозділах Вермахту під час Другої світової війни. Вважається також, що вона стала прототипом радянських нагород — ордена Слави і медалі «За перемогу над Німеччиною», а також гвардійської стрічки. 8 серпня 2000 року орден Святого Георгія, елементом якого є стрічка, відновлений як вища військова нагорода Російської ФедераціїУказ Президента Российской Федерации № 1463 от 8 августа 2000 года «Об утверждении Статута ордена Святого Георгия, Положения о знаке отличия — Георгиевском Кресте и их описаний» .
Як окремий символ отримала відомість у 2005—2007 роках, в ході започаткованої в Росії державним інформаційним агентством «Новости» і РООСПМ «Студентська громада» акції «Георгіївська стрічка» з поширення серед населення в День Перемоги невеликих відрізків стрічок, за формою і кольором подібних до георгіївської стрічки. Метою акції були задекларовані «створення символу свята Перемоги», «вираз поваги до ветеранів, данина пам'яті полеглим на полі бою, вдячність людям, які віддали все для фронту». Через явну підміну понять і відверту пропагандистську спрямованість акції, стрічка стала сприйматися як знак належності до російського імперського простору. Серед скептиків, за схожість з забарвленням відомого сільськогосподарського шкідника, стрічка отримала пейоративну назву «колорадська». Автором такого терміну називає себе російський, а також в минулому радянський репортер та телеведучий Олександр НевзоровНевзоров — автор колорадской ленточки З виступу О. Невзорова на творчому вечорі в Санкт-Петербурзі, 19.04.2014.
З 2014 року георгіївська стрічка стала символом сепаратизму та російської агресії проти України. Заборонена в Україні як атрибут російської імперської пропаганди: 16 травня 2017 року Верховна Рада України схвалила проєкт закону про заборону публічного використання, демонстрацію або носіння георгіївської стрічки в Україні, 12 червня закон був підписаний Президентом України.
Зовнішній вигляд стрічки Сучасна «георгіївська стрічка» за зовнішнім виглядом є аналогом орденської стрічки ордена святого Георгія (за статутом 1913 року) і радянського ордена Слави III ступеня. Являє собою ткану стрічку шириною 35 мм і довжиною 500 мм з поздовжніми смугами помаранчевого і чорного кольорів у такій послідовності: 1 мм — помаранчева, 6,6 мм — чорна, 6,6 мм — помаранчева, 6,6 мм — чорна, 6,6 мм — помаранчева, 6,6 мм — чорна, 1 мм — помаранчева. Внутрішні смуги мають однакову ширину, крайні смуги також мають однакову ширину.
Жакардові стрічки як правило виготовлені з тканого полотна репсового плетіння. Колір смуг стрічки відповідає вимогам російського стандарту ОСТ 17-149-87 на стрічки до орденів і медалей 2.1.3. Розповсюджуются також так звані «офісні» стрічки — стрічка, ззовні схожа на георгіївську, шириною 20-70 см для прикраси офісів, вітрин, фасадів, шкіл. Широка «георгіївська стрічка» друкується в Москві сублімаційним друком на прапорному шовку. За аналогічною технологією виготовляються «георгіївські прапори» — стилізовані під георгіївську стрічку полотнища розміром 90×135 см.
Трактування символіки
Лінійка «Георгіївських» державних нагород в Російській імперії була запроваджена для відзначення військових за заслуги на полі бою на честь святого Георгія — християнського воїна-мученика, патрона візантійських імператорів.
Традиційними геральдичними кольорами Святого Георгія, визнаними у християнському світі, є червоний і білий. Червоний хрест — символ воїна Христа, солдата християнської віри. Білий — символ монаршої влади. Менш відомим символом Георгія є чорно-жовто-чорно-жовто-чорна стрічка: за легендою за віру Христову Георгій був страчений за наказом язичника-імператора Діоклетіана. Страчували Георгія тричі, але двічі він воскресав чудесним чином, при цьому два рази стратили його, «завдавши рани численні і глибокі», а втретє відсікли голову. Саме про це оповідають кольори стрічки — чорний колір позначає смерть героя (тричі), а жовтий (золотий) — чудесне воскресіння (двічі). Згідно з одним із трактувань георгіївська стрічка — символ непорушності віри.
Більш поширені інші, світські, трактування кольорів стрічки. Найпоширеніше з них: чорний колір означає дим, помаранчевий (жовтий) — вогонь. Зокрема таке бачення геральдичного значення стрічки приписують засновниці ордена святого Георгія російській імператриці Катерині II. У 1833 році граф Літта писав, що за словами Катерини II, кольори стрічки поєднують кольори пороху і полум'я. Однак є й думка, що чорний і жовтий кольори лише відтворюють кольори імперського герба — чорний двоголовий орел на золотому фоні і, відповідно, чорно-жовто-білого гербового прапора Російської імперії. Такого трактування дотримуються послідовники російського геральдиста Сергія Андоленка. Однак ці трактування не дають пояснення чергуванню кольорів і кількості смужок на стрічці.
Чорно-жовта стрічка є елементом прапора й герба німецьких земель Саксонії та Саксонії-Ангальт. Саме ця символіка використовувалась і на гербі князівства Ангальт-Цербстського, з якого походить Катерина II.
Сучасне (з 2005 року) трактування значення стрічки «Я пам'ятаю! Я пишаюся!» і твердження що «три чорні смуги на помаранчевому фоні» позначають «Три Великі Перемоги» є неправильним як з історичної, так і з геральдичної точок зору і є лише повторенням одного з гасел популярної пропагандистської кампанії.
Історія використання
У Російській імперії
Георгіївська стрічка чорного і жовтого (в пізніших варіаціях — помаранчевого) кольорів запроваджена під час російсько-турецької війни 1768—1774 років, року, за указом російської імператриці Катерини ІІ як елемент ордена Святого Георгія. Орден призначався для «заохочення вірності, хоробрості і розсудливості на благо Російської імперії, проявлені в мужніх вчинках або мудрих радах». Стрічка доповнювала орден у вигляді білий рівносторонній хрест або чотирикінцеву золоту зірку з девізом: «За службу і хоробрість». Нагорода носилася залежно від класу кавалера: або в петлиці, або на шиї, або через праве плече. Орденський статут 1769 містив такий опис стрічкиГеоргиевская страница: Военный орден: Статут 1769 года :
Однак на практиці вже спочатку використовувався не стільки жовтий, скільки помаранчевий колір (з геральдичної точки зору і помаранчевий, і жовтий — лише варіанти відображення золотого). Статут 1913 року вже свідчив:
Пізніше георгіївська стрічка використовувалася також в оформленні низки інших «георгіївських» військових нагород імперії — золотої зброї «За хоробрість», Георгіївського хреста й Георгіївської медалі.
У деяких випадках Георгіївська стрічка використовувалася як аналог відповідної нагороди — ордена Святого Георгія, відзнаки Військового ордена і Георгіївського хреста. У тих випадках, коли кавалери відзнаки Військового ордена не могли отримати сам знак (наприклад, під час оборони Севастополя в 1854—1855 рр.), вони носили на однострої тільки стрічку. У роки Першої світової війни георгіївські кавалери також носили георгіївську стрічку в зимовий час поверх борта шинелі.
Георгіївська стрічка набула статусу самостійної нагороди лише один раз: у 1914 році за заслуги у проведенні мобілізації генерал-лейтенант Лукомський був нагороджений Георгіївською стрічкою до ордена святого Володимира 4-го ступеня. Таким чином, він став власником унікальної нагороди — ордена Святого Володимира на Георгіївській стрічці. Нагороду жартівливо називали «Володимир Георгійович».
З початку XIX століття георгіївська стрічка вживалася також як аксесуар знамен і штандартів частин російської армії. 1806 року в російській армії були введені нагородні Георгіївські прапори. На верхівці прапора містився Георгіївський хрест, а під ним пов'язували чорно-золота георгіївська стрічка шириною в один вершок (близько 4,44 см). Після 1878 року стрічка стала називатися «вузькою георгіївською стрічкою» або просто «георгіївською стрічкою». «Широкі георгіївські стрічки» з'явились як аксесуар бойових прапорів 1878 року. Вони були встановлені указом від 11 квітня та наказом по військовому відомству від 31 жовтня 1878, для полків, «які мають вже всі встановлені в нагороду за військові подвиги відзнаки». При нагородженні стрічка ставала невіддільною частиною прапора (штандарта) і з нього в жодному разі не знімалася. Стрічка мала ширину два з 2/8 вершка і довжину два аршини і два вершки. Широкі георгіївські стрічки на прапори отримали тільки два полки — Нижегородський і Сіверський драгунські.
26 листопада 1916 року в Росії на державному рівні востаннє відсвяткували проголошений у 1769 році День Георгіївських кавалерів: у жовтні 1917 року до влади в Росії прийшли більшовики і російській Георгіївській славі прийшов сумний кінець.
У Білому русі та російськими фашистськими і націоналістичними організаціями
Після Жовтневого перевороту 1917 року в Росії та скасування більшовиками старої нагородної системи, георгіївська стрічка продовжувала використовуватися в нагородних системах білого руху, як символ неподільної Росії та російської військової слави. Зокрема, була присутня на нагородах Добровольчої армії — знаках і «За великий Сибірський похід». Георгіївські кольори (георгіївські банти, шеврони, стрічки на головних уборах і прапорах) використовувалися в різних білих формуваннях, особливо ж учасниками Ярославського повстанняОсобенности обмундирования и символики участников Ярославского восстания. . Отаман Анненков наприкінці 1918 року «дав право носіння георгіївської стрічки» ветеранам свого загону «для відмінності від новобранців»Отдельная Партизанская дивизия атамана Б. В. Анненкова. .
Після поразки білого руху і встановлення в Росії більшовицького режиму використовувалася російськими націоналістичними і фашистськими організаціями 1920 — 1930-х років в еміграції. Стрічка ордена Святого Георгія використовувалася в символіці російських емігрантських організацій, таких як Російська фашистська партія, Російська загально-військова спілка. Символом створеного у 1944 році в Бобруйську колабораціоністського «Союзу боротьби проти більшовизму» був георгіївський прапор з вишитим сріблом Георгіївським хрестом посередині, керівники організації носили на рукавах пов'язки георгіївських кольорівМихаил Октан. Временный устав Союза борьбы против большевизма // «Речь»: газета. — 1944. — № 30 (386). — С. 2—3..
Під час Другої світової війни вживалася російськими парамілітарними організаціями, що підтримували нацистську Німеччину у боротьбі проти Радянського Союзу. Зокрема, була присутня серед нагород вояків Російської Визвольної Армії, Комітету визволення народів Росії та Козачого Стану. Бійці Російського корпусу, що діяли проти югославських партизанів, нагороджувалися Георгіївськими хрестамиШауб С. Воспоминания и мысли бойца Русского Корпуса // Наша страна: газета. — 2005. — № 2771..
«Гвардійська стрічка» — радянський аналог
Георгіївська стрічка в системі нагород СРСР до 1943 року не використовувалася, оскільки вважалася ворожим символом колишньої імперії.