Грана́ткін Генна́дій Іва́нович (, с. Урей, , Пензенська губернія, Російська імперія — , м. Київ, Українська РСР, СРСР) — український радянський архітектор, член Спілки архітекторів СРСР з 1938 року. Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки (1983, у складі авторського колективу, за створення спортивного комплексу Республіканського стадіону в місті Києві).

Біографія Народився в селянській родині в с. Урей (№ 1), тепер у складі , Єльниківський район, Республіка Мордовія, Росія. У 1932—1938 році навчався на архітектурному факультеті в м. Ташкенті. У 1938—1943 роках працював у проєктних установах Ташкента.

У 1943—1945 роках у діючій армії, учасник Німецько-радянської війни, нагороджений орденом Вітчизняної війни 2 ступеня (1945)Гранаткин Геннадий Иванович // Вебсайт «Подвиг народа». .

З 1945 року — архітектор, старший архітектор, керівник бригади в проєктному інституті «Київдіпротранс» (до 1951 року — «Київтрансвузолпроект»), з 1960 року — головний архітектор проєкту в Інституті експериментального проєктування Академії будівництва і архітектури Української РСР; з 1963 року — головний архітектор проєкту, керівник відділу в Київському зональному науково-дослідному інституті експериментального проектування житлових та громадських споруд (КиївЗНДІЕП).

Помер року в Києві, похований на Совському кладовищі.

Творчість Архітектор — автор проєктів (у складі творчих колективів): житловий будинок на 50 квартир і літній кінотеатр в Ташкенті (1939—1940), поліклініка у Вінниці (1946), вокзали на станціях Чернігів (1948), ім. Тараса Шевченка (1952), Унгени (1953), Знам'янка (1954), Слобідка (1954), адміністративна будівля управління Одеської залізниці (1955), Чоп (1956), Брест-Центральний (1957), Магнітогорськ (1959) (усі в співавторстві), станції метро «»Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 169., «»Пам'ятка архітектури місцевого значення, охоронний номер 187., «»Щойно виявлений об'єкт культурної спадщини, пам'ятка архітектури та містобудування, науки і техніки, охоронний номер 529/1-Кв. (всі у співавторстві, 1960), житлові будинки серії 1-438А«Хрущёвки» 438-серия (5 этажей) // Киевская недвижимость. , гуртожитки на 400 та 500 місць у Києві (Сормовська вулиця, вулиця Освіти, 1957—1958). 17-поверхова будівля головного інформаційно-обчислювального центру Міністерства автомобільного транспорту УРСР (1975, нині — будівля Державного підприємства «Державний автотранспортний науково-дослідний і проектний інститут», Берестейський проспект, 57), реконструкція Республіканського стадіону у Києві в 1965—1967 роках та до Олімпійських ігор 1980 року, 20-поверхова будівля Міністерства легкої промисловості УРСР (1980-ті, нині — будівля Міністерства соціальної політики України, вул. Еспланадна, 8/10), 24-поверхова будівля інформаційно-обчислювального центру Українського управління цивільної авіації (1980-ті, нині — будівля Міністерства інфраструктури України, Берестейський проспект, 14).

Зображення

Примітки

Джерела Гранаткин Геннадий Иванович [Изоматериал]: лич. лист чл. СА УССР. — . : [б. и.], 1956. — 5 л. // . Гранаткін Геннадій Іванович: особова справа чл. НСА України (1974—1991) // Центральний державний архів-музей літератури і мистецтва України. Ф. 640. Оп. 4. Спр. 714. 7 арк. Гранаткин Геннадий Иванович, 01.05.1913, ст. лейтенант. Сводная информация // Веб-Сайт «Подвиг народа. 1941—1945». Головко Г. В., Коломиец Н. С. Киевский метрополитен. — . : Государственное издательство литературы по строительству и архитектуре УССР, 1963. — 42 с. Заремба Ф. М., Целиковская Т. А., Марченко М. В. Киевский метрополитен. — Изд. 2-е. — .: Будівельник, 1980. — 168 с., ил. Київський метрополітен: хронологія, події, факти / Кость Козлов. —  : Сидоренко Б. В., 2011. — 256 с., іл. — Козиренко В. І. Гранаткін Геннадій Іванович //

Об'єкти культурної спадщини в м. Києві // Головне управління охорони культурної спадщини Київської міської державної адміністрації.