FV4034 Challenger 2 («Че́ленджер 2»; позначення МО Великої Британії — CR2) — основний бойовий танк третього покоління, розроблений у Великій Британії. Перебуває на озброєнні Збройних сил Великої Британії, Оману та України. Rheinmetall BAE Systems Land.
Розробка велася компанією Vickers Defence Systems (нині Rheinmetall BAE Systems Land) з 1986 року як глибока модернізація Challenger 1. Перші серійні машини надійшли до британської армії в 1998 році, виробництво завершилося 2002 року. Загалом виготовлено 408 танків для Великої Британії та 38 для Оману.
Challenger 2 оснащений 120-мм нарізною гарматою L30A1 (унікальна серед танків НАТО), комбінованою бронею Dorchester та дизельним двигуном потужністю 1200 к.с. Екіпаж — 4 особи. Максимальна швидкість по шосе — 59 км/год, запас ходу — до 550 км.
Танк брав участь у миротворчих операціях у Боснії, Косово, Іраку (2003–2010), а з 2023 року — у бойових діях в Україні під час відбиття російської агресії. У 2021 році Велика Британія розпочала програму модернізації частини танків до рівня Challenger 3 (очікується на озброєнні з кінця 2020-х років)
Історія
Основний бойовий танк Challenger 2 випускається британською компанією Vickers Defence Systems (яка є частиною компанії BAE Systems). Він є третім танком, що носить назву «Challenger». Першим був Challenger А30 — варіант танка Cromwell, оснащений 76,2-мм гарматою. Другим був «Челленджер» — основний бойовий танк Великої Британії початку 1980-х — середини 1990-х років, який брав участь у війні в Перській затоці. Хоча Challenger 2 було розроблено з урахуванням конструкції Challenger 1, новий танк відрізняється від більш ранньої моделі новим устаткуванням і комплектуючими: лише 5 % деталей є спільними для обох моделей. Наразі Challenger 2 замінив попередню модель на озброєнні британської армії.
Компанія Vickers Defence Systems розпочала розробку наступника танка Challenger 1 за власною ініціативою у 1986 році. У світі вимог Генерального штабу щодо танку нового покоління компанія відкрито заявила Міністерству оборони про розробки, що ведуться. У 1988 року було укладено договір на 90 мільйонів фунтів по виробництву дев'яти дослідних машин до 1989 року. У червні 1991 року, після тривалого порівняння із зразками інших виробників (серед можливих кандидатів були Abrams М1А2, Leclerc та Leopard 2), Міністерство оборони прийняло танк «Челленджер 2» на озброєнняChallenger 2 Main Battle Tank 1987—2006 By Simon Dunstan, Tony Bryan, page 5.
Виробництво танків почалося 1993 року на двох основних заводах: у Ньюкаслі та Лідсі. Загалом у проекті брало участь близько 250 фірм. Перші машини почали надходити у липні 1994 року. Того ж року танк Challenger 2 успішно пройшов випробування на надійність; три машини перевірялися протягом 285 днів випробувань, у яких симулювалися бойові умови. Загалом британська армія планувала закупити 386 танків. У грудні 1995 році перші танки надійшли на озброєння Королівського гвардійського шотландського драгунського полку (Royal Scots Dragoon Guards). Але, експлуатація Challenger 2 виявила цілий набір недоліків, більшість з яких була пов'язана з прицілами та системою керування озброєнням. Після виявлення недоліків, танки тривалий час зберігалися на заводах Vickers, з економічних причин, в очікуванні модернізації. Таким чином, станом на листопад 1997 року зі 150 побудованих на той час танків у армії перебувало лише 36 (всі у Шотландському драгунському полку), використовуваних для навчання екіпажів. 1995 року 18 танків Challenger 2 закупили збройні сили Омана (контракт на постачання підписано 1993 року).
Після усунення недоліків компанією Vickers, й чергових випробувань, Challenger 2 надійшов на озброєння британської армії лише у червні 1998 року, а останній із 407 замовлених танків був поставлений у квітні 2002 року. Постачання Challenger 2 в Оман було завершено в 2001 році.
У листопаді 2006 року було показано машину для розчищення мінних полів «Trojan» та машину для укладання мостів «Titan» на базі шасі Challenger 2. Тоді був підписаний контракт на суму у 250 мільйонів фунтів щодо постачання 66 машин цих типів компанією BAE Systems Королівським інженерним військамTrojan and Titan Armoured Engineer Vehicles armedforces.co.uk.
2008 року почалася модернізація 250 з 358 танків Challenger 2, що перебували на озброєнні британської армії: на танки встановлювали комплект додаткового накладного бронювання, нову 120-мм нарізну гармату, новий двигун потужністю 1500 к.с., нову автоматичну трансмісію, нову систему управління вогнем та кондиціонер Е. Викторов. Великобритания модернизирует ОБТ «Челленджер-2»// «Зарубежное военное обозрение», № 5 (734), 2008. стр.80.
Ще з 2001 року, у військових документах Великої Британії вказувалося, що британська армія надалі не буде займатися пошуком та закупівлею танків нового типу для заміни Challenger 2, через відсутність можливих військових загроз у майбутньому. Тим не менш, видання «IHS Jane's 360» повідомило у вересні 2015 року, що після обговорень між старшими армійським офіцерським складом й посадовими особами із закупівель на виставці озброєннь DSEI 2015 року та головою британської армії генералом сером Ніком Картером — британська армія почала розглядати питання модернізації Challenger 2, або пошуку його повної заміни.
Це було пов'язано з занепокоєнням британської армії появою нового російського основного бойового танку Т-14 «Армата» та зростаючою неефективністю застарілої нарізної гармати L30 і обмежених запасів боєприпасів до неї. З'явилося підтвердження факту проведення переговорів між низкою виробників бронетехніки з Міноборони щодо можливої заміни Challenger 2UK Army To Extend Life of Challenger 2; New Tank Too Costly — Defensenews.com, 11 October 2015. Незабаром після цього британська армія вирішила, що закупівля нового танка буде занадто дорогою, і вирішила продовжити проект збільшення терміну служби Challenger 2 (LEP). Очікується, що Challenger 2 залишаться на озброєнні до 2025 року.
Приблизно 2021 року був підписаний контракт на широкомасштабну модернізацію танка, в результаті якої має з'явитися його нова версія під найменуванням Challenger 3. Роботи над цим проектом почалися з 2022 року, де модернізацію та капітальний ремонт «Челленджерів» виконує компанія Defence Support Group, а проєктуванням цих робіт займається компанія Rheinmetall BAE Systems Land (RBSL). Випробувальні роботи по Challenger 3 мають бути завершені компанією RBSL, а роботи по його впровадженню у війська — компанією Babcock. Перші танки Challenger 3 у повній бойовій готовності мають надійти у війська до 2027 року.
Опис конструкції
Озброєння
Challenger 2 оснащений 120-мм нарізною гарматою L30A1, довжиною 55 калібрів — наступницею гармати L11, що стоїть на танках Chieftain і Challenger 1. Ця гармата, відлита зі сталі, отриманої методом електрошлакового переплаву, є єдиною нарізною гарматою цього калібру, що стоїть на озброєнні в НАТО. Канал гармати хромований. Гармата вкрита термокожухом й стабілізована у двох площинах, приводи її наведення є повністю електричними. Боєкомплект гармати складає 52 постріли. Ефективна дальність пострілу бронебійно-фугасними снарядами становить 8 кмBritish Tank Challenger 2: Unique Features, Capabilities and Specifications en.defence-ua.com Процитовано 22 січня 2023.
Ліворуч від гармати встановлений спарений з нею 7,62-мм кулемет L94A1. Біля командирського люка на башті встановлено дистанційно керований 7,62-мм кулемет L37A2, який служить, в основному, для протиповітряної оборони. Боєзапас кулемета — 4000 набоїв калібру 7,62-мм.
Танк має цифрову систему керуванням вогнем, розроблену фірмою «General Dynamics», що включає 32-бітний процесор і шину даних Mil Std 1553, вперше встановлену на англійській броньованій машині. Максимальна швидкість повороту гармати 22°—24° в секунду по горизонталі. Гармата встановлена на збільшених у розмірах цапфах і гнізд під них для зменшення коливань ствола по азимуту і куту місця і, як наслідок, збільшення купчастості пострілів.
На танку використовується бронебійний оперений підкаліберний снаряд (БОПС) L23 з бронебійною серцевиною з вольфрамового сплаву (середнє бронепробиття на дистанції 2 км становить 450 мм), який був розроблений у 1984 році для 120-мм нарізної гармати, проте дані щодо захищеності нових радянських танків стимулювали перехід на збіднений уран для активної частини снаряда. У підсумку були прийняті нові зразки БОПС: L26 CHARM 1 з бронепробиттям до 580 мм, а з 1997 року — БОПС L27 CHARM 3 з бронепробиттям до 700 мм.
До боєкомплекту 120-мм гармати входять бронебійні оперені підкаліберні снаряди, бронебійно-фугасні, димові і навчальні постріли.
Керування вогнем
На танку встановлений цифровий комп'ютер керування вогнем канадської компанії Computing Devices Co., що містить два 32-бітні процесори з шиною даних MIL STD1553B. Окрім цього може додатково включатися система управління інформацією Battlefield.
Командир має панорамний гіростабілізований приціл SAGEM VS 580-10 з лазерним далекоміром. Кути наведення становлять від +35° до -35°. Командирський пост обладнано вісьмома перископами з круговим оглядом.
Тепловізійний та артилерійський приціл II (TOGS II) від компанії Thales забезпечує екіпажу танку нічне бачення. Теплове зображення виводиться як на приціли, так і на монітори навідника та командира. Навідник має стабілізований основний приціл з лазерним далекоміром з дальністю дії від 200 м до 10 км. Місце водія обладнане пасивним перископом для водіння (PDP) Thales Optronics з підсиленням зображення для нічного водіння та тепловізійною камерою заднього виду.
Цикл прицілювання — ураження 8 секунд. Добре підготовлений екіпаж здатний вразити за хвилину близько 7 цілей. У ході навчань та випробувань окремі екіпажі вражали вісім цілей за 42 секунди.
Броньовий захист Безпека екіпажу була першочерговим завданням при розробці «Челленджера 2». Він є одним з найбільш важкоброньованих танків країн НАТО: лобові проекції корпусу та башти містять блоки багатошарової комбінованої броні «Чобгем» другого покоління під кодовою назвою «Дорчестер», усі відомості про яку засекречено, але, як стверджується, її стійкість проти осколково-фугасних протитанкових снарядів більш ніж удвічі вища, ніж у катаної гомогенної броні. Форма танка розроблена таким чином, щоб звести до мінімуму його радіолокаційну помітність. Керування рухом башти та гармати забезпечується твердотільною електронікою, замість гідравлічних систем, як це було на попередніх танках. Конструкція танка дозволяє встановлення модулів протикумулятивного динамічного захисту ROMOR по бортах корпусу та на башті у поєднанні з решітчастими екранами. Всередині башти знаходиться комплекс колективного радіологічного, хімічного та біологічного захисту екіпажу (система рециркуляції повітря в частині внутрішнього простору танка при повній герметизації корпусу). Спереду, по обидва боки башти знаходяться по п'ять димових гранатометів L8. Challenger 2 також оснащений пристроєм постановки димової завіси, що впорскує дизельне паливо у вихлопні отвори. Боєкомплект зберігається в броньованих укладках-контейнерах, що прикриті спеціальною «сорочкою» зі спеціальною рідиною, яка знижує ймовірність спалаху та детонації боєприпасів. Усі порохові заряди розташовуються нижче погону башти. Танк має вразливе місце у фронтальній проекції у вигляді НЛД (нижньої лобової деталі) танка, який не має комбінованого бронювання, тобто є листом броньової сталі завтовшки близько 80—100 мм. Однак на типових дистанціях бою НЛД важко вразити завдяки складкам місцевості; крім того, установка динамічного захисту ROMOR багато в чому компенсує її слабкість.
За неофіційними даними, рівень стійкості лобу башти становить 800 мм проти бронебійних снарядів і 1200 мм від кумулятивних снарядів. Тоді як аналогічний показник танка Леопард 2А5 дорівнює 800 мм і 1300 мм відповідно«Наука и техника». «Танк „Челленджер-2“. „Случайный“ основной танк Британии». Сергій Шумілін. naukatehnika.com Процитовано 15 січня 2023.