Арістотель Фіораванті або Рідольфо Арістотель Фіораванті (; бл. 1420, Болонья — бл. 1486, Велике князівство Московське) — уславлений італійський архітектор і військовий інженер XV століття.

Життєпис

Неспокійна Болонья

Городяни Болоньї активно чи мимоволі були втягнуті у складні тогочасні політичні й побутові події. Родина аристократів Бентівольйо має владу в місті, перш за все військову, хоча мріє про абсолютну. Їх не визнає Ватикан юридично, бо претендує на абсолютну і духовну владу, а уособленням цих зазіхань є папський посланець — легат (або намісник). Протистояння закінчилось 1506 року вигнанням родини Бентівольйо, а папа-переможець покарає родину повною руйнацією їх родинного палацу… А є ще подеста (мер міста), що захищає закони і якого ніколи не обирають з болонців аби запобігти підкупам і сваволі. У вир цих протиріч був втягнутий і дід Арістотеля, звинувачений у заколоті Бентівольйо проти комуни. Він утік з міста, аби врятувати життя. Прибічники протилежної партії домоглися смертного вироку для діда, бо не встигли захопити того живцем…

Родина

Походить з родини архітекторів і будівничих міста Болонья. Дивним чином збережені відомості про діда, рідного дядька та батька майбутнього інженера та архітектора. Вони уривчасті (як і про самого Арістотеля), але є. Дід був будівничим і вибудував 1400 року нову частину старовинного палацу Аккурсіо. Йому допомагали два його сини. Батьком Арістотеля був Фіораванті ді Рідольфо. Саме йому доручать відновлення палацу Коммуналє в 1425–1430 рр., що постраждав від пожежі. Ймовірно, юнаком Арістотель допомагав батькові до смерті останнього в 1447 році. Відомо, що відтоді він працював з рідним дядьком Бартоломео Фіораванті на будівництві міських та приватних споруд. Ще за середньовічною традицією, учень повинен був створити освітню подорож по завершенню навчання. Де мандрував Арістотель — невідомо. Але вже в 20 років його прийняли до цеху будівничих, що відбувалося лише з молодими і визнаними талантами. І Арістотель швидко доведе, що майстри — не помилились.

Відомий інженер У ті часи знають лише одних інженерів — військових. Не дивно, що Арістотель пройшов добру школу. Він опанував і будівельну справу, і карбування монет, і будівельні технології, і створення архітектурних моделей. Модель перебудов Палаццо Подести, виготовлену Арістотелем, довго зберігали в місті. Коли второпали, що Арістотель не повернеться з Московії, перебудови провели згідно з його моделлю.

Болонький хроніст Гаспаро Наді під 1436 роком згадав молодого Арістотеля, що брав участь в виливанні нового дзвону в 1436 році і підйому того на вежу Аррінго, сконструювавши якусь нову лебідку. А майстру ледь минуло 20…

Кардинал Віссаріон Нікейський

Доля подарує Фіораванті на життєвому шляху декілька цікавих зустрічей з талановитими чи впливовими особами. Вже замолоду він стикнувся з кардиналом Віссаріоном Нікейським (1403 ? — 1472), греком — богословом з Візантії. Той брав участь в зустрічі богословів на Соборі 1439 р. в Італії як православний, залишився в Італії і перейшов в католицтво. Його дипломатичні здібності і знання справили добре враження на папський двір і папа дарував колишньому православному візантійцю посаду кардинала і папського легата в Болоньї. Віссаріон Нікейський був також вихователем племінниці останнього візантійського імператора Софії Палеоло́г, котрій судилося стати дружиною московського князя. Грек Віссаріон, філософ — платонік, допитливий і відкритий до нових знань, стане також одним з італійських гуманістів, що жваво цікавився військовою справою, плекав надію про новий хрестовий похід проти турків-османів, мав видання щодо фортифікації і ведення облоги ворожих міст.

Кардинал Віссаріон Нікейський — володар значної на той час приватної бібліотеки. Заслаблий кардинал зробив охоронцем власної книгозбірні — видавця з Венеції Альда Мануція ще 1469 року. Віссаріонова книгозбірня нараховувала сімсот п'ятдесят (750) рукописів латиною та давньогрецькою, а також велику кількість інкунабул. Кардинал залишив впливовому видавцю (що і сам мав багатий спадок в Венеції) значні кошти на утримання бібліотеки, на збільшення її фонду, на ознайомлення з книжковою мудрістю. Національна бібліотека святого Марка в Венеції має початок в віссаріоновій книгозбірні.

Новий дзвін у Болоньї теж відливали з ініціативи Віссаріона Нікейського. Він висвятив дзвін, а піднімав на вежу Аррінго саме молодий і талановитий Фіораванті… В прихованій політичній грі Ватикана з московським князем на новому етапі братимуть участь і папа римський, і новоспечений кардинал з візантійської Нікеї, і племінниця останнього візантійського імператора Соф'я Палеолог (що стане бабусею Івана Грозного), і інженер і архітектор з Болоньї — Арістотель Фіораванті.

Не гірший за Леонардо да Вінчі

Як інженер Арістотель Фіораванті — ніяк не гірший за неповороткого Леонардо да Вінчі, що завжди позиціонував себе як військовий інженер. Про успіхи Фіораванті свідчать і тогочасні італійські літописи. Так, 1455 року за допомогою власно винайдених механізмів Фіораванті виконав перевезення кам'яної дзвіниці церкви Санта Марія Маджоне на тринадцять метрів — разом з усіма дзвонами, які не знімали. Дзвіниця мала двадцять п'ять метрів (25) заввишки і, як і кожна вертикаль, могла швидко завалитися. Фіораванті використав дерев'яну конструкцію — піраміду і мережу синхронно працюючих воріт. Успіх перевезення був повним і став місцевою сенсацією, про яку залишили свідоцтва з десяток хроністів. Зрозуміло, що сорокарічний інженер використав і досвід попередників (ретельно вивчений і засвоєний), і досвід власний.

Працює він і як архітектор, серед його творів — перебудови палацу папського легата та великої каплиці Віссаріона Нікейського, зміцнення місцевої фортеці, відбув в сусіднє містечко Ченто, де випрямляв місцеву дзвіницю Сан Бласіо тощо. Він роками працював над перебудовами і удосконаленням велетенського Палаццо дель Подеста, для якого виконав архітектурну модель.

Міланський період

А були ще і запрошення з інших міст, одне з них — з Мілана, де Фіораванті працював шість років. Таким чином, він був попередником Леонардо при дворі Сфорца і куди успішнішим. Окрім Мілана він встиг попрацювати як інженер ще й в Мантуї та в Пармі. Як освічений військовий інженер, він працював в різних замках герцогства як консультант і архітектор — практик. Серед його завдань — і гідротехнічні роботи, і створення та ремонт шлюзів, таких важливих в Ломбардії, що потерпала від повеней. Пізніше, коли він виїде геть і пам'ять про Арістотеля Фіораванті припаде пилом, гідротехнічні споруди Фіораванті і низки інших інженерів — безпідставно припишуть Леонардо да Вінчі, інженерний досвід якого і практичні роботи в цій галузі куди як незначні.

Спілкування з Філарете

Спілкування не було довгим, бо майстер постійно вимушено мандрував, виконуючи гідротехнічні та фортифікаційні роботи в ломбардській провінції. Але вони жваво спілкувались в Мілані, де гостро відчували власну відчуженість серед місцевих майстрів, що вбачали в чужинцях небезпечних і майстерних конкурентів. Позиції конкурентів-чужинців посилив і переїзд в Мілан архітектора Мікелоццо (1396–1472). Мікелоццо будував в Мілані каплицю для родини Портінарі. Філарете і Фіораванті обговорювали стан справ в архітектурі. І Арістотель міг почути чимало цікавого, нового, незвичного від найкращого з тодішніх італійських теоретиків. Ця трійця таки буде вимушена покинути негостинний для них Мілан. Мікелоццо працюватиме в Венеції та в Дубровнику. Філарете залишиться в Італії. Фіораванті — відбуде в далеку Московію.

Перебування в Угорщині Повернення в Болонью навряд чи було приємним для змужнілого майстра через відсутність дійсно цікавих завдань(в Болоньї не було значних будівельних завдань) і застиглий побут. Він знову готовий прийняти ризиковану пропозицію. І вона — надійшла.

В Угорщину відбув кардинал Віссаріон Нікейський. Адже угорський король Матвій Корвін єдиний, хто на той час активно бореться з турками — османами, що просуваються на захід. Кардинал Віссаріон активно підтримує полководця, готує умови для військової підтримки короля Матвія — Венеційською республікою. На власні гроші кардинал озброїв навіть одну галеру. Розповів він і про диво — інженера Арістотеля Фіораванті. Про Фіораванті міг дати довідку і угорський дипломат при дворі Сфорца в Мілані, бо йшли перемови щодо шлюбу короля Матвія Корвіна та доньки Франческо Сфорца.

Фіораванті отримав замову від короля і відбув в Угорщину, незважаючи на спротив комуни Болоньї, якій було спокійніше, коли військовий інженер такого штибу перебував в місті. Умова — щоб той повернувся в Болонью. Тому перебування в Угорщині було недовгим і разом з переїздом розтяглося лише на шість місяців. Навряд чи архітектор і інженер встиг щось побудувати за такий короткий термін. Але його знання військового інженера були таки використані. Він обмежився важливими консультаціями і проектами, які реалізували вже інші.

Зміни в Московії 15 столітті

У Великому князівстві Московському 15 сторіччя відбулися значні державницькі зрушення. Поступово стабілізувалось життя і навіть відновилось помірне кам'яне будівництво. За традицією, патріарха сюди надсилала Візантія. Але 1448 року, після арешту митрополита Ісидора (грека з Візантії), собор єпископів — московитів вперше обрав власного патріарха, а російська церква вперше стала автокефальною. Спротив був з боку костянтинопольського патріарха, та 1453 року Візантія назавжди зникла з політичної карти Європи (де закріпились турки — османи) і московські князі той спротив проігнорували. Постало питання побудови нового кам'яного собору в столиці, такого, що б затьмарив і велич Софії Київської, і славу собору Великого Новгорода. Собор — таки побудували, але він завалився, бо наочно постали питання технічного і технологічного відставання в Москві і в країні — взагалі. Власні майстри з побудовою нового столичного собору не впорались.

В історії багатьох країн відсутній етап доби Відродження — від Монголії і Японії до Московії.

Оминула Московія і етап засвоєння і вивчення гуманізму західноєвропейського зразка. Тип освіти в Московії в 14-16 століттях не збігався з типами освіти тогочасної Західної Європи. Неспроможність робити значні математичні розрахунки, відсутність фахових навичок роботи з каменем і цеглою спонукали московитів запрошувати на роботи інженерів і архітекторів з-за кордону. Але вибір був невеликим: московити з підозрою ставились і до німців, і до чехів, і до поляків — «латинян» за вірою. Блокував переїзд архітекторів — фортифікаторів і зброярів до московитів і могутній ще тоді Лівонський орден, адже це сприяє зміцненню ворожої обороноздатності. Але поодинокі спроби запрошення іноземців — архітекторів є. Один з них — Василь Єрмолін з Литви, що працював з 1462 р. в Московії і вибудував нову трапезну в Троїце-Сергієвому монастирі, а в Москві ремонтував Фроловські ворота. І вони — не руйнувалися. Невдовзі відкрилася ще одна можливість: запрошення майстрів — будівничих з Італії. Адже звідти в Москву прибула де́спіна — племінниця останнього візантійського імператора Софія Палеоло́г, з якою узяв шлюб московський князь. І Соф'я, і її оточення (майстри ювеліри, лікарі, родичі) жили в Італії і добре знали про тамтешніх фахівців. Так вирішилось питання запрошення в Москву на працю фахівців — італійців переважно з Північної Італії. Серед перших запрошених був — Арістотель Фіораванті. З 1475 р. він тут.

Аби Московія мала б власне Відродження в цей час, вона б не запрошувала фахівців з дійсно ренесансної Італії. Все було якраз навпаки. Історично в Московії не було створено умов для виникнення фахівців ренесансного масштабу, як не було і умов для їх виховання.

Не перший в Московії