Ви́крадення означає протиправне таємне або відкрите вилучення чужого майна, а також протиправне таємне або відкрите захоплення і утримання людини. Словом «викрадення» позначають групу корисливих злочинів, пов'язаних з протиправним оберненням чужого майна на користь злочинця чи інших осіб.

Загальна характеристика викрадення як корисливого злочину

Загальними ознаками, що об'єднують різні злочини цієї групи, є:

незаконне, безоплатне обертання чужого майна на користь винного або інших осіб; корисливі мотив та мета — прагнення, спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна.

Обертання як обов'язкова ознака об'єктивної сторони злочинів цієї групи передбачає активну поведінку (дію) — вилучення чужого майна з володіння, розпорядження, користування власника або особи, якій його ввірено на законній підставі, на користь винного або інших осіб і збагачення його або інших осіб за рахунок цього майна.

Обертання має бути незаконним. Це означає, що суб'єкт немає права на це майно, оскільки воно для нього є чужим. Обертання майна має бути безоплатним, тобто воно не повертається, не оплачується, не відшкодовується власникові еквівалент його вартості.

З об'єктивної сторони викрадення належить до злочинів із матеріальним складом: крім діяння необхідною ознакою їх об'єктивної сторони є наслідки — матеріальна шкода: власник позбавляється майна, можливості володіти, користуватися, розпоряджатися ним за своєю волею. Тому закінченими ці злочини визнаються з моменту фактичного заподіяння матеріальної шкоди у певному розмірі.

Суб'єктивна сторона всіх цих злочинів характеризується прямим умислом, корисливими мотивом і метою: особа усвідомлює, що вона посягає на чужу власність, не маючи права на неї, передбачає матеріальну шкоду власникові та бажає настання цього наслідку, переслідуючи мету незаконного збагачення. Мотив корисливий — прагнення одержати матеріальну вигоду для себе або інших осіб, спонукання до незаконного збагачення за рахунок чужого майна.

Окремі форми викрадення

Крадіжка — таємне викрадення чужого майна (стаття 185 Кримінального кодексу України); Грабіж — відкрите викрадення чужого майна (стаття 186 КК); Розбій — напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства (стаття 187 КК). Є найнебезпечнішим злочином проти власності; Викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання (стаття 1881 КК); Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (стаття 191 КК). Шахрайство (заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою) не є викраденням, оскільки передбачає безпосередню участь потерпілого у передачі майнових благ і добровільність його дійЧумаченко Т. А. Відмежування викрадення електричної або теплової енергії шляхом її самовільного використання від суміжних злочинів // Вісник Верховного Суду України. — 2007. — № 10 (86); Чумаченко Т. А. Предмет викрадення електричної та теплової енергії шляхом її самовільного використання: проблема визначення // Вісник Верховного Суду України. — 2007. — № 8 (84).

Вимагання (вимога передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з погрозою насильства) вважається закінченим із моменту пред'явлення вимог, тобто з моменту погрози (а не передачі майна), а отже не є викраденням.

Поняття викрадення також застосовується в наступних контекстах:

Викрадення людини — ст. 146 Кримінального кодексу України Викрадення осіб, які мають міжнародний захистДив.: Конвенція про запобігання та покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів: ООН; Конвенція, Міжнародний документ від 14.12.1973 — ст. 444; Погроза викраденням щодо державного чи громадського діячаПрезидента України, Голови Верховної Ради України, народного депутата України, Прем'єр-міністра України, члена Кабінету Міністрів України, Голови чи судді Конституційного Суду України або Верховного Суду України чи вищих спеціалізованих судів України, Генерального прокурора України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Голови Рахункової палати, Голови Національного банку України, керівника політичної партії України, а також щодо їх близьких родичів, вчинена у зв'язку з їх державною чи громадською діяльністю — ст. 346; Викрадення виборчого бюлетеня, бюлетеня для голосування на референдумі, виборчого протоколу чи протоколу комісії з референдуму або скриньки з бюлетенями — ст. 158; Викрадення вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів — ст. 262; Незаконне заволодіння транспортним засобом — ст. 289; Викрадення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — ст. 308; Викрадення прекурсорів — ст. 312; Викрадення обладнання, призначеного для виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів — ст. 313; Викрадення документів, штампів, печаток — ст. 357; Викрадення військовослужбовцем зброї, бойових припасів, вибухових або інших бойових речовин, засобів пересування, військової та спеціальної техніки чи іншого військового майна — ст. 410; Мародерство, тобто викрадення на полі бою речей, що знаходяться при вбитих чи поранених — ст. 432.

Дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати (вартість майна не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) — ст. 51 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Примітки

Посилання

Кримінальний кодекс України: Верховна Рада України; Кодекс України, Кодекс, Закон від 05.04.2001 № 2341-III Кодекс України про адміністративні правопорушення: Верховна Рада УРСР; Кодекс України, Закон, Кодекс від 07.12.1984 № 8073-X

Судова практика:

Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3 Практика розгляду судами справ про злочини проти власності Постанова Пленуму Верховного Суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності» Відповідно до ст. 51 КпАП викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо його вартість на момент учинення правопорушення не перевищує трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. При визнанні діяння, вчиненого після 1 січня 2004 р., таким, яке тягне кримінальну відповідальність, — у разі, коли настання відповідальності зумовлене певною кількістю неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, — необхідно виходити з того, що сума такого мінімуму дорівнює розміру податкової соціальної пільги, встановленої для відповідного року. Неврахування судом зазначених обставин потягло скасування постанови // Вісник Верховного Суду України. — 2008. — № 5 (93) Викрадення майна слід вважати закінченим з моменту, коли винна особа вилучила чуже майно і має реальну (хоча б початкову) можливість розпоряджатися чи користуватися ним. Якщо такої можливості немає, дії винної особи треба розглядати як замах на вчинення даного злочину // Рішення Верховного Суду України. — 2002 Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 3