DuPont de Nemours, Inc. (), зазвичай скорочується до DuPont () — американська багатонаціональна хімічна компанія, одна з найбільших у світі. У сучасному вигляді виникла у 2019 році після обміну активами з Dow Chemical. Компанія розробила багато полімерів, включаючи Vespel, неопрен, нейлон, коріан, тефлон, майлар, Kapton, кевлар, Zemdrain, волокно M5, Nomex, Tyvek, Sorona, Corfam та лайкру в XX столітті, а її вчені розробили багато хімічних речовин, головним чином фреон (хлорфторвуглеводні), для промисловості холодоагентів. Також DuPont розробляла синтетичні пігменти та фарби, включаючи ChromaFlair.
Компанію в липні 1802 року заснував французько-американський хімік і промисловець Елютер Ірене дю Пон де Немур як підприємство з виробництва пороху. Пізніше виробництво військової продукції розширилося й компанія розпочала розробку та виготовлення вибухових речовин, бойових отруйних речовин, хімічної, запалювальної та ядерної зброї. У лабораторіях компанії було створено напалм, тефлон, кевлар та тактичні дефоліанти.
У 2015 році DuPont і Dow Chemical Company узгодили план реорганізації, згідно з яким дві компанії об’єдналися та розділилися на три. Як об’єднана компанія DuPont одночасно придбала Dow і перейменувала себе на DowDuPont 31 серпня 2017 року, а через 18 місяців відокремила підрозділи організації з матеріалознавства в нову юридичну особу під назвою Dow Chemical, а підрозділи агробізнесу — в новостворену Corteva; DowDuPont повернула собі назву DuPont та зберігла підрозділи спеціалізованої продукції. До виділення це була найбільша у світі хімічна компанія за обсягом продажу. Повідомляється, що вартість злиття оцінюється в 130 мільярдів доларів. Нинішня компанія DuPont, як і до злиття, має головний офіс у Вілмінгтоні, штаті Делавер, у якому вона зареєстрована.
Історія
Заснування
Компанію DuPont заснував в 1802 році Елютер Ірене дю Пон де Немур, використовуючи накопичений у Франції капітал та імпортований з Франції пороховий інвентар. Компанія розпочала свою діяльність із заводу у , Вілмінгтон, штат Делавер, через два роки після того, як дю Пон та його сім'я виїхали з Франції, щоб уникнути Французької революції та релігійних переслідувань гугенотів (французьких протестантів). Першою сферою інтересів компанії стало виробництво пороху, оскільки дю Пон зауважив у низькій якості пороху, доступного в Сполучених Штатах, можливість для бізнесу. Компанія швидко зросла, і до середини XIX століття DuPont стала найбільшим постачальником пороху для військових Сполучених Штатів, надавши половину пороху, що використовувався армією Союзу під час Громадянської війни в США. Сьогодні завод Елютеріан Міллз є музеєм та визнаний Національною історичною пам'яткою.Munroe, John A. History of Delaware. Fifth Edition. Newark, DE. University of Delaware Press, 2006. 138.Zilg, Gerard Colby Du Pont: Behind the Nylon Curtain. 1st Edition. Prentice-Hall, 1974. ISBN 0-13-221077-0
Перше велике розширення DuPont продовжувала розширювати свій вплив, займаючись виробництвом динаміту та бездимного пороху. У 1902 році, після смерті президента компанії Ежена дю Пона, партнери, що залишилися живими, продали компанію трьом правнукам засновника. Директором був призначений Чарльз Лі Різ, і компанія почала централізувати свої дослідні відділи. Згодом DuPont придбала кілька дрібніших хімічних компаній; 1912 року ці дії викликали пильну увагу уряду відповідно до Акту Шермана. Суди заявили, що домінування компанії в бізнесі з виробництва вибухових речовин є монополією, і ухвалили DuPont продати частину активів. Рішення суду призвело до створення компаній Hercules Powder Company (пізніше Hercules Inc., а тепер частина Ashland Inc.) і Atlas Powder Company (придбана Imperial Chemical Industries (ICI) і тепер є частиною AkzoNobel). На момент продажу DuPont зберегла за собою підрозділ одноосновного нітроцелюлозного пороху, тоді як Hercules було передано підрозділ двоосновного пороху, що поєднує нітроцелюлозу та нітрогліцерин. Згодом DuPont розробила лінійку бездимних порохів Improved Military Rifle (IMR).Davis, William C., Jr. Handloading (1981) National Rifle Association pp. 31–33
У 1910 році компанія DuPont опублікувала брошуру під назвою . Брошура носила інструктивний характер, в ній описувалися переваги використання вибухових речовин компанії на пнях та інших перешкодах, які було б легше усунути за допомогою динаміту, ніж за допомогою інших, більш традиційних і менш ефективних засобів.
Також DuPont заснувала дві перші промислові лабораторії у Сполучених Штатах, де було розпочато роботу в галузі хімії целюлози, лаків та інших невибухових продуктів. Також на Експериментальній станції DuPont — у найбільшому науково-дослідному центрі компанії — була заснована DuPont Central Research, на паралельному первісному пороховому заводі березі .
Автомобільні інвестиції У 1914 році П'єр дю Пон, будучи президентом компанії, інвестував у нову автомобільну промисловість, купуючи акції General Motors (GM). До 1920-х років він отримав значний контроль над GM, і DuPont стала основним постачальником фарб, антифризу та паливних присадок для General Motors (частка в компанії була продана у 1962 році). Наступного року П'єр був запрошений до ради директорів GM, і згодом став головою компанії. DuPont надала допомогу автовиробнику, придбавши у GM акцій на суму 25 млн. доларів. У 1920 році П'єр дю Пон був обраний президентом General Motors. Під керівництвом DuPont, GM стала першою автомобільною компанією у світі. Проте в 1957 році, через вплив DuPont на GM, згідно Антитрастового закону Клейтона, DuPont була змушена позбавитись своїх акцій General Motors.
Великі прориви
У 1920-х роках DuPont продовжувала приділяти увагу матеріалознавству, найнявши Воллеса Карозерса для роботи над полімерами в 1928 році. Карозерс винайшов неопрен, синтетичний каучук; перший суперполімер на основі поліестеру; і в 1935 році нейлон. Через кілька років відбувся винахід тефлону, і з того часу було доведено, що ця хімічна сполука викликає проблеми зі здоров'ям у тих, хто зазнав її впливу в процесі виробництва або домашнього використання. У 1935 році DuPont представила фенотіазин як інсектицид.
Друга світова війна DuPont посіла 15 місце серед корпорацій США за обсягом виробничих контрактів військового часу. Як винахідник і виробник нейлону, DuPont брала участь у виробництві сировину для парашутів, мішків для порошку та шин.
Компанія DuPont також відіграла важливу роль у Мангеттенському проєкті в 1943 році, спроектувавши, побудувавши та експлуатуючи Генфордський завод з виробництва плутонію у Генфорді, штат Вашингтон. У 1950 році компанія DuPont також погодилася побудувати завод на річці Саванна в Південній Кароліні в рамках зусиль створення водневої бомби.
DuPont була однією з приблизно 150 американських компаній, які надали нацистській Німеччині патенти, технології та матеріальні ресурси, які виявилися вирішальними для німецьких військових зусиль. Компанія DuPont підтримувала ділові зв’язки з різними корпораціями Третього Рейху з 1933 до 1943 року, коли всі активи DuPont у Німеччині були конфісковані нацистським урядом разом з активами всіх інших американських компаній. Ірене дю Пон, нащадок Елютера Ірене дю Пона й президент компанії під час підготовки до Другої світової війни, також фінансово підтримував нацистського фюрера Адольфа Гітлера і з 1920-х років уважно слідкував за ним.
Космічна ера Після війни DuPont продовжувала приділяти увагу новим матеріалам, розробляючи майлар, дакрон, орлон та лайкру у 1950-х роках, а також тайвек, номекс, Qiana, Corfam та Corian у 1960-х роках.
Також DuPont відіграла ключову роль у розробці сучасних бронежилетів. Під час Другої світової війни балістичний нейлон компанії використовувався британськими Королівськими ВПС для виготовлення бронежилетів. Поява кевлару в 1960-х роках ще більше просунула їхню роботу в галузі захисного спорядження, оскільки DuPont почала випробувати його здатність витримувати кулі. Це дослідження зрештою призвело до створення куленепробивних жилетів, які використовуються поліцією та військовими підрозділами.
1981-1999 роки У 1981 році DuPont придбала Conoco Inc., велику американську нафто- та газовидобувну компанію, що дало їй надійне джерело нафтової сировини, необхідної для виробництва багатьох волокон та пластикових виробів. Це придбання, яке вивело DuPont до десятки найбільших виробників і переробників нафти та природного газу в США, відбулося після тендерної війни з гігантською лікеро-горілчаною компанією Seagram Company Ltd. Seagram стала найбільшим акціонером DuPont, отримавши чотири місця у раді директорів компанії. Однак 6 квітня 1995 року після того, як до неї звернувся головний виконавчий директор Seagram Едгар Бронфман-молодший, DuPont оголосила про угоду, згідно з якою компанія викупила усі акції, що належали Seagram.
У 1999 році DuPont відокремила Conoco і продала всі свої акції. Згодом Conoco об'єдналася з Phillips Petroleum Company.
У 1999 році DuPont придбала компанію Pioneer Hi-Bred з виробництва сільськогосподарського насіння.
Подальше зростання, продажі та відокремлення Chemours
DuPont позиціонує себе як глобальну наукову компанію, яка налічує понад 60 000 співробітників по всьому світу та яка пропонує широкий асортимент продукції. У лютому 2015 року компанія посідала 86 місце в рейтингу Fortune 500 з 36 мільярдами доларів доходу та 4,848 мільярда доларів прибутку в 2013 році. У квітні 2014 року Forbes поставив DuPont 171 місце в рейтингу Global 2000 — списку найбільших публічних компаній світу.
Компанія розділяє свою діяльність на п'ять основних напрямків: електронні та комунікаційні технології, продуктивні матеріали, покриття та кольорові технології, безпека та захист, а також сільське господарство та харчування. До реорганізації, що відбулася в результаті злиття DuPont з Dow у 2017 році, сільськогосподарський підрозділ DuPont Pioneer виробляв та продавав гібридне та генетично модифіковане насіння, з деякого з якого виробляють генетично модифіковану їжу. Гени, впроваджені в їхні продукти, включали , який забезпечує стійкість до гербіцидів Bayer Ignite Herbicide/Liberty; ген Herculex I Insect Protection, який забезпечує захист від різних комах; властивість захисту від комах Herculex RW, що забезпечує захист від інших комах; ген YieldGard Corn Borer, який забезпечує стійкість до іншого набору комах; та властивість Roundup Ready Corn 2, що забезпечує стійкість культури до гліфосатних гербіцидів.
У 2010 році DuPont Pioneer отримала дозвіл на продаж соєвих бобів Plenish, які, за її словами, містять понад 75% олеїнової кислоти — найвищий показник серед комерційних соєвих продуктів. За інформацією компанії, ці соєві боби не містять транс-жирів і мають на 20% менше насичених жирів порівняно зі звичайними сортами, а олія з них характеризується більшою стабільністю та гнучкістю для харчових і промислових застосувань. Plenish було створено за допомогою генної інженерії, що, як заявляє компанія, блокує утворення ферментів, які продовжують каскад від олеїнової кислоти (що виробляє насичені жири), сприяючи утворенню мононенасиченої кислоти.
У жовтні 2001 року компанія продала свій фармацевтичний бізнес Bristol Myers Squibb за 7,798 мільярда доларів.
У 2002 році компанія продала бізнес Clysar компанії Bemis за 143 мільйони доларів.
У 2004 році компанія продала свій текстильний бізнес, до якого входили деякі з найвідоміших брендів, включаючи лайкру (спандекс), Dacron (поліестер), Orlon (акрилове волокно), Antron (нейлон) і Thermolite, компанії Koch Industries.
У 2005 і 2008 роках DuPont була оштрафована американськими судами на 16,5 млн. доларів за приховування інформації про токсичність деяких хімічних компонентів, що входять до складу тефлону. Компанія також була оштрафована на 615 млн. доларів після судового позову, поданого приблизно 70 000 жителів за сприяння адвоката, що подав позов, Роберта Білотта. Білотт жив недалеко від заводів компанії і став жертвою забруднення, викликаного тією ж хімічною сполукою.