Тувинська Народна Республіка вступила у Другу світову війну на боці країн Антигітлерівської коаліції 22 червня 1941 року, тобто в день нападу Німеччини на Радянський Союз. Це була перша країна світу, яка оголосила підтримку СРСР у Німецько-радянській війні.

Тувинські добровольчі сили брали участь у боях у Східній Європі у складі формувань Робітничо-селянської Червоної армії. 14 жовтня 1944 року Тувинська Народна Республіка добровільно увійшла до складу СРСР, ставши Тувинською автономною областю. З цього моменту тувинці брали участь у бойових діях впродовж всієї війни вже як громадяни СРСР. Тувинська народно-революційна армія була перетворена на 7-й Окремий кавалерійський полк Сибірського військового округу.

Передумови

Створення Тувинської Народної Республіки До 1912 року Тува, на той час більш відома як Танну-Урянхай, знаходилась під владою Китаю. Після Сіньхайської революції, яка закінчилась 1913 року, тувинські нойони неодноразово звертались до російського імператора Миколи II з проханням встановлення російського протекторату над Тувою. 4 квітня 1914 року імператор дав офіційну згоду на прийняття тувинських територій до складу Російської імперії як протекторату, після чого Тува, яка отримала назву Урянхайський край, була приєднана до Єнісейської губернії. У короткий період, протягом якого Тува входила до складу Російської імперії, царський уряд проводив вкрай обережну політику на її території, щоби уникнути посилення у них китайського, японського та монгольського впливуБондаренко Т. А. История создания города в центре Азии. К 95-летию Белоцарска — Урянхайска — Красного — Кызыла // Новые Исследования Тувы (НИТ): журнал. — № 4, 2009 .

1919 року, у розпал Громадянської війни, більшовики категорично заборонили частинам РСЧА знаходитись на території Урянхайського краю, який вже тоді не лише мав зберегти автономію, але й планувалось оголосити незалежним у випадку приходу там до влади більшовиківМоллеров Н. М. Народная революция в Туве: где миф и где реальность? // Новые Исследования Тувы (НИТ): журнал. — № 2, 2009 . У серпні 1921 року, після остаточного розгрому Азійської кінної дивізії барона фон Унгерна-Штернберга силами Червоної армії, у Туві пройшла так звана «Народна революція», яку підтримав Радянський Союз. А 16 серпня у селі Суг-Бажи Тандинського кожууна пройшов Всетувинський Виконавчий Хурал дев'яти кожуунів, який проголосив утворення Тувинської Народної Республіки і прийняв першу тувинську конституцію.

Радянсько-тувинські відносини Не зважаючи на політичну самостійність Туви, республіка багато у чому залежала від Росії. Так, радянська делегація, яка була присутня на Всетувинському Виконавчому Хуралі, наполягла на закріпленні у спеціальній резолюції положення, згідно з яким у сфері зовнішньої політики Тува повинна була діяти під контролем РРФСР. У січні 1923 року був остаточно визначений радянсько-тувинський кордон. Того ж року контингент РСЧА, який був присутній на території Туви, був виведений за її межі згідно з договором, підписаним між урядами двох країн ще 1921 рокуМинаев А. Тува далёкая и близкая // Красная звезда: газета. — 14 октября 2009 .

Улітку 1925 року між СРСР та ТНР був підписаний договір про встановлення дружніх відносин, який закріпив союзні взаємовідносини між державами. Ініціатором підписання виступив Радянський Союз. Договір проголошував, що радянська влада не розглядає Туву як свою територію і ніяких претензій на неї не має. Крім того, у зв'язку із взаємною економічною зацікавленістю, СРСР надаватиме тувинським громадянам пільги у сферах руху, торгівлі та проживання на радянській території, а тувинцям, які проживали на території СРСР — полегшений режим переходу кордону на чітко встановлених ділянках.

З кінця 1920-х років Тувою прокотилась перша хвиля політичних репресій, яка продовжувалась десятиріччя. За даними тувинської прокуратури, у 1930-х роках в ТНР було репресовано 1286 осіб, а згідно з іншою версією, їх кількість сягала 1700 осіб У Росії відзначають День пам'яті жертв політичних репресій . Серед них, як і у СРСР, опинилось більшість державних діячів Туви, у тому числі, перший голова ради міністрів Монгуш Буян-Бадирги та колишній голова Президії Малого Хурала Куулар Дондук. Їх звинувачували у шпіонажі на користь Японії та підготовці контрреволюційного перевороту. Головним ініціатором чисток у Туві був перший секретар ЦК Тувинської народно-революційної партії Салчак Тока, який користувався симпатією з боку радянської влади.

Збройні сили

У першій половині 1930-х років Японія почала агресивні дії проти Китаю, окупувала Маньчжурію та заснувала на її території маріонеткову державу Маньчжоу-го, а 1937 року розгорнула вже повномасштабну війну. Це спонукало керівництво Туви до проведення низки важливих дій зі зміцнення армії та оборони країни. XI з'їзд Тувинської народно-революційної партії, який пройшов у листопаді 1939 року, доручив ЦК партії у найближчі 2-3 роки забезпечити армію у повному обсязі озброєнням та підняти її бойову готовність до більш високого рівня. 22 лютого 1940 року постанова Малого Хуралу санкціонувала створення Міністерства військових справ, яке одразу вжило заходів щодо оснащення армії новими видами зброї та бойової техніки, покращення підготовки командних кадрів та підвищення бойової готовності частин і підрозділів. Першим (1940-1943) військовим міністром став Гессен Шоома.

Уряд СРСР та командування РСЧА допомагало Туві у розвитку матеріально-технічної бази та підготовці кадрів. Середній та вищий командні склади Тувинської народно-революційної армії проходили підготовку у військових навчальних закладах Радянського Союзу, у тому числі у Військовій академії імені М. В. Фрунзе та Академії Генерального штабу. До Туви, окрім цього, запрошувались радянські військові інструктори та радникиМонгуш Б. Б. Маленькая, гордая и революционная. Краткий курс истории Красной армии Тувы // Рабочее действие: газета — 2010.

Вступ у війну 22 червня 1941 року, у день початку Німецько-радянської війни, у Туві пройшов терміновий з'їзд Великого Хуралу, на який зібрались 334 делегати. Вони одноголосно прийняли декларацію, в якій проголошувалосьТувинский научно-исследовательский институт языка, литературы и истории. История Тувы. Т.2. Наука, 1964:

Прийняття декларації означало вступ Туви у війну на боці СРСР, офіційне проголошення війни Німеччині та її союзникамАлександр Балиев. Мал союзник, да дорог. Почему замалчивался вклад Тувы в разгром фашизма // Центр-Азия: ИА. — 17 мая 2010 . Цікавим фактом є те, що у проголошенні підтримки СРСР у війні проти Німеччини Тува випередила Велику Британію — Вінстон Черчіль передав своє звернення о 23:00, аналогічне ж звернення з боку Тувинського уряду надійшло ще в першій половині дняДина Оюн Тувинская Народная Республика опередила Великобританию в объявлении войны фашистской Германии // Тува-Онлайн: ИА. — 4 мая 2010 . Існує поширена легенда й про те, що Адольф Гітлер ніяк не відреагував на оголошення війни з боку Туви, так як просто не зміг знайти її на карті світуАртем Коваленко. Шамбалу шукають у Туві // gazeta.ua: Газета по-українськи. — 12 грудня 2007, адже країну не було визнано більшістю держав світу.

З перших днів війни Тува та її збройні сили були переведені на воєнний стан. Якщо до війни у лавах армії нараховувалось всього 489 осіб (4 ескадрони по 4 взводи, танковий взвод, кулеметний напівескадрон, музичний ескадрон та інтендантський взвод), то на кінець 1941 року вона нараховувала вже 1136 солдатів. Крім того, одразу після вступу в війну влада ТНР запропонувала радянському керівництву відправляти на фронт тувинських добровольців, екіпірованих стрілецькою та холодною зброєю місцевого та радянського виробництва, однак Москва не згодилась на таку допомогу, спираючись на незначну чисельність населення країни.

26 липня 1941 року посол Туви у СРСР Сат Намчак повідомив заступнику міністра іноземних справ А. О. Соболєву про готовність Туви до перевиконання плану експорту та збільшення його на 50%, а також про повну виплату заборгованості в 1,3 млн карбованців. Крім того, пропонувалось передати в розпорядження Червоної армії 5 тисяч коней, скоротити імпорт радянських товарів оборонного значення, організувати збір коштів серед населення на будівництво військових літаків, чисельно подвоїти та навчити особовий склад Тувинської народно-революційної армії. 29 липня Соболєв прислав відповідь з подякою на адресу тувинського народу та керівництва країни з таким формулюваннямДагба Дамырак 38 тысяч тувинских аратов в письме Сталину заявили «Мы вместе. Это и наша война» // Тува-Онлайн: ИА. — 14 мая 2010 :

8 серпня 1941 року Сталін, привітав тувинський народ з 20-річчям Туви, відзначив:

Матеріальна допомога

З перших днів війни Тува надавала матеріальну допомогу СРСР. Повністю передала золотий запас країни, який становив 30 млн карбованців, а також видобуте тувинське золото на суму понад 5 млн карбованців. Загальна сума добровільної матеріальної допомоги від населення Туви перевищила 60 млн карбованців. Після вступу Туви в війну промисловість країни переорієнтувалась на виконання військових замовлень. На лісозаводі збудували обозний цех, сушарку, впровадили масове виробництво лиж. На шкіряному заводі з'явились нові цехи, розширений овчинний цех, встановлені додаткові шерстобитні машини. Кількість заводських працівників збільшилась майже в сім разів. Аналогічні зміни пройшли у сільських господарствах. Були розширені посівні площі, збільшилось товарне виробництво та сінозаготівля. Жінки, похилі люди та молодь замінювали чоловіків, які пішли на фронт.

З червня 1941 по серпень 1944 років Тува надала СРСР 50 тисяч бойових коней, 700 тисяч голів великої рогатої худоби, з яких 650 тисяч — як подарунок. Від 10 до 100 голів худоби надала майже кожна тувинська родина, які в середньому мали до 130 голів. Навесні 1944 року звільненій Україні було передано 27,5 тисяч тувинських корів. В телеграмі Президії Верховної Ради Української РСР до Президії Малого Хуралу Туви відмічалось:

За роки війни Тува поставила на потреби Радянської армії 52 тисячі пар лиж, 10 тисяч шуб, 19 тисяч пар рукавиць, 16 тисяч пар валянків, 67 тон шерсті, 400 тон м'яса, десятки тон меду, тони бинтів та лікарських препаратів, а також житнє та ячмінне борошно, топлене масло, плодово-ягідні консерви та концентрати, рибні вироби, віск та смола. До 90% вище перерахованого надавалось в подарунок.

Тувинська ескадрилья 16 березня 1943 року на військовому аеродромі «Чкаловський», що під Москвою, у присутності наркома авіапромисловості СРСР О. І. Шахуріна, делегація Туви урочисто передала в користування 133-го винищувального авіаполку 10 винищувачів Як-7Б, збудованих на кошти, зібрані тувинцями. У зв'язку з цією подією командир полку майор Амельченко видав указ, за яким винищувачі були передані командиру 3-ї авіаційної винищувальної ескадрильї Новікову і закріплені за певним екіпажем. Всі літаки були збудовані на 153-му заводі в Новосибірську. На момент передачі вони не мали тактичних номерів. Іменний літак «От Танды хошуна» Амельченко закріпив особисто за собою. На інших винищувачах було написано «От Тувинского народа».

До кінця війни не зберігся жоден літак «тувинської ескадрильї». До липня 1943 року більша частина винищувачів були пошкоджені в боях. На цей момент 133-й полк після поповнення особового складу, знову вступив у бойові дії на Брянському фронті в складі 234-ї винищувальної авіадивізії. Після першого ж бою, що пройшов 10 липня в складі полку не залишилось жодного тувинського винищувачаСудьба тувинской десятки. Михаил Быков, Чойган Сат // Красные соколы .

Тувинці в бойових діях

Добровольчі формування