Йосип (Осип) Григорович Гошуляк (7 жовтня 1922, село Паушівка (нині — Палашівка), нині Чортківського району Тернопільської області — , Торонто, Канада) — канадсько-український оперний і камерний співак (бас-баритон). Заслужений артист України.
Життєпис
Народився в с. Палашівка Чортківського району (Тернопільщина) в багатодітній родині. Змалку мав хист до співу. Навчався у Чортківській ґімназії, під час Другої світової війни — у Станіславській духовній семінарії (нині Івано-Франківськ). У 1944 році подався на Захід у пошуках батьків, що були вивезені в Німеччину на примусові роботи.
У Гіршберґу в Німеччині продовжив навчатися у богословській семінарії і почав учитися вокалу в оперних співаків, педагогів Дометія Йохи-Березенця (Німеччина), Анни Ель-Тур у музичній консерваторії (Голландія, Амстердам, 1948–49). Співав у хорах В. Божика і драматичного театру В. Блавацького, був солістом семінарійного хору Мирослава Антоновича (Голландія). Духовну семінарію закінчив успішно, однак священиком не став.
У 1950 році разом із родиною еміґрував до Канади. Продовжив навчання вокалу в Королівській музичній консерваторії (Торонто) у класі оперної співачки Джіни Чіньї, під її керівництвом — в оперній студії (з перервами — 1952-57).
Здобув першу нагороду на Українському музичному фестивалі (Канада—США, 3–5.07.1954). Дебют як оперного співака відбувся в концертному залі «Мессей Голл» у партії Батька у «Купало» Анатоля Вахнянина (31.03.1957, концертна форма). У складі квартету брав участь у концерті вокалістів (8.04.1959). В обох заходах — симфонічний оркестр під орудою Лева Туркевича.
На канадській сцені театру «Гарт Гавз» дебютував у ролі Сенеки в опері «Коронація Поппеї» К. Монтеверді (25.04.1957).
Канадські музичні критики одразу ж запримітили співака: «…потужний голос і драматичний талант» (Г'ю Томпсон); «Йосип Гошуляк є справді винятковим басом з низьким рідкісним тембром» (Ельмо Кіпріотті, «Варсіті»); «Найкращий з наявних виконавців (народжений в Україні), який величаво виконує свої арії» («Канадієн енд Бродкастер Телескрін»); «Приємний і могутній спів-речиталь рідкісного голосу канадця українського походження, котрий зворушує своїм співом у визнаній традиції Шаляпіна й Крістофа» (Клайд Ґілмор, «Саунд Маґазін»).
Українські музичні критики визначали провідне місце Йосипа Гошуляка в ієрархії українських співаків:
Упродовж десяти років був провідним солістом Канадської оперної компанії, до 1976 — у всеканадських постановках опер у концертній формі. Співав побіч оперних співаків світового засягу як Мерилін Горн, Джон Вікерс, , , , , та ін.
Був солістом багатоетнічних радіо- й телепроєктів «Пісні мого народу» та «Рапсодія».
За власні кошти видав три музичні альбоми українських пісень, арій та монологів. Солоспіви Йосипа Гошуляка транслювали престижні канадські радіомережі CJRT, CBC, CHIN. Співак також підготовляв для всеканадських радіопрограм тематичні передачі з творами української музичної класики, наживо виконуючи їх у супроводі піаніста-віртуоза Лео Баркіна.
Періодично був солістом Капели бандуристів ім. Т. Шевченка (Детройт, США).
У 1980 році виступив концертами у Тернополі, Львові та Києві, у 1990-х презентував в Україні свої книги й часто бував з концертами, творчими зустрічами у Чорткові, Тернополі, Стрию, Дрогобичі, Львові, Чернівцях.
Уже в зрілому віці вступив на бібліотечні курси Оттавського університету, закінчив бакалавром. До виходу на пенсію працював бібліотекарем у , не перериваючи концертування й звукозаписів.
Йосип Гошуляк помер року в Торонто, Канада. 2 червня його було поховано на цвинтарі Св. Володимира в Оуквілі. Деякі його речі дружина передала до Музею Соломії Крушельницької у Львові.
Творчість
Оперні партії
Співав п'ятьма мовами: українською, російською, італійською, англійською, французькою; у камерних концертах також німецькою. У його репертуарі 25 оперних партій: Дж. Верді — короля Філіппа в «Дон Карлосі», Рамфіса в «Аїді», Ґ. Доніцетті — Раймондо в «Лючії ді Ляммермур», А. Понкіеллі — Альвізе в , Дж. Пуччіні — Колліна в «Богемі», Анґелотті в «Тосці»; Ж. Бізе — Цуніґа в «Кармен»; українських композиторів: М. Аркаса — Батька в «Катерині», М. Лисенка — Тараса в «Тараса Бульбі», Б. Лятошинського — Захара Беркута в «Золотому обручі», Г. Майбороди — Сильвестра в «Ярославі Мудрому»; російських: М. Мусоргського — Пімена, Варлаама в «Борисові Ґодунові»; П. Чайковського — Кочубея в «Мазепі». На оперній сцені: Короля в «Аїді», Банко в «Макбеті», Людовіко в «Отелло», Ґвардіано в «Силі долі» Дж. Верді; Сенеки в «Коронація Поппеї» К. Монтеверді; Тімура в «Турандот» Дж. Пуччіні; Лотаріо в А. Тома; Максима в «Купало» А. Вахнянина, Карася в «Запорожці за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського; Ґреміна в «Євгенію Онєгіні» П. Чайковського.
Камерний репертуар
У камерному репертуарі Йосипа Гошуляка здебільшого музична класика й романси (приблизно 200 творів): українська — М. Лисенка, В. Барвінського, С. Людкевича, Д. Бортнянського, Я. Степового, К. Стеценка, В. Косенка, М. Вериківського, А. Гнатишина, Л. Ревуцького, А. Кос-Анатольського, О. Бобикевича та багато інших; західноєвропейська — Л. Бетговена, Дж. Джордані, Дж. Каріссімі, Ж. Масне, Ал. Страделли, Дж. Тореллі, П. Тості, Ф. Шуберта, Р. Шумана; російська — О. Бородіна, М. Глинки, Д. Кабалевського, М. Мусорського, С. Рахманінова, П. Чайковського, у тому числі 40 оперних арій: українських композиторів — В. Гомоляки, С. Гулака-Артемовського, К. Данькевича, М. Лисенка, Б. Лятошинського; західноєвропейських — В. Белліні, А. Бойто, Дж. Верді, Ш. Гуно, В. А. Моцарта, А. Понкіеллі, Дж. Пуччіні, Дж. Россіні, А. Томи.
Окрім того, у концертному репертуарі більше 60-ти українських народних пісень і перлин епічного жанру: думи, чумацькі і козацькі пісні, балади.
Особливо ставився до спадщини Тараса Шевченка, був найактивнішим і найрепрезентативнішим пропагандистом музичних творів на слова Шевченка, маючи в своєму репертуарі 40 різностилевих творів українських композиторів. Виконував також численні твори на поезію Івана Франка (18 одиниць).
Повернув в Україну рідкісні музичні твори як «Псалом Давида 94» (П. Куліш, В. Барвінський) і поему-монолог «Чернець» (Т. Шевченко, М. Вериківський).
Концертна діяльність
Брав участь у концертах, які влаштовували українські спільноти Канади та США, менше — в англомовному світі. Перший самостійний концерт співака відбувся в Торонто (30.03.1969, акомпанував Л. Баркін). У програмі — музичні твори Дж. Верді, Л. Бетговена, П. Чайковського, М. Вериківського, М. Лисенка, А. Кос-Анатольського, а також українські народні пісні. Відбув надзвичайно успішне концертне турне по Західній Канаді (12–26.11.1972). З величезним успіхом концертував в Україні: Львів, Чернівці, Тернопіль, Київ (1980). У концертах, у фортепіанному супроводі Н. Шульмана, звучали міжнародна й українська класика, зокрема забуті, замовчувані, а навіть заборонені совєтським режимом солоспіви М. Лисенка й С. Людкевича. Ось відгуки музичних критиків України:
У 1990 співав у концертах діаспорних музичних колективів у багатьох містах Галичини та у Києві; мав доброчинний Шевченківський концерт у Львові.
Після концертних гастролей по Україні (1980) українська діаспора звинуватила Й. Гошуляка у вислужництві перед радянським режимом. Більше 10-ти років бойкотувала, зокрема, його самостійний концерт у приміщенні Королівської консерваторії (Торонто, 12.02.1982). З тих же міркувань не співака вміщено в Encyclopedia of Ukraine.
Серед величезної кількості концертів Й. Гошуляка, в яких він брав участь, варто вирізнити такі: до 50-ї річниці від дня смерті композитора М. Лисенка (Нью-Йорк, США, 24.11.1963), на відкритті пам'ятника Т. Шевченкові (Вашинґтон, 26,27.06.1964); ювілейних концертах до 150-річчя народження Т. Шевченка (Гамільтон, Оттава, Торонто, Канада, 22, 28, 29.11.1964); концерті-пам'яті С. Бандери (Клівленд, США, 18.10.1964), до прибуття в Канаду Патріарха Йосифа Сліпого (Торонто, 17.06.1968), тематичному вечорі «Шевченко у слові й пісні»(Торонто, 28.03.1971), у концерті вокалістів у супроводі Канадського змішаного симфонічного оркестру під диригентурою Е. Барбіні (Торонто, 1972), тематичному концерті «Думи у слові та пісні» (Торонто, 10.06.1972), літературно-мистецькому концерті, присвяченому пам'яті письменників Розстріляного відродження (Торонто, 22.02.1976), до річниць Злуки України (Рочестер, США, 29.01.1977), 60-річчя Української національної революції (Філадельфія, США, 26.03.1977), 90-річчя композиторів Л. Ревуцького і 100-річчя С. Людкевича (Торонто, 21.10.1979), 90-річчя лицедіїв Й. Гірняка та О. Добровольської (Торонто, 31.03.1985), 5-ї річниці перепоховання В. Стуса, Ю. Литвина, О. Тихого (Торонто, 20.11.1994) та ін.
У концерти включав українську музичну класику й українські романси, арії з українських опер, а також камерні твори й оперні арії зі світової музичної скарбниці. У кожному його концерті чи виступі були музичні твори, скомпоновані на поезію Т. Шевченка. Окрім того, в концертах пропагував найкращі зразки українського фольклору: народні пісні, думи, чумацькі та козацькі пісні.
Дискографія
Перші платівки з голосом Гошуляка — «Rhapsody with Romanoff», 1959 р., два солоспіви на платівці «Миколи Фоменка», 1966 р.
У 1967 Йосип Гошуляк записав свій перший музичний альбом «Українська класика І. Тебе я в пісні бачу, рідний краю», до 100-річчя Канади й 75-річчя поселення в ній українців. У музичний альбом увійшло 10 перлин української класики: М. Лисенка, В. Барвінського, К. Стеценка, М. Гайворонського, Я. Степового (акомпаніатор — Лео Баркін).
Канадські музичні критики високо оцінили цей музичний альбом:
Другий музичний альбом Й. Гошуляка «Басові арії та монологи» у супроводі Торонтонського симфонічного оркестру під орудою Е. Барбіні побачив світ у 1975 р. Записано арії Прочіди з «Сицилійської вечірні», Фієско з «Набукко», короля Філіппа з «Дон Карлоса» Дж. Верді, а також Варязького гостя зі «Садко» М. Римського-Корсакова, поема-монолог Т. Шевченка «Чернець» М. Вериківського та «Ой, чого ти, Дніпре» М. Фоменка.
Цей музичний альбом захоплено зустріла англо- й україномовна музична критика:
Третій музичний альбом співака «Тарас Шевченко — український бард. Українська класика ІІ» із 13-ма композиціями (акомпаніатор — Тетяна Ткаченко, 1982 р.) присвячено 1500-річчю Києва. У нього увійшли твори М. Лисенка, С. Людкевича, Д. Січинського, А. Кос-Анатольського, О. Бобикевича. Уже тривав бойкот Й. Гошуляка, тож українська музична критика не була багатослівною. Зате музичний альбом захоплено зустріли англомовні музикознавці, а з перебігом часу і в Україні.
Згодом співак перезаписував на аудіокасети та компактні диски свої музичні альбоми, доповнюючи їх записами з концертів: 1994 р., Канада — аудіокасети «Думи мої, квіти мої», «Українська класика»; 1995, Канада — компактні диски «Басові арії та монологи», «Тарас Шевченко у слові та пісні», «Романси», «Українські думи, пісні та романси», «З концертами по Україні».
До 200-річчя Тараса Шевченка співак підготував і видав комплект із трьох компактних дисків під загальною назвою «У поклоні Кобзареві» (Київ, 2012): перший — «І воспою знову», третій -«Надію в серці привітаю» — з музичними творами на слова Т. Шевченка, другий диск — «Басові арії та монологи» (останньому повернуто повновартісне звучання голосу).
Родина ДружиноюЄвген Баран. Миті одного життя «Шлях перемоги» № 8 (2546), 13-19 лютого 2003, сторінка 12., а також редактором-упорядником чотирьох книг Йосипа Гошуляка й про нього є Марта Онуфрів.
Відзнаки Йосип Гошуляк: занесений в міжнародні та українські енциклопедії, довідник Американського біографічного інституту «Who's Who» (2004—2005), нагороджений грамотою того ж інституту із зачисленням до «світової еліти» (11.10.2004), Конґресом Українців Канади — нагороджений Шевченківською медаллю «за заслуги перед українсько-канадською громадою» (9.10.2007), має звання заслуженого артиста України
Бібліографія Мемуари «Й свого не цурайтесь». — Львів: Каменяр, 1995. — С. 598.