Три́кстер ( — обманщик, шахрай) — поширений архаїчний персонаж міфологій народів світу. Трикстер характеризується порушенням загальноприйнятих норм, здатністю легко виходити за моральні межі, що в підсумку сприяє відновленню порядку чи виробленню нових правил.
Термін увів до наукового вжитку американський антрополог Пол Радін, що вперше дослідив архетип трикстера в культурологічному аналізі міфології корінних американців віннебаго. Згодом трикстер стає предметом дослідження багатьох вчених: філософів, антропологів, культурологів, фольклористів, театрознавців та ін. До кінця XX ст. у філософії і культурології трикстер був визнаним одним з основних персонажів людської культури.
Трикстер в міфології
Трикстер (в міфах різних культур втілений у Кролику, Вороні, Павуку та ін.) вирізняється лукавством, хитромудрістю, підступністю, жорстокістю, здатністю до трансформацій і перевтілень. Він завжди водночас творець і руйнівник, ошуканець і жертва обману. У нього нема свідомих бажань, його поведінка визначається інстинктами й імпульсами. Він не знає ані добра, ані зла, хоча несе відповідальність і за те, і за інше.
Часто трикстер виступає під маскою божества чи напівбога: єгипетський Сет, скандинавський Локі, грецький Геракл (хоча, на думку Кареньї, трикстера важко уявити озброєним чи сильнимКарл Кереньи. Трикстер и Древнегреческая мифология) та ін. В більшості міфів трикстер — «другий» творець світу; в певному розумінні він є комічним аналогом культурного героя. Проте двоїстість, амбівалентність закладена в самому трикстері і є його основною властивістю: він то дотепний, активний, кмітливий; то лінивий, неосвічений і дурний. Трикстер — причина сварок і конфліктів, які призводять до його ж приниження та побоїв. Інколи він навіть змінює стать, що також має подвійне значення: в багатьох культурах статева травестія була символом пасивної гомосексуальності, але в шаманізмі вважалась одним з вищих досягнень шамана-чоловіка. Можна пригадати, наприклад, як Локі у вигляді кобили завагітнів від жеребця Свадільфарі. Будь-які дії трикстера не піддаються однозначній оцінці, в тому числі етичній, оскільки не вкладаються в рамки «позитивного» чи «негативного». Для нього не існує ні моральних, ні соціальних цінностей; він керується тільки власними пристрастями та бажаннями, і попри це тільки завдяки його діям всі цінності отримують своє справжнє значення .
В міфах багатьох народів створення світу пов'язане з обманом, хитрістю, крадіжкою, порушенням різних табу. Всі ці дії відміняють загальноприйняті норми, але оскільки закінчуються в період, що передує установлення цих норм, вони обов'язково відтворюються під час ритуалів переходу — зі старого року в новий, із життя в смерть, із смерті в життя тощо (карнавальна культура)Енциклопедія культур. Трикстер.
Антиповедінка притаманна культурному герою, що творить (допомагає творити) світ чи його двійнику, супутнику, брату — трикстеру. Трикстер наділяється водночас демонічними і комічними рисами блазня-пустуна. Біблійна історія створення світу розповідає «історію гріхопадіння», в якій є і хитрість, і обман, і крадіжка, і порушення заборони, і сміх. Змій (образ трикстера) обманом змусив перших людей порушити табу — з'їсти заборонений плід з Дерева пізнання добра і зла, в результаті був покараний і він, і люди. Культурні герої, трикстери відрізняються від богів, однак у міфах все ж наголошується на їхній значимості та магічній силі, без якої немислимі їхні діяння, наприклад, крадіжка (Прометей, Гермес крадуть у богів). Гермес в грецькій міфології — вісник богів, провідник душ померлих, покровитель мандрівників, але також — злодій, покровитель блазнювання і злодійства.
Трикстер як архетип у психоаналізі На думку Карла Юнга, в образі трикстера можна вловити щось із середньовічного визначення сатани «simia dei» (Божа мавпа) і в його народному зображенні як «простака», якого «обдурюють», «обводять навколо пальця». Цікаві поєднання рис трикстера можна віднайти в алхімічному образі Меркурія: наприклад, його любов до хитрих жартів і злих витівок, здатність змінювати зовнішність, його двоїста — напівтваринна, напівбожественна — натура, те, що він був підвладним всім видам мук, і, не в останню чергу, його близькість до образу спасителя. Ці якості роблять Меркурія демонічною істотою первісних часів, яка древніша, ніж Гермес. Його витівки подібні на витівки деяких фольклорних персонажів: Хлопчика-мізинчика, дурного Ганса чи блазнеподібного Ганса-ковбасника, який взагалі є негативним персонажем, та завдяки свої дурості умудряється досягти того, що іншим не під силу, попри всі їхні намагання. У казці братів Грімм дух Меркурія дозволяє обманути себе селянському хлопцю і змушений заплатити йому за свою свободу дорогоцінним даром зціленняК. Г. Юнг. О психологии образа Трикстера.
Якщо в кінці міфу про трикстера нам натякають на фігуру спасителя, то це втішне передвістя чи приємна надія, що означає: якась катастрофа відбулася, але була усвідомлена. Надія на спасителя може народитися тільки з глибин нещастя, іншими словами, визнання і психічна інтеграція тіні, якої не можна уникнути, створює таку болючу ситуацію, що ніхто, крім спасителя, не може розв'язати цей заплутаний вузол долі. У випадку з окремим індивідом проблема, спричинена тінню, вирішується на рівні аніми, тобто через відношення. В історії колективу, як і в історії індивіда, все залежить від розвитку свідомості. Воно поступово дає звільнення від замкненості в невідомому і тому є носієм світла і зцілення. Як у своїй колективній, міфологічній формі, так і в індивідуальній формі тінь містить в собі сім'я енантіодромії, перетворення у власну протилежність.
Трикстер у філології «Питання про те, коли, де і яким чином виник міф про трикстера, не передбачає точної відповіді», — писав Кереньї у своїх працях. Фігура трикстера є позачасовим прообразом, корінь усіх шахрайських істот світової літератури, що охоплює всі часи і культури. Але він не зводиться тільки до літературної суті. В міфології іншого американського індіанського племені — вічита — відомий койот, наділений здатністю розповідати нескінченні шахрайські історії про себе самого, тобто еквівалент трикстера у світі тварин. З цього зовсім не випливає, що койот — другорядна, «штучно створена» і чимось обмежена фігура в міфології вічита. «Якою б не була думка аудиторії про такого роду історії (адже вона може вважати їх і брехливими вигадками архіобманщика), це не позбавляє героя реальності існування. Навпаки, завдяки його історіям стає очевидним, що безсоромна брехня — невід'ємна риса світу, що має позачасове коріння».
Трикстери в міфології і літературі
Міфологія корінних народів Північної Америки
Загальний для багатьох індіанських народів — Койот. Загальний для багатьох індіанських народів — Ворона. Міфологія абенаків — єнот Азебан. Міфологія Віннебаго — Ваджкункага. Міфологія Кроу — Аваккуле, Маннегіші. Міфологія лакота — Іктомі Хейока. Міфологія Навахо — Тоненілі. Міфологія Пуебло — Кошари Пайякяму (Священні клоуни). Міфологія Хопі — Кокопеллі. Міфологія Зуні — Кокопеллі. Міфологія шайєнів — Віхіо. Міфологія ескімосів — Амагук. Міфологія Юта — Цінн-ан-ев. Міфологія алгонкінів — Розписна черепаха.
Африканська міфологія Загальний для багатьох народів Північної Африки — павук Анансі. Загальний для багатьох племен банту — заєць. Міфологія бушменів — коник Цанґ. Міфологія зулусів — Тіколоше. Міфологія Йоруба — Ешу. Міфологія Стародавнього Єгипту — Сет.
Міфологія народів Європи й Азії
Баскська міфологія — Маленький Сен-Мартин. Германо-скандинавська міфологія — Локі. Давньогрецька міфологія — Ерида, Прометей, Гефест, Гермес, Одіссей, Сізіф. Індонезійська міфологія — Канчіль. Ірландська міфологія — фейрі, пак, лепрекон. Китайська міфологія — Неджа, Сунь У-кун (Король Мавп). Міфологія Леванту — Азазель. Нартський епос — Сосруко, Сирдон. Слов'янська міфологія — Велес, лісовик. Чукотсько-камчатська міфологія — ворон Кутх. Естонська міфологія — Каваль-Антс (Вілі Антс). Японська міфологія — кіцуне, сусаноо, каппа. Міфологія Мансі — Куль-Отир.
Інші міфології Австралійська міфологія — Бамапана. Міфологія ацтеків — койот Вевекойотль. Міфологія Вуду — барон Субота, Папа Легба. Гавайська міфологія — Іва, Каулу, Купуа, Мауї, Пекої. Полінезійська міфологія — Мауї. Міфологія Фіджі — Досіна. Індійська міфологія — Дитя-Крішна, що краде олію.
Фольклорні герої
Білоруський фольклор — Нестерка. Болгарський фольклор — Хітар Петар (Хитрий Петро). Бразильський фольклор — Сакі-Перере. Голландський фольклор — Лис Ренар. Голландський фольклор, фламандський фольклор і німецький фольклор — Тіль Уленшпігель. Єврейський фольклор — Гершеле Острополер. Німецький фольклор — Мефістофель. Російський фольклор — Іван-дуреньТрикстер — Мифологический Словарь. Гл.ред. Е. М. Мелетинский // М., «Советская Энциклопедия», 1991, Лисиця Патрикіївна. Середньоазійський фольклор, арабський фольклор — Ходжа Насреддін (Джуха). Фольклор США — Братик Кролик і Тітонька Ненсі (адаптація Анансі). Тибетський фольклор — дядечко Томпа. Французький фольклор — Райнеке-Лис, Кіт у чоботях. Удмуртський фольклор — Лопшо Педунь. Український фольклор — Лисиця, Лис Микита, Маруся (казка «Мудра дівчина»), Олекса Довбуш, козак Мамай.
Трикстери в світовій літературі Барон Мюнхгаузен («Пригоди барона Мюнгаузена») — Рудольф Еріх Распе Братик Кролик («Казки дядечка Рімуса») — Джоел Гарріс. Мавпа Бертран («Мавпа і кіт») — Жан Лафонтен. Маленький Клаус («Маленький Клаус і Великий Клаус») — Ганс Крістіан Андерсен. Санчо Панса («Хитромудрий ідальго дон Кіхот з Ламанчі») — Мігель Сервантес. Панург — («Гаргантюа і Пантагрюель») — Франсуа Рабле. Чеширський кіт («Аліса в країні чудес») — Льюїс Керрол. Йозеф Швейк («Пригоди бравого вояка Швейка») — Ярослав Гашек Лис Микита («Лис Микита», «Фарбований лис», «Звірячий парламент») — Іван Франко
Трикстери в коміксах Локі (Marvel) Джокер (DC) Режим трикстера (Homestuck)
Примітки
Посилання