Сенте́нція (від ) — вислів повчального характеру, що коротко повчає, як є чи має бути в житті.Загнітко Анатолій. Словник сучасної лінгвістики: поняття і терміни. — Донецьк: ДонНУ, 2012. — 426 c. ISBN 978-966-639-554-5 (стор.: 261) Є різновидом риторичного доказу. Сентенції здебільшого відірвані від оригінального літературного контексту прози, поезії чи драми. Часто є структурною частиною байки (де набуваючи морально-повчальної тенденційності, називається мораллю (або силою)), а також зустрічаються і в інших жанрах лірики, зокрема в медитативній, була одним із витоків формування дидактичної поеми. Буває безпосередня або алегорична.
Перші сентенції були використані в античній риториці. Це коротка латинська апофегма, як правило з античного джерела, цитована поза контекстом. Таку назву було прийнято вже в римській риториці, Квінтіліан у «Повчанні оратору» присвячує сентенції окрему главуInst. orat. 8.5.. Сентенція, вважає Квінтіліан, це те ж саме, що греки називають γνώμη, а названа так з тієї причини, що «схожа на поради або декрети» ( similes sunt consiliis aut decretis).
В Середні століття були популярні збірки сентенцій, розташованих за алфавітом.
Приклади «Яблуко недалеко від дерева падає». «Що можна зробити сьогодні, не відкладай на завтра».
Інші значення вирок військового суду в Росії в 1720–1917. застаріла назва судового рішення, вироку.
Див. також Прислів'я Афоризм Гнома Апофегма
Примітки
Посилання Сентенція //
М. Л. Гаспаров. Сентенция//статья из «Краткой литературной энциклопедии»