Недержавна організація (НДО) або неурядова організація (НУО) () є легальним суб'єктом правовідносин створеним для діяльності, що керується окремо від держави.
Неурядовими організаціями в Україні називаються громадські організації, громадські об'єднання, благодійні організації (благодійне товариство, благодійна установа, благодійний фонд), професійні спілки, їх об'єднання, об'єднання організацій роботодавців, відокремлені підрозділи іноземних неурядових організацій, представництва, філії іноземних благодійних організацій, творчі спілки, їхні територіальні осередки.
Опис Це може бути консолідований громадський рух, який складається з окремих, взаємно не підпорядкованих громадських організацій, що взаємодіють, які спрямовують енергію громадян на реалізацію соціально важливих ініціатив або творчу діяльність, і тим самим знижують соціальну напругу в суспільстві. Цей ефект має місце коли в демократичному суспільстві, по-перше, існує «критична маса» недержавних неприбуткових організацій здатних впливати на хід суспільних процесів і, по-друге, переважна більшість громадських організацій не є антагоністами, тобто, коли вони не тяжіють до взаємовиключних політичних, національних, або інших полюсів. Багато дослідників в даній сфері стверджують, що найголовніші 3 стовпи в державі, це:
НеУрядові Організації (НУО) — NGO (non-governmental organization); Бізнес — Business; Уряд — Government.
З чого випливає, що громадські організації вносять левову частку в розвиток будь-якої країни.
Сфера діяльності НДО в країнах Європи та США охоплює практично всі галузі життя людини — економіку, політику, науку, культуру, освіту. Розгалужена мережа молодіжних, професійних, дитячих, жіночих, ветеранських, релігійних, а також елітарних організацій-клубів, аналітичних центрів або так званих «мозкових центрів» (Think tank) тощо. НДО створюють основу громадянського суспільства, є вирішальним стабілізаційним фактором, гарантом демократичного шляху розвитку. Так звані інституційні інвестори, які не належать ні до державного, ні до комерційного сектора — пенсійні, благодійні фонди, фонди культури, науки тощо, біржі, університети тощо разом зі своїми допоміжними установами забезпечують левову частку світового венчурного капіталу.
Міжнародна громадська організація — неурядова / недержавна організація, членами якого (на основі спільної діяльності для захисту спільних інтересів і досягнення статутних цілей) є суб'єкти з різних країн і зареєстроване в державі законодавство, яке дозволяє іноземним фізичним або юридичним особам (без будь-якої дискримінації за національною ознакою) створювати громадські організації та бути обраними до складу керівного органу такої організації. Вибір такої форми діяльності — коли організація зареєстрована в одній країні, а діє в інших країнах, дозволяє громадської організації зберегти свою правосуб'єктність навіть в разі можливого конфлікту з національними властями тієї чи іншої держави. Простір (територія) діяльності МНДО визначається Статутом організації. Міжнародні громадські організації наділені міжнародною правосуб'єктністю тією мірою, в якій така правосуб'єктність визначена тим чи іншим міжнародним договором, наприклад, правом оскарження порушень норм Європейської Конвенції про захист прав і основних свобод людини або, наприклад, правом оскарження порушень норм Європейської Соціальної Хартії.
Типи неурядових організацій НУО можна класифікувати за їх орієнтацією та рівнем діяльності.
Орієнтація Що надають благодійну допомогу: часто це виглядає як діяльність згори до низу, за незначної участі або участі бенефіціарів, вони включають НУО, спрямовані на задоволення потреб людей та груп, що знаходяться в неблагополучному положенні.
Що надають послуги: включає НУО, які надають медичну допомогу (включаючи планування сім'ї) та освіту.
Що беруть безпосередню участь: сюди відносяться проєкти самодопомоги з місцевою участю у формі грошей, інструментів, землі, матеріалів чи робочої сили.
Що займаються розширенням прав і можливостей (навчальні): націлені на допомогу бідним людям зрозуміти соціальні, політичні та економічні фактори, що впливають на їхнє життя. А також підвищити їх обізнаність про силу контролю свого життя. При максимальному залученні бенефіціарів НУО є фасилітаторами.
Середовище діяльності організації Публічно орієнтовані громадські організації — це популярні ініціативи, які можуть підвищити свідомість міської бідності, допомогти їм зрозуміти своє право на послуги та надати такі послуги.
Загальноміські громадські організації, до них належать торгово-промислові палати, коаліції бізнесу, етнічні чи освітні групи та громадські організації.
До організацій державного рівня належать організації, асоціації та групи державного рівня. Деякі НУО такого рівня мають коріння від національних та міжнародних НУО.
До національних НУО належать такі національні організації, що мають декілька осередків або офісів, серед яких можуть бути професійні асоціації та подібні групи. Деякі з них що мають державні чи міські осередки можуть допомагати місцевим НУО.
Міжнародні НУО варіюються від світських установ, таких як Save the Children, до релігійних груп. Вони можуть фінансувати місцеві НУО, установи та проєкти та реалізовувати проєкти.
Класифікація за діяльністю Світовий банк класифікує діяльність НУО як оперативну та адвокатську. НУО виступають реалізаторами, каталізаторами та партнерами. Вони мобілізують ресурси для надання товарів та послуг людям, які постраждали внаслідок стихійного лиха; вони сприяють змінам та співпрацюють з іншими організаціями для вирішення проблем та задоволення людських потреб.
НУО різняться залежно від методу; одні — це переважно адвокаційні групи, а інші проводять програми та заходи. Oxfam, який займається подоланням бідності, може забезпечити потребуючих людей обладнанням та навичками для отримання їжі та питної води; Форум з питань виявлення фактів та адвокації допомагає надавати правову допомогу жертвам порушень прав людини. Служби інформаційного менеджменту надають спеціалізовані технічні продукти та послуги для підтримки діяльності з розвитку, що здійснюється на місцях іншими організаціями. Методи управління мають вирішальне значення для успіху проєкту.
Оперативні Оперативні НУО прагнуть «досягти дрібних змін безпосередньо за допомогою проєктів», мобілізуючи фінансові ресурси, матеріали та волонтерів для створення місцевих програм. Вони проводять масштабні заходи із збору коштів і можуть звертатися до урядів та організацій щодо отримання грантів або контрактів на збір грошей на проєкти. Оперативні НУО часто мають ієрархічну структуру; у їх штабі працюють професіонали, які планують проєкти, складають бюджети, ведуть бухгалтерський облік, звітують та спілкуються з оперативними працівниками на місцях щодо проєктів. Найчастіше вони пов'язані з наданням послуг або екологічними проблемами, надзвичайною ситуацією та соціальним забезпеченням. НУО, що функціонують, можуть бути підрозділені на організації з надання допомоги чи розвитку, які надають послуги або за участю, релігійні чи світські та державні або приватні. Хоча діючі НУО можуть бути засновані на громадах, багато з них є національними або міжнародними. Визначальною діяльністю оперативної НУО є реалізація проєктів.
Агітаційні Агітаційні НУО прагнуть «досягти масштабних змін, що поширюються опосередковано під впливом політичної системи». Вони потребують активної та ефективної групи професійних членів, яка може тримати прихильників в курсі та мотивованості. Агітаційні НУО повинні планувати та проводити демонстрації та заходи, які залучатимуть ЗМІ, їх визначальну діяльність. НУО, що проводять кампанії, часто займаються питаннями, пов'язаними з правами людини, правами жінок та правами дітей, і їх основною метою є захист (або просування) конкретної справи.
Комбіновані НУО можуть проводити обидві дії. Оперативні НУО використовуватимуть агітаційні методи, якщо вони стикаються з проблемами на місцях, які можуть бути виправлені зміною політики, а НУО, що проводять агітацію (наприклад, правозахисні організації), часто мають програми, які допомагають окремим жертвам, за яких вони намагаються захищати.
Працюючі з громадськістю Неурядові організації потребують здорових зв'язків з громадськістю для досягнення своїх цілей і використовують складні кампанії з зв'язків з громадськістю для збору коштів та взаємодії з урядами. Групи інтересів можуть мати політично важливе значення, впливаючи на соціальні та політичні результати. Етичний кодекс був заснований у 2002 році Всесвітньою асоціацією неурядових організацій.
Європа та США На початку XXI ст. у США функціонує близько 1,4 млн. НДО. Простий розрахунок показує, що на 130 американців припадає одна громадська організація. За даними Центру фундацій (The Foundation Center, Вашингтон), на ННО у 1999 році в США пожертвували 190 млрд дол., з них 50 % — на релігійні організації, далі за дольовою участю ідуть організації освіти, охорони здоров'я та ін. Без перебільшення можна сказати, що НДО США — головний компонент демократії в цій країні.
Розділяють два основні класи НДО США: членські організації. організації відкритого типу. Перші працюють насамперед для своїх членів (професійні спілки, політичні партії, асоціації бізнесменів, соціальні клуби тощо). Другі обстоюють інтереси широких кіл суспільства. Ці останні звільнені від податків. Взагалі, законодавство США надає ряд пільг НДО: звільнення від податків з прибутку та на власність, вирахування добровільних пожертв із сум, що оподатковуються, зменшення розцінок на поштові послуги та ін.
Загалом у «третьому секторі» США працює 7 млн чол. Це більше ніж в урядових установах. НДО відкритого типу функціонують у сфері здоров'я (неприбуткові госпіталі, лікарні складають більше половини всіх діючих), освіти (неприбуткові школи, коледжі, університети), мистецтва, науки, соціального забезпечення.
В НДО Японії працює близько 4 млн чол., Німеччини, Англії, Франції — по 1 млн чол. В середньому «третій сектор» формує близько 3,4 % робочих місць.
Найбільша частина витрат НДО йде, як правило, на освіту та науку. За даними на початок XXI ст. в Японії це 40 % всіх витрат НДО, в Англії — 43 % (у Німеччині мінімум — 12 %). Соціальні послуги складають близько 20 % витрат НДО (коливання від 10 % у США до 30 % у Франції). Витрати на мистецтво, культуру і відпочинок коливаються у більш великих межах — від 3 до 60 %. При цьому спостерігається тенденція великих витрат на культуру в постсоціалістичних країнах. Якщо в США ці витрати становлять 3,2 %, Франції — 18 %, Англії 21 %, то в Угорщині — 57 %.
Щодо джерел фінансування, то більшість своїх коштів НДО США, Великої Британії, Італії, Японії, Угорщини отримують від членських внесків та продажу, а у Франції й Німеччині — від уряду.
Непересічна роль НДО в розвитку суспільства обумовила появу ряду міжнародних актів, які унормовують їх співпрацю з урядовими та міжурядовими структурами, з державним сектором у цілому. Ще в 1951 р. Рада Європи прийняла резолюцію яка передбачала консультації з НДО в галузях, які належать до їх компетенції.
В 1954, 1972 та 1993 рр. положення про співпрацю з НДО переглядалися, зокрема в плані надання їм статусу консультативних організацій. Зараз такий статус мають 370 асоціацій НДО. НДО з консультативним статусом утворюють декілька спеціалізованих груп, зокрема: по співробітництву «Схід-Захід», «Північ-Південь», по соціальному захисту, освіті, охороні здоров'я, бідності, гідності людини, міському та сільському середовищу. НДО з консультативним статусом щороку проводять загальні інформаційні збори, які організує секретаріат РЄ. Ці збори мають на меті активізувати участь НДО у програмах РЄ. Директорати секретаріату РЄ, крім того, організовують секційні збори НДО з консультативним статусом. Їх мета — інформувати громадськість про роботу РЄ. НДО організують також групи за інтересами, які співпрацюють з секретаріатом РЄ, міждержавними комітетами та парламентськими комісіями.