Микола́й Кру́пський (, ; , с. Пялікі Дісненського повіту ПольщяDane osoby z katalogu funkcjonariuszy aparatu bezpieczeństwa , Instytut Pamięci Narodowej  — , ВаршаваПошук на кладовищі — Варшавський цвинтар [доступ 04.05.2019]) — бригадний генерал громадянської міліції Польщі і підполковник Збройних Сил Польщі, слідчий органів державної безпеки Польщі, начальник II-го департаменту контррозвідки Міністерства внутрішніх справ Польської Народної Республіки, начальник Генеральної інспекції Міністерства внутрішніх справ Польської Народної Республіки.

Життєпис 25 вересня 1919 р. — народився в селищі Пяліки Дісненського повіту у Польській Республіці. Його батько — Антоній Крупський, а мати — Марія. Мав освіту 7 класів початкової школи (до 1934 р.), професійно-технічну освітау — Державний залізничний технікум у м. Вільнюсі (1934—1937). З листопада 1940 р. — служив у Червоній Армії, а в вересні 1941 р. — служив у військово-будівельному батальйоні. Вступив у Комуністичну партію ПольщіLista ubeków: MIKOŁAJ KRUPSKI . Від 13 квітня 1944 р. до 31 липня 1944 р. мав вишкіл у Вищій школі «ГУЛАГ» НКВС м. Куйбишев СРСР (нині — Академія ФСБ Росії). Мав практику в контррозвідці «СМЕРШ» на території УРСР (Житомирська область). 16 серпня 1944 р. — розпочав службу в польських силових структурах слідчим у м. Білосток, у Воєводському Управлінні громадської безпеки (абревіатура ). У тому ж році він відряджений був до Муніципального бюро громадської безпеки (абревіатура ), де на наступний рік займав посаду голови Відділу № 7. У 1945 р. — переїхав у м. Лодзь, де згодом став начальником Оперативної групи Районного відділення громадської безпеки (абревіатура ), став начальником Відділу № 8 «WUBP», керівником Відділу № 1 «WUBP», головою Відділу № 5 «WUBP», згодом заступником начальника Департаменту «WUBP» відповідального за контррозвідку, а потім в тому ж році, директором Відділу. У 1946 р. — мав звання капітана. У 1947 р. — став завідувачем Відділу VII (слідчі), а також Відділу V (охорона керуючої державою політичної партії та її груп) «WUBP». Пройшов професійні курси в МГБ Польщі в м. Легьоново (1947). У 1948 р. — був заступником начальника «WUBP» у м. Лодзь. Переїхав до м. Бидгощ, де став шефом регіонального Відділення громадської безпеки (абревіатура ), де служив протягом наступних 2 років. З 1950 р. до 1953 р. — був головою Воєводського управління громадської безпеки «WUBP» у м. Люблін. У 1950-1954 рр. мав звання майора. З січня 1953 р. — переведений до Міністерства громадської безпеки (Міністерство публічної безпеки) — абревіатура , у штаб-квартиру м. Варшави, де був призначений заступником директора (віцедиректор) Департаменту III «MBP» (боротьба з кримінальними бандами). З червня 1954 р. — був директором Управління громадської безпеки у Варшаві, на цій посаді прослужив до 1957 р.. У 1955 р. — командир навчального центру (абревіатура ). У 1956 р. — призначений керівником навчального центру (абревіатура ), ця спецшкола у м. Легіоново. Від 15 лютого 1957 р. до 26 вересня 1960 р. — служба у Міністерстві внутрішніх справ з питань підготовки кадрів й у Відділі кадрів (спецшкола), . Від 26 вересня 1960 до 30 квітня 1961 р. — був заступником начальника Політичного управління прикордонних військ. Від 1 травня 1961 р. до 4 лютого 1965 р. — на посаді заступника директора Департаменту I Міністерства внутрішніх справ Польщі у званні підполковника«APARAT BEZPIECZEŃSTWA W POLSCE Kadra kierownicza», redakcja haukowa Paweł Piotrowski, Warszawa, 2006 — . Від 4 лютого 1965 р. до 19 травня 1973 р. — обіймав посаду директора (контррозвідка) у званні полковника. Від 10 травня 1973 р. до 15 січня 1990 р. — генеральний директор інспекції Міністерства внутрішніх справ Польщі, у званні бригадного генерала.

Після смерті похований на .

Відрядження

У Чехословаччині (див. Вторгнення військ Варшавського договору до Чехословаччини): 18-20 вересня 1967 р.; на Кубі (див. Карибська криза): 10-18 березня 1969 р., 9-16 червня 1969 р., 22-26 серпня 1972 р., 1-25 квітня 1969 р.; у В'єтнамі (див. Війна у В'єтнамі): з 2 лютого 1970 р. до 22 березня 1970 р.; у Болгарії: 16-20 червня 1969 р.; у Румунії: 16-18 червня 1970 р.; у СРСР: 16-19 жовтня 1973 р.; в Індії, у Непалі, в Японії, у Франції та ін..

Нагороди Срібний хрест за заслуги (Президія Крайової Ради Народової, Ухвала від 10 жовтня 1945 р.)155. ppor. Krupski Mikołaj, M.P.1945.44.109 «UCHWAŁA PREZYDIUM KRAJOWEJ RADY NARODOWEJ z dnia 10 października 1945 r.»  — prawo.pl, www.prawo.pl [dostęp 2018-02-05]. // Wolters Kluwer SA Орден «Хреста Грюнвальда» III класу (, Ухвала № 195 від 19 липня 1946 р.)Mikołaj Krupski , cyclopaedia.net «Monitor Polski», miasto Warszawa, . (1984), (1988), (1966), ювілейна медаль «Сорок років перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945» (СРСР, 1985) та багато інших нагород.

Примітки

Джерела

Księga bezprawia. Akta normatywne kierownictwa resortu bezpieczeństwa publicznego (1944—1956), oprac. Bogusław Kopka, Instytut Pamięci Narodowej, Warszawa, 2011. «Twarze lubelskiej bezpieki», Instytut Pamięci Narodowej, Lublin, 2007 — «Twarze bydgoskiej bezpieki 1945—1990» (Miecz rewolucji), Instytut Pamięci Narodowej, Oddziałowe Biuro Edukacji Publicznej IPN w Gdańsku — «APARAT BEZPIECZEŃSTWA W POLSCE Kadra kierownicza», redakcja haukowa Paweł Piotrowski, Warszawa, 2006 — Monitor Polski, miasto Warszawa, Oficyna Wydawnicza «SPAR», Warszawa, 1997, str. 385. ISBN 83-86625-65-1

Посилання

Валентин Мзареулов, Оперативные — внутренние войска НКВД. НАРКОМАТ — МИНИСТЕРСТВО ВНУТРЕННИХ ДЕЛ, 2009—2015 гг. КРУПСКИЙ Миколай (Krupski Mikołaj) Владислав Крамар, «Победа ковалась за партами », сайт «Общество изучения истории отечественных спецслужб», 2008 г. «История института», сайт «Санкт-Петербургский Военный Институт Внутренних Войск МВД РФ» История Академии ФСБ России Lista ubeków CZERWONA PAJĘCZYNA — CENTRALA Gra specsłużb Крупский Д. М., Николай Крупский — генерал из деревни Пялики: судьба на фоне эпохи Departament II MSW Milicja Obywatelska Wojewódzki Urząd Bezpieczeństwa Publicznego