Петро Дмитрович Лодій (, с. Збой, Земплінський комітат, Угорське королівство — , Санкт-Петербург, Російська імперія) — український філософ, письменник, поет, правник, педагог.
Життєпис Народився у с. Збой, Земплінського комітату, Угорського королівства (нині — Округ Снина, Пряшівський край, Словаччина). Походив з родини священика Дмитра Лодія. Початкову освіту здобув у Мукачеві, потім навчався у гімназії у Великому Варадині (нині — Орадя, Румунія), Ужгородській богословській семінарії.
У 1787 році закінчив Львівський університет, де згодом був професором логіки, метафізики й моральної філософії. З 1802 року — професор філософії, чистої та прикладної математики в Ягеллонському університеті у Кракові. У 1803 році, після заснування у Санкт-Петербурзі головного педагогічного інституту, запрошений його керівництвом на кафедру логіки, метафізики і моральної філософії, де викладав теоретичну та практичну філософію.
З 1819 року (після перетворення інституту на університет) — професор його філософсько-юридичного факультету, де викладав загальне (приватне, публічне, державне, народне) та кримінальне право. Обіймав також посади інспектора над класами шляхетних дівчат та інспектора Комерційного училища у Санкт-Петербурзі. Помер у Санкт-Петербурзі 22 червня 1829 року.
Філософія У своїх філософських поглядах розвивав ідеї Х. Вольфа та його послідовника Х. Баумейстера. Працю останнього «Настанови любомудрія повчального» у 1790 році переклав українською мовою. Відстоював з деїстичних позицій ідеї матеріалістичного сенсуалізму. Одним з перших піддав критиці вчення І. Канта з матеріалістичних позицій. Лодій критикував також погляди Д. Берклі, Д. Юма та Ф. Шеллінга. Не відкидав ідеї існування у світі божественного начала, однак засуджував спроби підпорядкування науки й філософії церкві. У 1810 році переклав російською мовою працю Л.—А. Фейєрбаха «Кримінальне право».
Поезія Як поет виступив з двома панегіричними поемами, написаними староукраїнською книжною мовою: «Ономастикон превелебнішому господину Миколаю Скородинському» (1790), присвячений львівському єпископському наміснику, й «Ономастикон превелебнішому господину Антонію Ангеловичу» (1791), присвячений львівському каноніку. Поряд із суто панегіричним змістом прославляв у поемах розвиток освіти рідною мовою, передбачав розквіт в України науки та мистецтва.
Наукові праці «Логічні настанови до пізнання і розрізнення істинного та хибного» (1815 рік). «Теорія загальних прав, що містить у собі філософське вчення про загальне державне право» (1828 рік).
Вшанування На честь Петра Лодія 1993 року у Львові названа вулиця (місцевість Великі Кривчиці).
Примітки
Джерела та література Г. П. Герасимова Лодій Петро Дмитрович // Лодій // Притула Я. Г. Лодій Петро // Офіційний сайт механіко-математичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка Усенко І. Б., Музика І. В. П. Д. Лодій: філософ, правознавець, просвітник // Часопис Київського університету права. — 2016. — № 2. — C. 12—19. (link) Лодий, Петр Дмитриевич // Русский биографический словарь: Лабзина—Ляшенко / Изд. Императорским Русским Историческим Обществом: под ред. Н. Д. Чечулина и М. Г. Курдюмова. — Санкт-Петербург: тип. Гл. упр. уделов, 1914 . — Т. 10. — 846 с. (link) Лодій Петро Дмитрович // Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!