Михайло Костянтинович Лазуренко (21 листопада 1908, місто Горлівка, тепер Донецької області — 21 листопада 1987, місто Київ) — український радянський партійний і державний діяч. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 2-го і 5-го скликань. Депутат Верховної Ради СРСР 4—7-го скликань. Член ЦК КПУ в березні 1954 — березні 1971 року. Член Центральної Ревізійної Комісії КПРС з лютого 1956 по жовтень 1961 року.

Біографія Народився в родині шахтаря. Член комсомолу з 1925 року. З 1927 року працював слюсарем паровозного депо. У 1930 році закінчив індустріальний технікум. З 1930 року — технік-механік станції Красний Лиман Донецької залізниці.

Член ВКП(б) з 1931 року.

З 1931 року — на профспілковій роботі: заступник голови, а потім голова районного бюро інженерів і техніків Південної залізниці, голова центрального дорожнього бюро інженерів і техніків залізниць Півдня.

До липня 1939 року — 2-й секретар Ленінського районного комітету КП(б)У міста Харкова. З липня по грудень 1939 року — 1-й секретар Ленінського районного комітету КП(б)У міста Харкова.

З вересня 1939 року — на керівній роботі у Тимчасовому управлінні міста Станіслава. З грудня 1939 по 1941 рік — 3-й секретар Станіславського міського комітету КП(б)У.

У червні 1941 — березні 1944 року служив у Червоній армії на політичній роботі, був старшим інструктором політичного відділу, начальником відділку політичного відділу 12-ї армії та Південного (Краснодарського) штабу партизанського руху. Учасник німецько-радянської війни.

У травні 1944 — листопаді 1946 року — 2-й секретар Станіславського міського комітету КП(б)У.

У листопаді 1946 — вересні 1949 року — 2-й секретар Станіславського обласного комітету КП(б)У.

У вересні 1949—1952 роках — слухач Київської Вищої партійної школи при ЦК КП(б)У.

У червні 1952— лютому 1954 року — секретар Львівського обласного комітету КПУ.

З 9 лютого 1954 року по 11 лютого 1961 року — 1-й секретар Львівського обласного комітету КПУ.

З лютого 1961 по січень 1963 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КПУ. З січня 1963 по грудень 1964 року — 1-й секретар Житомирського сільського обласного комітету КПУ. З грудня 1964 по 13 травня 1968 року — 1-й секретар Житомирського обласного комітету КПУ.

З травня 1968 по 1983 рік — член Комітету партійного контролю при ЦК КПРС.

З 1984 року — на пенсії. Помер у 1987 році у Києві. Похований на Байковому кладовищі.

Звання батальйонний комісар підполковник

Нагороди орден Леніна (26.02.1958) орден Жовтневої Революції три ордени Трудового Червоного Прапора (23.01.1948) орден Вітчизняної війни ІІ ст. (6.04.1985) медаль «Партизанові Вітчизняної війни» І ст. медаль «За оборону Кавказу» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» (1945) медаль «За трудову доблесть» (29.07.1945) медалі

Джерела Лазуренко Михаил Константинович