Володимир Петрович Ста́рик ( 1 квітня 1959, м. Чернівці) — фізик, громадсько-політичний і культурний діяч, журналіст, перекладач, публіцист.
Біографія
1980 — закінчив Чернівецький державний університет за спеціальністю «Теоретична фізика»; 2005 — закінчив Чернівецький торговельно-економічний інститут Київського національного торговельно-економічного університету за спеціальністю «Бухгалтерський облік та аудит»; 1981-1990 — дослідницька робота в наукових установах м. Харкова та м. Чернівці; 1990-1993 — заступник головного редактора газети «Час» (м. Чернівці); 1991-1994 — заступник голови з гуманітарних питань Чернівецького міськвиконкому; 1994-1997 — генеральний директор фундації імені О.Ольжича; 1997-1999 — заступник директора Чернівецького регіонального центру сертифікатних аукціонів; 2000 — по сьогодні — творча та громадська діяльність, голова товариства Український Народний Дім у Чернівцях. Член Спілки журналістів України (з 1993). Володіє українською, англійською, німецькою, польською та російською мовами.
Громадська, культурна та політична діяльність
1989-1990 — редактор і видавець нелегальної газети НРУ «Буковинський вісник»; 1989-1992 — заступник голови греко-католицької громади м. Чернівці; З вересня 1989 року — співголова Чернівецької крайової організації Народного Руху України (НРУ); 1992-2002 голова обласної організації ОУН. В 1990—1994 — депутат Чернівецької міської ради.
Впродовж 1990-1994 років ініціював прийняття міською радою Чернівців рішень про передачу українського, німецького, єврейського, румунського та польського Народних домів національним громадам; Впродовж 1991-1994 років сприяв прийняттю міською радою Чернівців рішень про повернення історичних назв понад 50-ти вулицям міста; Ініціював відновлення у 1990 році діяльності в Чернівцях товариства «Український Народний Дім». З 1993 року — голова цього товариства; У 1995 році ініціював спорудження пам'ятника Героям Буковинського Куреня в Чернівцях; У 1996 році заснував «Архів національно-визвольної боротьби Буковини» при Українському Народному Домі; В 2006-2010 роках — депутат Першотравневої районної у м. Чернівці ради, голова постійної комісії з питань бюджету, економіки та фінансів;
Творча діяльність
Публікації з історії Буковини, українського національно-визвольного руху; Дослідження про Ірину Вільде, рід Воробкевичів, Паїсія Величковського, Манявського Скиту тощо; Монографія «Буковинський курінь у боротьбі за українську державність 1918-1941-1944» (у співавторстві, 1995); Переклад з польської мови роману Є. Єнджеєвича «Українські ночі або родовід генія» (1986) та повісті С. Шмаглевської «Біла троянда» (1990); Ініціювання та упорядкування перевидань в Україні «Прокляті роки» Юрія Клена (1990), «Історія Буковини» А. Жуковського в 2-х томах (Чернівці, 1991—1994), «Шипинці: Мистецтво та знаряддя неолітичного селища» О.Кандиби (2004) ; Монографія «Бажаємо до України» в співавторстві) (Одеса: Маяк, 2009); Від Сараєва до Парижа. Буковинський Interregnum 1914—1921 (Чернівці: Прут, 2009) Між націоналізмом і толерантністю) (Чернівці: Прут, 2009)
Монографія «Змагання за українську державність на Буковині (1914—1921 рр.)» в співавторстві) (Чернівці, 2009); Чернівці мультикультурні (Чернівці, 2012) Упорядник і співавтор книжки Любомири Старик «Радиші. Історія одного Чернівецького роду» (Чернівці, 2012) Переклад з французької мови повісті Ж. Сіменона «Меґре гнівається» (Чернівці, 2016)
Нагороди Медаль "Хрест заслуги Буковинського Куреня" (1995); Відзнака Чернівецької обласної державної адміністрації «Буковина» (2009); Орден «За заслуги» ІІІ ступеня (2009); Медаль «На славу Чернівців» (2011).
Родина Володимир Старик народився в сім'ї викладачів Чернівецького державного університету: мати — Любомира Костянтинівна, доцентка загальнотехнічного факультету; батько — Петро Михайлович, професор фізичного факультету. Дружина — Оксана Степанівна Воєвідка, доцентка Чернівецького національного медичного університету. Дочка — Надія, магістрантка Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича.
Примітки
Джерела Старик Володимир Петрович Володимир Петрович Старик — отримав відзнаку ОДА Буковин Від Сараєва до Парижа. Буковинський Interregnum 1914—1921 Між націоналізмом і толерантністю (ч.2) Бажаємо до України