Вільний банкінґ () — середовище, у якому відсутнє спеціальне банківське регулювання та регулятори, а до банків застосовується таке ж регулювання, як до більшості звичайних компаній або підприємств. Працюючи в такому регуляторному оточенні, банки також мають право випускати власні паперові гроші (банкноти).
У середовищі вільного банкінґу ринкові механізми природно регулюють кількість банкнот і депозитів, які можуть бути забезпечені окремо взятим касовим резервом. Такі касові резерви зберігають товари кінцевого об'єму або кількості (наприклад, золото) або штучно обмежений обсяг, випущених центробанком готівкових фіатних грошей. Понад те, в абсолютній версії середовища вільного банкінґу, центробанк не відіграє жодної ролі й не емітує жодних грошей. Таким чином, на ринку не існує як центробанку, так і будь-якого іншого інституту, відповідального за стійкість банківської системи і грошової одиниці в звичайному розумінні цих термінів.
Однак у найсуворіших версіях вільного банкінгу центральний банк або взагалі не відіграє жодної ролі, або пропозиція грошей центрального банку повинна бути назавжди «заморожена». Отже, немає державного органу, який би виступав монопольним «кредитором останньої інстанції», залишаючи це приватним сектором, як це сталося в США під час паніки 1907 року. Також немає державного страхування банкнот або банківських депозитних рахунків. Selgin, George A.; White, Lawrence H. (1994). "How Would the Invisible Hand Handle Money?". Journal of Economic Literature. 32 (4): 1718–1749. JSTOR 2728792.
Серед відомих прихильників — Мілтон ФрідманFriedman, Milton (1987). "Has Government Any Role In Money?" (PDF)., Фред ФолдваріFoldvary, Fred E. (November 2008). "Free Banking Explained". The Progress Report. Archived from the original on 2009-08-11. Retrieved 2010-01-24., Девід Д. ФрідманFriedman, David D. (1982-09-23). "Gold, Paper, Or...Is There a Better Money?". Policy Analysis No. 17. Cato Institute. Retrieved 2012-03-08., Фрідріх ГаєкHayek, Friedrich (1976). The Denationalisation of Money. Coronet Books. ISBN 978-0-255-36239-9., Джордж Селджін"Interview: George Selgin". Region Focus. Federal Reserve Bank of Richmond. Winter 2009. Archived from the original on 2012-02-22. Retrieved 2012-03-08., Стівен ХорвіцHorwitz, Steven (1992). Monetary Evolution, Free Banking, and Economic Order. Westview Press. ISBN 978-0-8133-8514-3. та Річард ТімберлейкTimberlake, Richard; Dowd, Kevin (1998). Money and the Nation State. Transaction Publishers. ISBN 9781412828956..
Хоча Гаєк зазвичай вважається піонером ідеї вільного банкінгу в післявоєнний період завдяки своїй праці 1976 року «Денаціоналізація грошей», до нього економіст Бенджамін Кляйн у своїй статті «Конкурентне постачання грошей» (1974)Klein, Benjamin, 1974. "The Competitive Supply of Money," Journal of Money, Credit and Banking, Blackwell Publishing, vol. 6(4), pages 423-453, November. висловився на її користь.арактеристики вільного банкінґу
Історія Банківська діяльність в деякі періоди в різних країнах була більш регульованою, ніж в інших, а в деяких періодах та країнах вона майже не регулювалася, що дало певний досвід більш-менш вільної банківської діяльності. Системи вільної банківської діяльності існували в більш ніж 60 країнах.
Перша система конкурентної емісії банкнот з'явилася більше 1000 років тому в Китаї. Вільна банківська діяльність була широко поширена в 19 столітті і на початку 20 століття. Дауд (1992) перелічує найбільш відомі на сьогодні епізоди вільного банківського бізнесу та детально обговорює деякі з них, зокрема в Канаді, Колумбії, Фучжоу, Франції та Ірландії. Dowd, Kevin, ed. (1992). The Experience of Free Banking. London: Routledge. До середини 20 століття всі епізоди вільного банківського бізнесу були замінені грошово-кредитними механізмами з монопольним випуском банкнот, включаючи випуск державних казначейських облігацій, валютні ради та центральні банки. Існувало кілька причин занепаду вільного банківського бізнесу:
Економічні теорії підтверджували перевагу центрального банкінгу. Бажання наслідувати інститути більш розвинених економік, особливо Великої Британії. Банк Англії був зразком для багатьох пізніших центральних банків, навіть за межами Британської імперії. Бажання національних урядів збирати сеньйораж (дохід від емісії) від емісії банкнот. Фінансові кризи в деяких системах вільного банкінгу, що створило попит на заміну вільного банкінгу іншою системою, яка, як сподівалися прихильники, матиме менше проблем.
Деякі видатні економісти 18-го і 19-го століть, зокрема Адам Сміт,An Inquiry into the Nature and Causes of the Wealth of Nations (1776), Book II, chapter 2, final paragraph, p. 286. захищали вільну банківську систему на противагу доктрині реальних векселів.White, Lawrence H. (2015-09-16). "Free Banking Theory versus the Real Bills Doctrine". Cato Institute. Retrieved 2019-08-06. Однак після середини 19-го століття економісти, які цікавилися монетарними питаннями, зосередили свою увагу на інших темах, і вільна банківська система не привертала до себе особливої уваги. Вільна банківська система як предмет поновленої дискусії серед економістів отримала новий старт у 1976 році з публікацією книги «Денаціоналізація грошей» економіста Фрідріха Гаєка, який виступав за те, щоб національні уряди припинили претендувати на монополію на випуск валюти і дозволили приватним емітентам, таким як банки, добровільно конкурувати за це право.
У 1980-х роках це переросло у все більш докладну теорію вільного ринку грошей і банківської справи, прихильники якої, Лоуренс Вайт, Джордж Селгін і Річард Тімберлейк, все більше зосереджували свої праці та дослідження навколо цієї концепції, досліджуючи сучасні теорії та застосування, або досліджуючи історію спонтанного вільного банкінгу.
Австралія Наприкінці 19 століття банківська справа в Австралії майже не регулювалася. Існувало чотири великі банки, кожен з яких мав понад 100 відділень, що разом охоплювали близько половини банківського бізнесу, а відділення банків та депозитні банки були набагато більш розвиненими, ніж в інших країнах з більш жорстким регулюванням, таких як Велика Британія та США. Банки приймали банкноти один одного за номінальною вартістю. Процентні маржі становили близько 4% річних. У 1890-х роках обвал цін на землю спричинив банкрутство багатьох дрібних банків і будівельних товариств. Законодавство про банкрутство, прийняте на той час, надавало боржникам банків щедрі умови, за якими вони могли реструктурувати свої борги, і більшість банків використовували це як засіб для реструктуризації своїх боргів на свою користь, навіть якщо вони насправді цього не потребували.
Швейцарія У 19 столітті кілька швейцарських кантонів дерегулювали банківську діяльність, дозволивши вільний вхід на ринок і випуск банкнот. Briones, Ignacio; Rockoff, Hugh (August 2005). "Do Economists Reach a Conclusion on Free-Banking Episodes?". Econ Journal Watch. 2 (2): 279–324. Кантони зберігали юрисдикцію над банківською діяльністю до прийняття Федерального закону про банківську діяльність 1881 року. Централізація випуску банкнот зменшила проблему існування «заплутаного розмаїття банкнот різної якості ... за коливними обмінними курсами». Goodhart, Charles Albert Eric (1995). The Central Bank and the Financial System. MIT Press. p. 211. ISBN 9780262071673.
Шотландія Шотландська вільна банківська система існувала з 1716 по 1845 рік і, мабуть, є найбільш досліджуваним і розвиненим прикладом вільної банківської системи. White, Lawrence H. (1995). Free Banking in Britain: Theory, Experience and Debate 1800–1845. London: Institute of Economic Affairs. ISBN 978-0-255-36375-4. Система була організована навколо трьох чартерних банків — Банку Шотландії, Королівського банку Шотландії та The British Linen Bank (Британський Лляний Банк) — та численних нечартерних банків. Це призвело до створення дуже стабільної та конкурентоспроможної банківської системи.Kroszner, Randy (November 1995). Free banking: The Scottish experience as a model for emerging economies (PDF) (Working paper). Policy Research Working Papers. Vol. 1536. Washington, DC: World Bank. doi:10.1596/1813-9450-1536 (inactive 21 November 2025). WPS1536.White, Lawrence H. (1992). "Free Banking in Scotland before 1844". In Dowd, Kevin (ed.). The Experience of Free Banking. London: Routledge. pp. 157–186.
Сполучені Штати Хоча період з 1837 по 1864 рік у США часто називають ерою вільного банкінгу, цей термін є неправильним з точки зору визначення «вільного банкінгу», наведеного вище. Вільна банківська діяльність у Сполучених Штатах до Громадянської війни стосувалася різних банківських систем штатів, заснованих на так званих законах про «вільну банківську діяльність» того часу. Ці закони зобов'язували нових учасників ринку отримувати ліцензії, кожна з яких підлягала голосуванню в законодавчому органі штату, що створювало очевидні можливості для корупції. Ці загальні банківські закони також суттєво обмежували діяльність банків. Ng, Kenneth (1988). "Free Banking Laws and Barriers to Entry in Banking, 1838-1860". The Journal of Economic History. 48 (4): 877–889. doi:10.1017/s0022050700006653. JSTOR 2121621. S2CID 155043151.Bodenhorn, Howard (1990). "Entry, Rivalry and Free Banking in Antebellum America". Review of Economics and Statistics. 72 (4): 682–686. doi:10.2307/2109610. JSTOR 2109610.Economopoulous, Andrew; O'Neill, Heather (1995). "Bank Entry during the Antebellum Period". Journal of Money, Credit and Banking. 27 (4): 1071–1085. doi:10.2307/2077790. JSTOR 2077790. Rockoff, Hugh (1991). "Lessons from the American Experience with Free Banking". In Capie, Forrest; Wood, Geoffrey Edward; Pepper, Gordon (eds.). Unregulated banking : Chaos or Order?. London: Macmillan. doi:10.3386/h0009. ISBN 978-0-333-52049-9. Найголовніше, що вільні банки США могли мати лише одне відділення і повинні були забезпечувати безпеку своїх банкнот не тільки за допомогою золотих резервів, але й шляхом придбання та передачі державним банківським органам певних цінних паперів, які державне законодавство вважало прийнятними для цієї мети. Ці цінні папери, як правило, включали облігації урядів штатів. Знецінення цих облігацій було головною причиною банкрутства банків у різних епізодах, коли багато банків у штаті збанкрутували. Відсутність філій банків, у свою чергу, призводила до того, що банкноти, випущені штатом, дисконтувалися за різними ставками, коли вони віддалялися від місця випуску, що було незручно. Знецінення активів у більш загальному сенсі також використовується для пояснення банкрутств.Rolnick, Arthur J.; Weber, Warren E. (1984). "The causes of free bank failures: A detailed examination". Journal of Monetary Economics. 14 (3): 267–291. doi:10.1016/0304-3932(84)90044-8. Деякі автори пов'язують високий рівень банкрутств банків у період вільного банківського руху в США з обмеженнями на портфелі активів банків. Dwyer, Gerald P. (1996). "Wildcat Banking, Banking Panics and Free Banking in the United States" (PDF). Federal Reserve Bank of Atlanta Economic Review. 81 (3–6): 1–20. Archived from the original (PDF) on 2015-09-07. Retrieved 2018-06-01. Calomiris, Charles W. (2010). "The Great Depression and Other 'Contagious' Events". In Berger, Allen N.; Molyneux, Philip; Wilson, John O. S. (eds.). The Oxford Handbook of Banking. Oxford University Press. pp. 693–710.Потім, з 1863 по 1913 рік, відомий як епоха національних банків, банки, засновані штатами, діяли в рамках системи вільного банкінгу. Деякі вчені дійшли висновку, що ця система була в основному стабільною в порівнянні з національними банками тієї епохи.Freixas, Xavier; Rochet, Jean-Charles (1997). Microeconomics of Banking. MIT Press. p. 261. ISBN 9780262061933.
Швеція