Амудар'я́ (, , ) — найбільша річка в Середній Азії. Бере початок в Афганістані на висоті 4900 м із льодовика на північному схилі гори Гіндукуш і відома там як Вахджир. Після злиття з водами річки Памір має назву Пяндж, а зливаючись із річкою Вахш, дістає назву Амудар'я. Протікає територією Таджикистану, Узбекистану й Туркменістану через Каракуми і Кизилкум. У роки сильних опадів впадає в Південне Аральське море. Довжина складає 1415 км (з Пянджем 2540 км), а площа її сточища — 226 800 км² (з урахуванням пустельних просторів, які входять у межі водозбору, але не дають стоку води — 465 420 км²). Середній річний потік Амудар'ї становить близько 70 кубічних кілометрів.
Географи античної доби дали річці назву Окс (, ), очевидно, від тюркського слова «аксу» — біла вода. Не далеко від неї був у засланні Тарас Шевченко.
У стародавній історії річка вважалася кордоном Великого Ірану з Тураном, що приблизно відповідало території сучасної Центральної Азії.B. Spuler, Āmū Daryā, in Encyclopædia Iranica, online ed.
Витоки З кінця XIX століття розглядають чотири різні точки можливого витоку Амудар'ї: Річка Памір, яка витікає з озера Зоркуль у горах Памір (стародавні гори Імеон) і тече на захід до злиття з річкою , утворюючи річку Пяндж. Річка Сархад або , що тече Малим Паміром (Ваханський коридор). Чакмактинкуль, що дренується на схід річкою Аксу, яка, своєю чергою, після злиття з річкою Південний Акбайтал отримує назву Мургаб, а нижче Сарезького озера — Бартанг, і, зрештою, впадає до річки Пяндж. Крижана печера біля Вахджирського перевалу, у Ваханському коридорі, біля кордону з Пакистаном.
Опис У верхів'ях Амудар'ї береги високі, скелясті, течія швидка й бурхлива. Вище останньої притоки Сурхандар'я річкова сітка Амудар'ї добре розвинена. Далі Амудар'я тече поміж піщаних берегів, подекуди прорізує ущелини. У нижній течії річище Амудар'ї стає нестійким, з'являється багато рукавів. Постійний стік є лише в лютому-березні (близько 250 м³/с).
Живиться Амудар'я в основному за рахунок льодовиків та вічних і сезонних снігів гірської частини басейну. Середня річна витрата води Амудар'я найбільша поблизу міста Керкі — 1970 м³/с, у гирлі — 1330 м³/с. Амудар'я найповноводніша влітку, що сприяє використанню її для зрошення.
Льодостав на більшій частині Амудар'ї нестійкий, у нижній течії триває з кінця грудня до середини березня. Води Амудар'ї несуть велику кількість піску: середня річна каламутність поблизу Керкі — 3590 г/м³. Річище Амудар'ї непостійне, річка змінює не тільки глибину, але й форму берегів у плані. Води Амудар'ї мають середню мінералізацію 250—300 мг/л. Береги Амудар'ї вкриті заростями різнолистої тополі, тамариксу, джиди, очерету.
В Амудар'ї зустрічаються риби: псевдоскафіринхуси, або лопатоноси, лосось, великі усачі, щуковидний жерех, короп.
Амудар'я використовується для зрошення і тому вода сильно забруднена солями мінеральних добрив і пестицидами. 80 % її стоку йде на зрошення. Один із найбільших у світі зрошувальних каналів — Каракумський (1-ша черга 1958 р.), має трасу Амудар'я — р. Мургаб до ст. Арчман і здатний зросити 400 тисяч га пустельних земель та обводнити мільйони га пасовищ.
Амудар'я судноплавна на 1619 км від гирла до Термеза; через нестійкість річища судноплавство ускладнене. Верхів'я Амудар'я має великі гідроресурси. Міста — Термез, Керкі, Нукус.
Канали Вода Амудар'ї використовується для зрошення. Найбільші канали: Каракумський, Аму-Бухарський тощо. На початку 1950-х років планувалося також побудувати Головний Туркменський канал, який починався б у Нукуса і використовував річище Узбоя, але план не було реалізовано.
На півночі Афганістану для відводу води з Амудар'ї будується канал Кош-Тепа.
Флора та фауна Долина та дельта Амудар'ї характеризується тугайним ландшафтом. Наразі в тугаях пониззя пониззя Амудар'ї налічується 61 вид тугайних рослин. З них до основної групи рослин тугаїв відносяться туранга, верба (5 видів), лох (1 вид), гребінник, чингіль, ломонос, ластівень, солодка. Чагарникова зона тугаїв представлена переважно видами, пов'язаними з постійним зволоженням ґрунту та процесом засолення. Це — гребінник, ажирик, лобод, парнолистник, кермек, акбаш, карабарак і різні солянки.
У водах Амудар'ї водяться лисач, жерех, аральський вусач, сом, лящ, чехонь, остролучка, білий амур, товстолобик. Річка є єдиним місцем проживання ендемічних амудар'їнських лопатоносів, які перебувають на межі зникнення.
У Бадай-тугаї та інших тугаях звичайний шакал, який мешкає у важкопрохідних ділянках. Серед чагарникових заростей мешкає борсук, зрідка зустрічаються очеретяний кіт і лисиця. Комахоїдні в тугаях представлені вухатим їжаком і рябим путораком. З гризунів досить численні заєць-толай та домова миша; поширені пластинчатозубий щур, полуденна піщанка та ін. З копитних у тугаї повсюдно мешкає кабан, а в Бадай-тугаї — бухарський олень. У тугаї поширені пустельний гологлаз і візерунчастий полоз. На околицях тугая зустрічаються стріла-змія, степова агама та середньоазіатська черепаха. У дельті Амудар'ї та біля озер зустрічається водяний вуж.
Проект знайомства з сибірським тигром
Каспійський тигр раніше мешкав уздовж берегів річки, але востаннє його бачили в цьому районі у 1970-х роках. Після його зникнення дельту Амудар'ї було запропоновано як потенційне місце для реінтродукції його найближчого живого родича — сибірського тигра. Було розпочато техніко-економічне обґрунтування з метою з'ясувати, чи підходить ця територія для цього, і чи отримає така ініціатива підтримку з боку відповідних органів влади. Для життєздатної популяції тигрів чисельністю близько 100 особин потрібні принаймні 5 000 км² великих ділянок суцільного ареалу з багатими популяціями здобичі. На даному етапі такого ареалу немає, і його неможливо забезпечити у короткостроковій перспективі. Отже, запропонований регіон є непридатним для реінтродукції, принаймні на цьому етапі.Jungius, H., Chikin, Y., Tsaruk, O., Pereladova, O. (2009).
Господарське значення Води Амудар'ї повністю використовуються для зрошення. (статья о современном водном балансе бассейна Амударьи) На зрошуваних площах Узбекистан збирає близько 10-20 % світового врожаю бавовни. Однак через зрошення більшу частину року води Амудар'ї не доходять до Аральського моря, що призвело до його висихання.
Найбільший у світі канал — Каракумський — бере воду з Амудар'ї та відбирає близько 45 % її води; також від Амудар'ї відходить Аму-Бухарський канал, який зрошує територію Узбекистану. Уздовж цих каналів та самої Амудар'ї простягаються величезні поля бавовни та пшениці (у Туркменістані). На початку 1950-х років планувалося також побудувати Головний Туркменський канал, який починався б у Нукуса і використовував русло Узбою, але план не було реалізовано.
З березня 2022 року на півночі Афганістану триває будівництво каналу Кош-Тепа для довжиною 285 км, призначеного для відведення води з Амудар'ї. // Известия, 29 марта 2023 Узбекистан висловив занепокоєння тим, що канал матиме негативний вплив на його сільське господарство. Очікується також, що канал поглибить катастрофу Аральського моря, і в 2023 році узбецькі чиновники провели переговори щодо каналу з представниками «Талібану». Рух «Талібан» визначив будівництво каналу одним із пріоритетних напрямків своєї діяльності; знімки, надані компанією Planet Labs, показують, що з квітня 2022 року по лютий 2023 року було прорито понад 100 км каналу. За заявою «Талібану», ця ініціатива має дозволити перетворити 550 000 гектарів пустелі на сільськогосподарські угіддя.
У січні 2023 року Сіньцзянська центральноазіатська нафтогазова компанія (CAPEIC) підписала з урядом Талібану в Афганістані чотирирічну інвестиційну угоду на суму 720 мільйонів доларів щодо видобутку корисних копалин на афганській стороні басейну Амудар'ї. Відповідно до угоди, протягом 25-річного терміну дії договору афганському уряду виплачуватиметься роялті в розмірі 15 %. У дослідженні компанії PetroChina за 2019 рік цей басейн було визнано третім за величиною потенційним газовим родовищем у світ. Угода була достроково розірвана у 2025 році, коли контракт було скасовано через два роки після його підписання.
На річці та її притоках побудовано безліч гребель (особливо в Таджикистані) для вироблення електроенергії, яку експортує Таджикистан.
Регулярне судноплавство можливе від Туркменабаду. Рибальство актуальне лише в пониззі.
Мости через Амудар'ю Туркменістан
Залізничний міст Туркменабад — Фарап — залізничний міст через Амударью на території Лебапського велаяту Туркменістану. Введений в дію у березні 2017 року. Протяжність моста становить 1750 м. Міст Атамурат — Керкічі — залізничний та автомобільний мости в Лебапському велаяті, збудовані через Амудар'ю у 2009 та 2013 роках. Трубопровідний висячий міст через Амудар'ю (1964) перекинутий через тіснину Дульдульатлаган (де ширина річки звужується до 350 метрів).
Узбекистан
Міст біля селища Баликчі, Хорезмського вілаяту. Міст біля міста Беруні. Для переправи через Амудар'ю використовувався понтонний міст, збудований у 1938 році. У лютому 2024 року відкрито новий автомобільно-залізничний міст.
Міжнародні
Міст Дружби — автомобільно-залізничний міст, що сполучає міста Хайратон (Афганістан) та Термез (Узбекистан). Дамба Туямуюнської ГЕС, за якою можливий проїзд автотранспорту. З'єднує Туркменістан та Узбекистан.
Заповідники на Амудар'ї
Амудар'їнський заповідник. Створений у 1982 році, розташований на території Дарганатинського, Дяневського та Фарапського етрапах (районах) Лебапського велаяту Туркменістану. Сучасна площа Амудар'їнського заповідника — 49,5 тисяч гектарів, включає частину акваторії Амудар'ї, тугаї і ділянку пустелі Кизилкум.Заповедники Средней Азии и Казахстана / В. Е. Соколова, Е. Е. Сыроечковский. — : Издательство «Мысль», 1990. — 399 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-244-00273-2.
У літературі У своєму подорожньому щоденнику 1937 року «Дорога до Оксіани» Роберт Байрон описує подорож автора з Леванту через Персію до Афганістану, де його метою було дістатися до річки Оксус: «побачити певні відомі пам'ятки, головним чином Гонбад-е Кабус — вежу, зведену як мавзолей стародавнього царя».
Примітки
Література