За́хідні Кшатра́пи (близько 31–415) — сучасна умовна назва стародавнього царства на заході Індії, осередком якого була Малва та Саураштра. Тогочасною назвою цієї держави наймовірніше було Кшатрапія або Царство Озене/ Озоне. Саме таку назву ми зустрічаємо у Рабатакському напису Канішки Великого:
Зародження держави. Кшагарата
Виникнення держави Західних Кшатрапів пов'язане з сакським родом Кшагарата, представники якого двічі, з царем царів Маєм-Могою у 90-80-их роках до н. е. та з царем царів Азом I Великим у 40-их рр. до н. е., брали активну участь у захопленні саками Гандари та Пенджабу і по захопленню цих територій були магакшатрапами (великими кшатрапами) Чухси (ймовірно сучасне місто Чач у Пенджабі). Harry Falk. Two new Kṣaharāta kṣatrapas. Всі тепер відомі представники Кшагарата першої половини першого ст. до н. е. називають себе jayatasa — переможними. Але в подальшому, за наступників Аза Великого (Азіліса чи Аза II), їхні відносини з правлячими династами скіфів погіршилися. Деякий час Кшагарати були позбавлені права бити власну монету, згодом Чухсу було передано родичам царя, хоча Кшагарати все ще згадуються як магакшатрапи (mahakṣatravasa Kusulaasa Patikasa ). B. Senior. Kshaharata questions. 1999.
Ймовірно за часів наступника Аза II Гондофара (близько 30-их років першого сторіччя нової ери), представник роду Кшагарата на ім'я Абгірака (Айбірака) захоплює Саураштру та Малаву, заснувавши нову державу, яка, імовірно, була у певній залежності від Гондофара I. Сьогодні добре відомі монети як Кшагарата кшатрапа переможного Абгіраки (Kaharatasa katarapasa jayatasa Abhirakasa), так і його наступника Кшагарата кшатрапа Бгумаки (Kshaharatasa Kshatrapasa Bhumakasa). Деякі емісії Бгумаки були перебитими монетами Абгіраки, що дає підстави для припущення, що саме цей кшатрап наслідував переможного Абгіраку.
Цар Кшагарата кшатрап Нагапана
Найвідомішим кшатрапом з Кшагаратів є Нагапана, який наслідував Бгумаці. Нагапана відомий не тільки за дуже поширеними монетами, але й з декількох епіграфічних пам'яток. У «Періплі з Еритрейського моря» невідомого автора Нагапана та його царство згадано у розділі 14.
Наведений фрагмент з «Періплу» константує активну участь держави Кшагаратів у міжнародній торгівлі. А певні уривки дають підстави для припущень, що саме активна торгівля з заходом спричиняла конфлікти Кшагаратів з сусідніми державами. Досі відомо, що Нагапана вів тривалу війну з Сатаваханами за території, які розташовані у сучасному індійському штаті Магараштра. І тривалий час саки контролювали північну частину узбережжя, принаймні території сучасних провінцій Палагар, Пуне, Райгад та Насік. Свідченням їхнього контролю за цим регіоном є епіграфічні пам'ятки буддийських печерних храмів у Насіці та Карлі, які зробено Ушавадатою — «Саком», «царя Кшагарата кшатрапа Нагапани зятєм, Дініки сином» та його дружиною, донькою Нагапани Дахамітрою. Судячи з написів саки контролювали ці території з 41 по 46 роки невизначеної ери, а Ушавадата виконував обов'язки чи то намісника цих територій, чи то військового очільника Нагапани. Останнє датування — 46 р. — зафіксоване у написі першого міністра Нагапани на ім'я Аяма.
У цих датуваннях запропоновано бачити або Еру Саків, або роки царювання Нагапани, або роки держави Кшагаратів у Малві та Саураштрі. Перша з висловлених гіпотез абсолютно безпідставна. Добре відомо, що Еру Саків започатковано 78 р. наступниками Кшагаратів — представником роду Кардамака Чаштаною, сином Замотіки. Cribb J. Numismatic Evidence for the Date of the «Periplus». Indian Numismatics, History, Art and Culture: Essays in Honour of Dr. Parameshwari Lai Gupta. Ed. by D. W. MacDowall, Savita Sharma, Sanjay Garg. Vol. 1 (Agam Indological Series. 14). New Delhi, 1992. Припущення, що дати відповідають рокам правління Нагапани також вельми сумнівні, правління його попередників Абгіраки та Бгумаки було б дуже нетривалим. Але тепер відомі датування — 41, 42, 45 та 46 роки, останній з яких часто пов'язують з 78 р. — початком правління Кардамака, відповідають сучасному баченню хронології Кшагаратів. Проти останньої версії є аргумент, що зазвичай у тогочасних сакських пам'ятках датуванням без визначення ери позначались роки панування того чи іншого династа. Отже, принаймні тепер, притання з датуванням Нагапани та Кшагаратів залишається невизначеним.
Від початку переможна для саків 6-7 річна війна з Сатаваханами закінчилася тотальною поразкою Кшагаратів. Цю поразку наразі датовано 18 роком правління Гаутаміпутри Шрі Сатакарні. Саме у цьому році, наприкінці літа (протягом другого місяця сезону дощів), Сатакарні «з тріумфуючим військом» спочатку передав землі, що до того належали Ушавадаті монастирю у Насіці, а за два тижні зробив дарунок й монастирю Валукура. Після його смерті, його мати Гаутамі Баласірі на 19 рік правління його сина та наступника Пулумаві зробить прашасті (давньоіндійський аналог античного панегірику),тут і далі подано за: Epigraphia Indica. vol. VIII, p. 60 у якому серед іншого буде зазначено наступне:
Слід зазначити, що у традиційній брахманській літературі і саки, і елліни, і парфяни були абсолютним злом, передвісниками апокаліпсису, що руйнували кастову систему, без якої, безумовно, весь світ зануриться у пітьму.оглядово: A. Ollett. Language of the Snakes. Prakrit, Sanskrit, and the Language. Order of Premodern India. University of California Press Oakland, California. 2017 Саме таке бачення відображено і в зазначеному панегірику: «(той,) що зупинив осквернення чотирьох варн». Окрім різних «епічних» здобутків Сатакарні, мати характерізує сина як «(той), що всеціло переймався й добробутом, і лихом підлеглих… що ніколи не стягував та не запроваджував податків, лише відповідно до дгарми.релігійного закону» В той же час у написах УшавадатиНаписи Ушавадати подано за: Epigraphia Indica. vol. VIII, pр. 78-87 зазначено його здобуток, а саме: Навіть з урахуванням умовності наведеної кількості (щодо майнових дарунків) зазначені здобутки говорять самі за себе.
Окрім наведених вище здобутків, обидва правителі робили неймовірно марнотратні подарунки адептам різних релігійних течій. Це марнотратсьтво згодом буде згадано у релігійних текстах джайнів, за якими Сатавахани направили до Нагапани в Бгарукачч посланця, який з Нагапаною почали наввипередки марнувати гроші на забаганки жерців різних культів. Коли у Нагапани закінчилися гроші, прийшли Сатавахани та вбили його.
Окремо слід згадати свинцеві монети Магакшатрапа Ісамагіші, сина Васішті, ймовірного брата Сатакарні, сина Васішті. Ідентичність штемпелів деяких монет попередніх емісій Нагапани та емісій Ісамагіші дала підстави для припущень, що у Джунарі був власний монетний двір, і що саме Джунар був столицею Нагапани, згаданої у «Периплі» як Міннагара. A. M. Shastri. The Ksaharātas of Western India: Fresh Light. Indian Historical Review. vol. 26. 1999.
«Велич Сатаваханів» не була тривалою. Вже у 78 р. Чаштана син Замотіки, ймовірно за допомоги кушан, започатковує нову династію кшатрапів Озене — Кардамака. Сатавахани назавжди втрачають і Малаву, і Саураштру.
З поразкою Кшагаратів тепер пов'язують ще одну подію — індійську колонізацію островів Ява та Суматра. Доволі поширеною, хоча й не загальновизнаною, є гіпотеза, що перша велика група колоністів з Індії була саме з Саураштри, і спричинена була саме загрозою з боку Сатаваханів. Поява (напів-)легендарного царя-цивілізатора Аджи Сака на Яві датується за «Яванською Ерою», першим роком якої є 78 р. І хоча державність на Яві, за китайськими джерелами, виникла близько 65 , запровадження писемності, календарю тощо пов'язуються саме з цим часом.
Династія Кардамака
78 р. новий кшатрап Озене Чаштана, син Замотіки, започаткував нову Еру Саків — саків династії Кардамака. Дотепер немає жодних прямих свідчень допомоги Чаштані від Кушанського царства, але є декілька опосередкованих, а саме:
серед статуй царів-Кушан у Маті поруч зі статуями Віми Такту та Канішки Великого було встановлено й статую Чаштани; тепер відомі монети Віми Такту Кушана з легендою та обережним надчеканом Кардамака, яке жодним чином не пошкоджує зображення сюзерена, що є демонстрацією саме таких (васальних) відносин Кардамака та Кушан;абсолютно ідентичну ситуацію з надкарбуванням західно-тохарськими династами монет парфянських царів пояснено так: «Характер розташування докарбування — у полі — так, аби не пошкодити лице, засвідчує визнання авторитету влади парфянського царя й те, що ці монети застосовувалися у васальних, залежних від Парфії володіннях. Саме для підтвердження легітимності їхнього обігу, залежні від Парфії правителі, у межах володінь яких були в обігу ці емісії, застосовували надкарбування.» Оглядово: Горин А. Н. Парфянские монеты Кампыртепа. Scripta Antiqua. #3, 2012. у вже згаданому написі Канішки Великого (IKEo 318) серед тих кшатрапів, що визнали його владу, названо й кшатрапа Озене; серед епіграфічних пам'яток Васіштіпутри Пулумаві відомий недатований напис у буддійській святині Канаґанагаллі, а саме: «Цар Пулумаві непереможцю Удджайн дає» (rāya puļumāvī ajayatasa ujeni deti). Oskar von Hinüber. Buddhist Texts and Buddhist Images New Evidence from Kanaganahalli (Karnataka/India). ARIRIAB XIX. The International Research Institute for Advanced Buddhology. Soka University. Tokyo. 2016 Зазвичай цю пам'ятку відносять до часів власне Пулумаві, але загальний перебіг подій ставить це під сумнів. Імовірно, Сатакарні залишив території Малави та Саураштри без прямого військового втручання кушан, розуміючи катастрофічні наслідки такої війни. Це може пояснити й принизливе «непереможцю». І на перемовини до, імовірно, Віми Такту Кушана (у китайських джерелах Індію підкорив саме наступник Кудзули Кадфіза Бань Гу. «Хань Шу» ) відправив також свого сина-наступника. Але тепер будь-яка інтерпретація тогочасних подій залишається на рівні припущень та гіпотез.
На відміну від Кшагаратів, династія Кардамака жодного разу не згадувалася у джерелах, тобто до 78 р. її наче й не існувало.наразі фахівці припускають згадку Кардамака у низці єпіграфічних пам'яток — CKI 249 , CKM 14 , CKM 15 , але принаймні перша з перелічених називає Кудзулу Кадфіза магараджа та раджатіраджа — «великий цар, цар царів», тобто датується не раніше 78 р. Оглядово: S. Baums. A survey of place-names in Gāndhārī inscriptions and a new oil lamp from Malakand. The Geography of Gandhāran Art. Archaeopress Publishing Ltd. 2019. Пояснити претензію Чаштани та Дамазади (І) на владу в Озене могли б тільки родинні стосунки з Нагапаною, як приклад, якщо Замотіка та його сини належали до якоїсь гілки Кшагарата. Але цьому немає жодних підтверджень.Вирішенню цього питання могла б посприяти виставлена 2015 року на аукціон монета раніше невідомого династа на ім'я Кшагарата Горумурната (Kshaharatasa Horumurnatasa), на реверсі якої замість типових для Бгумаки-Нагапани стріли та блискавки викарбовано сонце та місяць (сонце та місяць над трискладною горою — символ династії Кардамака) ( TODYWALLA AUCTIONS, AUCTION 96, LOT 13). Але наразі залишається невідомою автентичність цієї монети. Будь-яка інформація щодо публікації цієї монети, додавання її до провідних каталогів відсутня.
Як і останній Кшагарата, Чаштана карбував якісні срібні драхми (в середньому 92.55 % срібла). S. Shah, A. Dandekar, P. P. Joglekar and P. Goyal. Polity and Economy: A Study of the Coinage of the Western Kshatrapas. Journal of Multidisciplinary Studies in Archaeology № 5, 2017. Як і за Нагапани, за Чаштани Кшатрапія Узене залишалася для комерсантів з Римської імперії головним торгівельним партнером у Індії. Як і ім'я Нагапани, ім'я Чаштани зберіглося у римських джерелах: