Анастом́оз це сполучення або отвір між двома (як правило порожніми) речами, які зазвичай розходяться або розгалужуються, наприклад, між кровоносними судинами, листковими жилками або потоками. Таке з'єднання може бути нормальним (наприклад, овальний отвір у серці плода) або аномальним (наприклад, відкритий овальний отвір у серці дорослої людини). Анастомоз може бути набутим (наприклад, артеріовенозна фістула) або вродженим (наприклад, артеріовенозний шунт метартеріоли). Він може бути природним (як у вищезгаданих прикладах) або штучним (наприклад, хірургічний анастомоз). Відновлення анастомозу, який був заблокований, називається реанастомозом. Анастомози, які є аномальними, вродженими чи набутими, часто називають фістулами.
Цей термін використовується в медицині, біології, мікології, кібернетиці, а також геології та географії.
Етимологія Термін походить від грецького ἀναστόμωσις, «вихідний отвір, отвір», грецького ana- «вгору, на, на», stoma «рот», «забезпечувати ротом». Таким чином, склад -стом- є спорідненим зі складом stoma в ботаніці або stoma в медицині.
Медична анатомія
Анастомоз — це з'єднання двох зазвичай розбіжних структур. Це стосується з'єднань між кровоносними судинами або між іншими трубчастими структурами, такими як петлі кишечника.
Циркуляторні анастомози Багато артерій природним чином формують циркулярні анастомози. Наприклад, нижня та верхня надчеревна артерія, або передня та/або задня сполучні артерії в Вілізієвому колі в головному мозку. Циркуляторні анастомози поділяються на артеріальні та венозні. Артеріальний анастомоз включає власне артеріальний анастомоз (наприклад, долонна дуга, підошовна дуга) та потенційний артеріальний анастомоз (наприклад, коронарні артерії та кіркові гілки мозкових артерій). Анастомози також утворюють альтернативні шляхи навколо капілярних русел в ділянках, які не потребують великого кровопостачання, допомагаючи таким чином регулювати системний кровотік.
Хірургічні Хірургічний анастомоз виникає, коли сегменти кишечника, кровоносної судини або будь-якої іншої структури з'єднуються хірургічним шляхом (анастомуються). Прикладами є артеріальний анастомоз під час шунтування, кишковий анастомоз після резекції шматка кишечника, анастомоз за Ру та уретероуретеростомія. Методи утворення хірургічного анастомозу включають лінійний анастомоз, анастомоз «кінець в кінець». Анастомоз може бути виконаний вручну або за допомогою допоміжного пристрою (степлер). Були проведені дослідження, що порівнюють різні підходи до анастомозу з урахуванням хірургічного «часу та вартості, післяопераційної анастомотичної кровотечі, протікання та стриктури».
Анастомотична негерметичність при хірургії колоректального раку
Недостатність кишкового анастомозу з витоком кишкового вмісту в черевну порожнину є одним з найсерйозніших ускладнень. Тяжкість анастомотичної витоку варіюється від легкого, з мінімальним впливом на пацієнта, до тяжкого та потенційно смертельного, з негативним впливом як на короткострокові, так і на довгострокові результати лікування.
Частота цього ускладнення не змінилася за останні десятиліття, незважаючи на вдосконалення хірургічних методик, преабілітації та періопераційного догляду. Анастомотичний витік після операції з приводу раку прямої кишки є вищою та задокументовано зустрічається у 9-11 %, після резекції товстої кишки частота витоку нижча та становить близько 6 %.
Системні фактори, що сприяють невдалому формуванню анастомозу, включають сепсис, анемію, цукровий діабет, попереднє опромінення, недоїдання, вживання стероїдів, куріння, надмірне вживання алкоголю, ожиріння та деякі захворювання, такі як хвороба Крона.
Ознаки анастомозної негерметичності включають гарячку, біль у животі, симптоми подразнення очеревини, лейкоцитоз та тахікардію або нововиниклі аритмії. Вона зазвичай діагностується через 5-8 днів після операції. Пневмоперитонеум та значна вільна рідина або запальні зміни навколо анастомозу, виявлені при комп'ютерній томографії, свідчать про недостатність анастомозу.
Залежно від величини дефекту та протікання показані різні методи лікування. Локалізоване протікання анастомозу без системного сепсису або перитоніту можна лікувати антибіотиками та, якщо можливо, дренуванням абсцесу. Анастомозна негерметичність, пов'язана з перитонітом або системним сепсисом, потребує операції з його ревізією, якщо це можливо, або формування стоми для відведення калу проксимально або в місці анастомозу.
Патологічні анастомози Патологічний анастомоз виникає внаслідок травми або захворювання та може уражати вени, артерії або кишечник. Зазвичай їх називають фістулами. У випадках вен або артерій травматичні фістули зазвичай виникають між артерією та веною. Травматичні кишкові фістули зазвичай виникають між двома петлями кишечника (ентероентеральна фістула) або кишечником та шкірою (ентерокутанна фістула). Портокавальний анастомоз, навпаки, — це анастомоз між венами ворітного та системного кровообігу, який дозволяє крові оминати печінку у пацієнтів з портальною гіпертензією, що часто призводить до геморою, варикозного розширення вен стравоходу або «голови медузи».
Біологія
Еволюція В еволюції анастомоз — це рекомбінація еволюційного походження. Традиційні пояснення еволюційного походження представляють його як розгалуження видів у нові форми. При анастомозі види можуть рекомбінувати після початкового розгалуження, як, наприклад, у випадку нещодавніх досліджень, які показують, що предкові популяції вздовж ліній людини та шимпанзе могли схрещуватися після початкової події розгалуження. Концепція анастомозу також застосовується до теорії симбіогенезу, в якій нові види виникають в результаті формування нових симбіотичних стосунків.
Мікологія
У мікології анастомоз — це злиття між гілками однієї або різних гіф. Отже, розгалужені грибкові гіфи можуть утворювати справжні ретикулярні мережі. Обмінюючись іонами, гормонами та нуклеотидами, гриб підтримує двонаправлений зв'язок із самим собою. Грибкова мережа може починатися з кількох джерел; кількох спор (тобто за допомогою конідіальних анастомозних трубок), кількох точок проникнення, кожна з яких є розростається колом поглинання та асиміляції. Зустрічаючись з кінчиком іншого, що розширюється, кінчики притискаються один до одного у феромональному розпізнаванні або за допомогою невідомої системи розпізнавання, зливаючись і утворюючи генетичну сингулярну клональну колонію, яка може покривати гектари, що називаються генетом, або просто мікроскопічні області.
Для грибів анастомоз також є компонентом розмноження. У деяких грибів два різні гаплоїдні типи спарювання — якщо вони сумісні — зливаються. Соматично вони утворюють морфологічно подібний міцеліальний хвильовий фронт, який продовжує рости. Істотна відмінність полягає в тому, що кожна септована одиниця є двоядерною, що містить два незрощених ядра, тобто по одному від кожного батьківського ядра, яке зрештою проходить каріогамію та мейоз для завершення статевого циклу.
Також термін «анастомозування» використовується для позначення грибоподібних зябер, які з'єднуються та розділяються, утворюючи мережу.
Ботаніка Ріст фіги-душителя навколо дерева-господаря, при якому вусики зростаються разом, утворюючи сітку, називається анастомозуванням.
Кібернетика
Анастомотичний ретикулум В управлінській кібернетиці Стаффорд Бір використовував термін «анастомотичний ретикулум» для позначення певного типу заплутаної мережі зв'язків між входами та виходами, через яку важко відстежити потік повідомлень. Через складність, внутрішню роботу такої структури проаналізувати та описати важко, тому всю мережу слід розглядати як чорну скриньку. За словами Біра, життєздатні системи мають багато таких мереж, і тому їх найкраще розуміти в цих термінах.
Геонауки
Геологія У геології жили кварцових (або інших) мінералів можуть демонструвати анастомоз.
Зони пластичного зсуву часто демонструють анастомозуючу геометрію високодеформованих порід навколо ромбів менш деформованого матеріалу.
Потоки розплавленої лави іноді течуть у з'єднаних лавових каналах або лавових трубках.
У печерних системах анастомоз — це розщеплення печерних проходів, які пізніше знову з'єднуються.
Географія та гідрологія Анастомуючі річки, анастомуючі потоки, складаються з кількох русел, які розділяються та знову з'єднуються, і розділені напівпостійними берегами, утвореними з цілісного матеріалу, таким чином, що вони навряд чи мігруватимуть з одного русла в інше. Їх можна сплутати з плетеними річками лише через їхню форму планування, але плетені річки набагато мілкіші та динамічніші, ніж анастомуючі річки. Деякі визначення вимагають, щоб анастомуюча річка складалася з взаємопов'язаних русел, які оточують заплави, знову ж таки, на відміну від плетених річок.
До річок з анастомуючими ділянками належать річка Магдалена в Колумбії, верхів'я річки Колумбія в Британській Колумбії, Канада, протоки Драмхеллер у Ченсл-Скаблендс у штаті Вашингтон, США, та верхів'я річки Нарев у Польщі. Для позначення сегментів річок, що анастомозують використовують термін «anabranch».
Плетені потоки демонструють анастомозуючі канали навколо руслових перегородок алювію.
Примітки