Гагара червоношия (Gavia stellata) — вид птахів родини гагарових (Gaviidae). Гніздиться на півночі Євразії та Північної Америки. Вид перебуває під охороною Бернської конвенції та ряду інших природоохоронних документівФауна України. Охоронні категорії: довідник / За ред. О. Годзевської і Г. Фесенка. — Київ, 2010. — 80 с. (с. 29).

Морфологічні ознаки Найдрібніша з гагар: вага 1,1–2,5 кг, довжина 53–69 см, крило 25,7–31 см, розмах 105—120 см.

Білі плями на спині та крилах відсутні, є тільки дрібні білі крапки, яких здалека не видно, верх тіла і крил здаються однотонно сірими. Черево біле. Голова і боки шиї сірі, на задній стороні шиї білі смужки. У шлюбному вбранні з невеликої відстані видно руду(«червону») пляму на передній стороні шиї. З великої відстані пляма здається чорною, і хорошою польовою ознакою служити не може. Дзьоб тонкий, відносно слабкий, гребінець наддзьобка прямий. Наддзьобок злегка прогнутий, і тому птахи виглядають злегка «кирпатими», враження посилюється манерою тримати дзьоб злегка підведеним. Ця ознака особливо важлива для розпізнавання молодих і дорослих у зимовому вбранні, які схожі на молодих. Колір дзьоба чорнуватий, у молодих і зимових птахів світло-сірий з темним гребінцем. Лапи чорні, на перетинках рожевувата пляма. Око червонувато-коричневе у молодих, майже червоне у дорослих птахів.

У самця і самиці у шлюбному вбранні голова і шия попелясто-сірі з чорним подовжнім штриховим малюнком на тімені й потилиці, що переходить у виразну чорно-білу смугастість на задній стороні шиї, яка виходить на боки в нижній її частині. Спереду біля основи шиї видовжена трикутна або трапецієподібна червонясто-каштанова пляма. Спина і верхні криючі крила бурі або сірувато-бурі з більшим або меншим розвитком білого плямистого малюнка в передній частині спини. Спід крила білий з темним неправильним малюнком, підхвістя чорнувато-коричневе з білими плямами. Груди та живіт перлинно-білі. Крила керманичні(рульові) й махові буро-сірі.

У зимовому вбранні у самиці й у самця верх голови та задній бік шиї темно-сірі з тонким білим поздовжнім малюнком, спина і верхні (криючі) крила (верхня сторона тіла) сірувато-бурі з дрібними білими плямами, нижня частина голови, передня сторона шиї, груди та живіт білі, з легкою домішкою сірого на голові та шиї. Підхвістя біле з поперечною темною смугою поблизу анального отвору. Червонясто-каштанова пляма відсутня, але від неї можуть залишатись фрагментарні сліди.

Перше вбрання пташеняти темно-буре, трохи світліше на нижній стороні тіла, навколо ока неясний світлий обідок, пух короткий і щільний. Друге вбрання: аналогічне першому, але дещо світліше, черевна сторона буро-сіра (але не біла!). Гніздове вбрання схоже на зимове вбрання дорослих птахів, але верхня сторона тіла дещо світліша, білі плями, що утворюють малюнок на спинній стороні, вужчі й довші, брудно-білі, зверху голови та на задній стороні шиї відсутній білий малюнок, на щоках, горлі й нижній стороні шиї — помітна домішка сіруватих пір'їн. У проміжному вбранні при загальному гніздовому наряді присутнє окреме пір'я шлюбного вбрання, особливо на горлі й шиї.

Голос Шлюбна пісня — гучні хрипкі звуки «хуеррру, хуеррру», повторювані багато разів підряд, причому часто — дуетом, обома членами пари. Від птахів, що летять, можна чути гучні звуки, дещо схожі на хрипке каркання і на гусяче ґелґотіння одночасно, — ритмічно повторюване «га-га-рра, — га-га-рра». При пірнанні переляканий птах часто створює мелодійні короткі звуки «уі»,— схожі на аналогічні звуки чорноволих гагар, але дещо м'якші, ніжніші, вищі тоном.

Поширення Гніздиться на півночі Європи, Азії і Північної Америки. У Західній Європі це: Норвегія, Фінляндія, Швеція, Північна Ірландія, Північна Шотландія, Ісландія, Гебридські, Оркнейські, Шетландські й Фарерські острови, Шпіцберген, Ведмежий острів. У Північній Америці: арктичні острови і материкова частина Канади на південь до 50-ї паралелі, Аляска, узбережжя Гудзонової затоки, півострів Лабрадор, Ньюфаундленд, прибережні райони Гренландії. У колишньому СРСР: архіпелаги Земля Франца-Йосифа і Нова Земля, острови Колгуєв, Вайгач, Новосибірські острови, Острів Врангеля, Курильські острови (Парамушир і Симушир), Командорські і Шантарські острови, на материку в північній частині країни від Прибалтики (Латвія, Естонія) і Кольського півострова (включаючи прилеглі Айновські острови і Сім островів) до Чукотського півострова, Камчатки і узбереж Охотського моря. Південна межа гніздового ареалу вивчена недостатньо. Гніздування відмічене у Вологодській області (62° пн. ш.), на Обі поблизу Березово (67° пн. ш.), у басейні Тазу (63° пн. ш.), у басейні Єнісею під 59° пн. ш., можливо, в північному Прибайкаллі, у басейні Вілюя, близ Якутська, на озері Кізі в нижній течії Амура. Гніздування в південній половині ареалу, ймовірно, спорадичне і нерегулярне. Історичні зміни ареалу, якщо вони були, мабуть, незначні.

У Західній Європі зимує в прибережних водах Атлантики і Північному морі біля узбереж Норвегії, Швеції, Данії, Англії, Німеччини, Бельгії, Нідерландів і Франції, в невеликому числі у Біскайській затоці та біля західних узбереж Португалії, біля середземноморських узбереж Франції, в Адріатичному морі, біля чорноморських узбереж Румунії, Болгарії і Туреччини. В Азії зимує біля каспійських узбереж Ірану, біля берегів Японії і Китаю, в Північній Америці — на західних узбережжях від Алеутських островів і Аляски до Каліфорнії, на східних — від Нової Шотландії до Флориди, а також на Великих озерах. У країнах колишнього СРСР регулярно зимує на Чорному і Каспійському морях, біля узбереж Камчатки і Курильських островів, нерегулярно — біля Кольського півострова (Оленяча губа) і на озері Севан.

Найбільш звичайна для дрібних водойм зони тундри. Поза зоною тундри рідкісна або одинична. Навіть у зоні тундри чисельність розподіляється нерівномірно. Так, на Ямалі на окремих ділянках щільність становила в 1978 р. до 20 гніздових пар на 100 км², а в нижній течії Індигірки всього 2-4 пари на 100 км². На західному Таймирі щільність становить 1-3 пари на кожні десять озер. На північ вона проникає значно далі за інші види гагар, аж до арктичних пустель. Гніздиться на плоскогір'ях до висоти 500 м над рівнем моря. Основна умова — наявність гніздових (дрібні і дуже дрібні озера) і кормових (великі озера, річки, морські узбережжя) біотопів. Оптимальні для гніздування ландшафти — рівнинна, дуже заболочена тундра з розвиненою мережею озер, річкові долини та приморська тундра. На прольоті та зимівлях — великі озера та річки, морські затоки.

У більшості районів спільного мешкання червоношийої та чорношийої або білошийої гагар останні значно переважають в чисельності (можлива харчова конкуренція) і тільки місцями (на Кольському півострові, на узбережжях Білого моря, в деяких районах Чукотського півострова) спостерігається зворотне співвідношення.

Спосіб життя

Активність Червоношия гагара прекрасно плаває та пірнає. На воді птах тримається досить високо (проте зазвичай нижче качок), при небезпеці занурюється так, що над водою залишається тільки вузька смужка спини, голова і шия, а іноді взагалі видна тільки голова. Часто вертикально підводиться на воді, ляскаючи крилами, охоче плаває на боці і навіть черевом догори. Пірнає абсолютно беззвучно, опускаючи голову у воду, але іноді пірнання супроводжується гучним сплеском («гучне пірнання» входить як складник до територіальної та шлюбної поведінки, а також до відволікаючої демонстрації біля гнізда). Під водою пливе, працюючи ногами, допомагаючи іноді рухами крил. Найбільша тривалість перебування під водою 90 секунд, зазвичай 40-50 с. Глибина пірнання 2-9 м, проте відомі випадки пірнання до 21 м. У польоті червоношия гагара схожа на качку, але через витягнуті назад порівняно великі лапи здається відносно довгою і короткокрилою. Політ швидкий прямолінійний, з частими досить глибокими помахами крил, шия у польоті витягнута вперед і прогнута вниз. Літають червоношиї гагари поодинці, і навіть шлюбні партнери ніколи не тримаються в повітрі близько один до одного. З води птах піднімається помітно легше за інших гагар, з невеликим розгоном, при посадці на воду опускається не на лапи, як качки, а на груди. У зв'язку з цим нерідко гніздиться на дуже маленьких водоймах, іноді метрів 5 у поперечнику. По суші пересувається лише в крайніх випадках, повзучи на череві, відштовхуючись лапами і допомагаючи собі крилами, або у вертикальному положенні з опущеною до землі головою. Легше за інших гагар піднімається із землі і навіть може іноді сідати на землю з польоту. Взагалі червоношия гагара літає охочіше за інших гагар і часто при небезпеці віддає перевагу польоту над пірнанням. Саме через здатність злітати майже без розгону червоношия гагара часто селиться на невеликих (10-15 м) озерцях, звідки щодня літає годуватися на великі озера, багаті рибою.

Активні цілодобово, особливо в період гніздування у високих широтах, в умовах цілодобової освітленості. Демонстрація територіальної і шлюбної поведінки в основному вночі, міграції частіше у світлий час доби, але досить звичайні і вночі. У позагніздовий період тримаються поодинці, парами або невеликими зграями. В цілому більш соціальні, ніж інші види гагар, що добре помітно під час годування, коли вони збираються на водоймі невеликими групами, по чотири-вісім птахів. Іноді навіть на гніздових озерах утворюють подібність колоній чисельністю до 20 пар. На зимівлях і прольоті в місцях, багатих кормом, червоношиї гагари збираються в досить значні скупчення, що налічують іноді 175 і навіть 500 птахів.

Найбільший відомий вік — близько 24 років.

Линяння Послідовність зміни нарядів у червоношийої гагари така: перший пуховий — другий пуховий — гніздовий (перший зимовий) — проміжний (неповний шлюбний) — перший шлюбний — зимовий (остаточний) — другий шлюбний (остаточний).

Перший пуховий наряд, утворений щільним м'яких пухом, у віці 10—20 днів змінюється другим пуховим нарядом. У віці п'яти-шести тижнів цей пух витісняється пеньками пір'їн, що з'являються, і зношується на вуздечці, навколо очей, на череві і в плечовій області, але залишається аж до підйому на крило на боках і крижах. В цей же час на спині з'являється новий пух, що дає початок дефінітивному пуховому покриву. Перші пеньки на крилах з'являються у віці близько 2,5-3 тижнів, коли пташеня ще повністю покрите пухом. Формування гніздового наряду закінчується до середини серпня — початку вересня. З грудня — лютого на зимівлях починається неповне линяння в проміжний наряд (змінюється контурне перо на тілі, частина рульових і частина криючих крил, окремі елементи оперення дорослих птахів з'являються на горлі і спині). У травні-червні завершується линяння в перший шлюбний наряд, при якому змінюється велика частина зимового пера (першорядні махові зберігаються від гніздового наряду, як і окреме контурне пір'я, що не змінилося, на тілі). Осіннє линяння в остаточне зимове вбрання протікає так само, як післягніздове линяння дорослих птахів, але першорядні махові махові линяють раніше, ще влітку.

Післягніздове линяння, на відміну від інших видів гагар, повне проходить з кінця вересня по грудень, причому першорядні махові змінюються одночасно, у зв'язку з чим птахи тимчасово втрачають здатність до польоту. Передшлюбна линька дорослих птахів неповна, змінюється контурне перо на тілі, рульові і частина криючих крил. Линька починається в лютому — початку квітня, перші птахи в повному шлюбному наряді з'являються в середині квітня.

Міграція