Інкорпора́ція ( — приєднання) — вид систематизації нормативних актів, який полягає у зведенні їх у збірники, у певному порядку без зміни змісту. Критерії систематизації: хронологічний або алфавітний порядок, напрям діяльності, сфера суспільних відносин, тематика наукового дослідження тощо.
Види інкорпорації
За юридичною значущістю офіційна — передбачає затвердження збірників інкорпорованих актів компетентним органом; офіціозна. неофіційна — не має обов'язкового характеру, здійснюється науковими установами, навчальними закладами, іншими суб'єктами юридичної діяльності для зручності у користуванні нормативним матеріалом; За способом упорядкування хронологічна — здійснюється у певній послідовності за ознакою часу видання нормативних актів; предметна — нормативні акти об'єднуються на підставі однорідності суспільних відносин, що становлять відокремлений предмет правового регулювання. За обсягом загальну (генеральну ) галузеву міжгалузеву спеціальну ( за окремими інститутами однієї галузі права )
За суб'єктами здійснення правотворчого суб'єкта спеціально уповноваженого суб'єкта інших суб'єктів за їх ініціативою.
Існують також інші види інкорпорації, які здійснюються за такими критеріями: алфавітний порядок, галузь права, суб'єкт прийняття нормативного акта, тематика наукового дослідження, сфера діяльності тощо. Таким чином відбувається об'єднання цілісних нормативно-правових актів у збірники правового матеріалу за критерієм, який обирає сам систематизатор.
Див. також
Кодифікація Систематизація законодавства Посилання Інкорпорація //