Королівські військово-повітряні сили КанадиCanadian air force's new name got lost in translation, documents show (, ) — повітряний компонент об'єднаних канадських збройних сил, утворених 1 лютого 1968 року в результаті злиття трьох видів збройних сил в єдині Збройні сили Канади. В 1968—2011 рр. носили назву Повітряне командування ЗС Канади (). До 1924 року оборону повітряного простору Канади забезпечувала британська авіація. Станом на 2015 рік RCAF нараховують 258 пілотованих ЛА та 9 БПЛА, 13000 військовослужбовців, 2400 резервістів та 2000 чоловік цивільного персоналуBerthiaume, Lee. «Air force's new name got lost in translation, documents show.» Postmedia News, 29 November 2011..
ВПС забезпечують експлуатацію літальних апаратів Збройних сил Канади, відповідають за безпеку повітряного простору країни та надають авіацію для підтримки її сухопутних та військово-морських сил. RCAF активно взаємодіють з військово-повітряними силами США в рамках НОРАД.
Історія
Перша світова війна
До початку Першої світової війни, на відміну від європейських держав, Канада не мала власних військово-повітряних сил, тому міністр оборони вирішив сформувати невеликий авіаційний підрозділ в складі . Він був офіційно створений 16 вересня 1914 року і дістав назву . Але через нестачу людей та техніки Корпус не зміг стати повноцінним підрозділом, тому був розформований 7 травня 1915 року. Хоча спроба сформувати канадський авіаційний підрозділ виявилася невдалою, тим не менш, понад 20000 канадських добровольців за роки війни пройшли службу в британських авіаційних частинах. Серед них були відомі аси як (33 збитих літаки),Ralph 2007, pp. 140—141. Біллі Бішоп (27 збитих) та Артур Рой Браун (10 збитих).http://www.theaerodrome.com/aces/canada/brown3.php В 1917 році на території Канади була створена тренувальна база, яка займалася вербуванням та підготовкою пілотів для британської авіації. За два роки вона підготувала 3135 пілотів та 137 повітряних спостерігачів, 2624 із них узяли участь у військових діях на території Європи.Roberts 1959, p. 9.
5 вересня 1918 року Канада та Британія вирішили створити канадський авіаційний підрозділ в складі британських ВПС. Він дістав назву і мав складатися із двох ескадрилей: винищувальної та бомбардувальної. Але перша (винищувальна) ескадрилья була сформована тільки 20 листопада, через 9 днів після закінчення війни. Існували плани, що на базі підрозділу будуть сформовані повноцінні канадські повітряні сили.Greenhous 1999, p. 23.Roberts 1959, p. 30 Але уряд країни відмовився від створення нового роду військ, тому в лютому 1920 року він був розформований.Greenhous 1999, p. 24.
Міжвоєнні роки
Хоча після закінчення війни канадські авіаційні підрозділи було розформовано, за якийсь час необхідність мати військову авіацію стала очевидною. Тому 17 травня 1920 року були створені , які підпорядковувалися . Чисельність військової авіації була невеликою: станом на червень 1920-го в ній служило 1320 офіцерів та 3905 військовослужбовців нижчих чинів.p.10 S. Bernard ВПС виконували переважно цивільні, а не бойові завдання: їх літаки здійснювали аерофотозйомку, патрулювали лісове господарство, перевозили почту та боролися з контрабандою.Greenhous 1999, pp.20, 24. У 1923 році Авіаційну службу ліквідували, а повітряні сили того ж року стали підпорядковуватися новоствореному . Одночасно на CAF була покладена відповідальність за роботу всієї авіації в країні, в тому числі і цивільної.Milberry 1984, p. 21. 1 квітня 1924-го ВПС Канади змінили свою назву і стали офіційно називатися Королівські канадські повітряні сили.Roberts 1959, p. 55.
Виконання різноманітних цивільних завдань викликало сильне невдоволення серед військових: вони добивалися повного розмежування цивільної та військової авіації. Їх зусилля увінчалися успіхом в 1927 році, коли було створено окреме управління, яке займалося цивільною авіацією, а на RCAF покладалися виключно військові завдання. Але таке розмежування призвело до істотного зменшення їх чисельності. Негативно на становище повітряних сил вплинула глибока економічна криза, яка спіткала країну на початку 1930-х. Зменшення фінансування призвело до скорочення особового складу, погіршення рівня підготовки пілотів, зменшення об'ємів закупівлі нової техніки та зниження боєготовності ВПС в цілому. Частково вирішити проблему вдалося шляхом формування резервних підрозділів, яке розпочалося в 1932 році.Greenhous 1999, p. 36.
На кінець 1930-х рр. Королівські військово-повітряні сили Канади навіть в своїй країні не розглядалися як серйозна військова сила.Milberry 1984, p. 55. Авіаційний парк, в цілому був застарілий, відчувалася нестача особового складу, а самі RCAF ніколи не брали участі в бойових діях.
Друга світова війна
На початок Другої світової війни ВПС Канади мали 23 ескадрильї (11 регулярних та 12 резервних), 8 із яких були сформовані незадовго до початку війни. Авіаційний парк нараховував 230 літаків двадцяти різних типів, із них тільки 29 відносилися до бойових: 19 винищувачів Hurricane та 10 легких бомбардувальників Fairey Battle«THE HISTORY OF CANADA'S AIR FORCE — the War Years — Royal Canadian Air Force 1939—1945.» www.canadianwings.com..
Для оборони Канади були створено два повітряних командування — та , на початку в їх розпорядженні знаходилося 7 ескадрилей, озброєних застарілими літаками різних типів. Найбільшою загрозою для країни були німецькі субмарини, які діяли в Північній Атлантиці, в тому числі й біля берегів самої Канади. Тому RCAF найбільше уваги приділяло протичовновим операціям та морському патрулюванню. З тих же причин пріоритет у закупці нової техніки та розвитку наземної інфраструктури надавався Східному командуванню. Але ситуація змінилася в грудні 1941 року після нападу японських військ на Перл-Гарбор. Початок війни на Тихому океані змусив канадське керівництво значно більше уваги приділяти Західному командуванню.
В листопаді 1942 року кількість ескадрилей, відповідальних за оборону Канади досягла 37, із них 19 ескадрилей знаходилися в підпорядкуванні Східного командування, а 18 — Західного. Окрім оборони Канади, вони здійснювали підтримку та постачання американських військ на території Аляски, допомагали британцям в обороні Ньюфаундленда. Виконання чисельних завдань на великій території вимагало значного напруження сил та призводило до їх розпорошення. Тому в складі RCAF починають формуватися оперативні групи — тимчасові формування, які призначалися для виконання якогось конкретного завдання і могли включати в себе літаки і персонал із різних ескадрилей.
З початком Другої світової війни, згідно з , на території Канади розпочалася підготовка екіпажів для військово-повітряних сил Великої Британії та Канади«History of the Creation of the British Commonwealth Air Training Plan.» Commonwealth Air Training Plan Museum. З цією метою в країні була розгорнута величезна інфраструктура, яка наприкінці 1943 року включала в себе 107 шкіл та 184 допоміжних об'єкта, їх роботу забезпечувало понад 100000 чоловікHallowell 2004, p. 88.. Більшу частину витрат на підготовку курсантів та обслуговування інфраструктури взяла на себе Канада.Hallowell 2004, p. 572. Всього за період війни на території Канади підготовлено 131533 пілота та інших членів екіпажу, 72835 із них були канадцями. Більшість випускників пішли служити у військово-повітряні сили Великої Британії
На відміну від Першої світової війни, RCAF узяли активну участь у військових діях за межами Канади. В загальній кількості 48 канадських ескадрилей воювали на території Великої Британії, Північно-Західної Європи, Північної Африки, Італії та Південно-Східної Азії. Канадська авіація відіграла значну роль в обороні англійського неба в Битві за Британію, постійно брала участь у бомбардуваннях Німеччини, відзначилася активною підтримкою наземних військ союзників під час висадки в Нормандії. В складі канадських ВПС нерідко служили вихідці з інших країн, в той час як персонал RCAF, часто служив в складі британських військово-повітряних силMilberry 1984, p. 130.. Наприклад кожен четвертий пілот винищувача під час битви за Мальту був з Канади, канадці складали п'яту частину екіпажів берегової та чверть бомбардувальної авіації RAF.
За період війни ВПС Канади пройшли еволюцію від невеликого роду військ до четвертих по чисельності військово-повітряних сил союзниківMilberry 1984, p. 97.. Найбільшої чисельності RCAF досягли в січні 1944 року, коли вони налічували 215200 чоловік особового складу (з яких 15153 — жінки) та 78 ескадрилей. Всього за роки Другої світової війни в складі канадських ВПС служили 249662 чоловіки (93844 за межами Канади). Втрати склали 17100 військовослужбовців, із них бойові — 13000.
1945—1968 роки
Кінець Другої світової війни призвів до серйозного скорочення чисельності Королівських військово-повітряних сил. Станом на 1 січня 1948 року вони нараховували 12224 військовослужбовця та 5 ескадрилей. RCAF були зайняті в основному завданнями небойового характеру: транспортуванням вантажів, пошуково-рятувальними операціями, гуманітарними місіями, аерофотозйомкою та картографуванням місцевості. В той же час у складі канадських ВПС з'являються перші вертольоти — це , які використовувалися для тренування та пошуково-рятувальних операційMilberry 1984, pp. 207—208. В 1948-у RCAF отримують перші реактивні винищувачі Vampire.
Наприкінці 1940-х посилюється протистояння між комуністичними режимами Східної Європи та країнами Заходу. Канадське керівництво сприймало радянські країни як загрозу своїй безпеці, тому в грудні 1948 року парламент проголосував за збільшення чисельності RCAF, виділив кошти на їх переозброєння та розширення наземної інфраструктури.Roberts 1959, p. 238. Першим кроком стало переозброєння винищувальної авіації з поршневих літаків на реактивні. На озброєння приймаються винищувачі та CF-100 CanuckMilberry 1984, p. 282.. В 1953-у RCAF отримали перші реактивні транспортних літаки британського виробництваMilberry 1984, p. 89.. В серпні 1949 року Канада приєдналася до НАТО, зобов'язання по блоку вимагали постійно тримати частину авіації в Європі. Для цього 1 жовтня 1952-го була створена 1-ша авіаційна дивізія в складі 8 ескадрилей, яка дислокувалася на території Франції (до 1967 р.) та Західної Німеччини.
В 1950— 53 роках канадські війська брали участь у Корейській війні. В Кореї діяла тільки транспортна авіація RCAF, яка займалася перевезенням вантажів та особового складу в інтересах союзних військ. Хоча в складі американських ВПС служили 22 пілота-винищувача із Канади, на рахунку яких були декілька перемог в повітряних бояхMilberry 1984, p. 259..
В 1954 році в складі Канадських королівських військово-повітряних сил служили 51000 чоловік (в 4,2 рази більше, ніж на початку 1948-го), в перше за свою історію RCAF перевершили по чисельності сухопутні війська Канади. Кількість ескадрилей також зросла з 5 в 1948 році до 29 регулярних та 12 резервних у 1955-у.
Холодна війна сприяла розширенню військового співробітництва між США та Канадою, особливо тісною вона була в сфері протиповітряної оборони. На початку 1950-х років через загрозу зі сторони радянських стратегічних бомбардувальників, Канада та США створюють лінію радіолокаційних станцій раннього попередження вздовж 50° північної широти, яка дістала назву . В середині 1950-х будується ще одна лінія РЛС раннього сповіщення вздовж 55-ї паралелі — . Але найбільшим досягненням стало створення 1 серпня 1957 року Командування протиповітряної оборони Північної Америки (з 1981 р. повітряно-космічної оборони) — спільної організації двох країн, яка мала на меті забезпечити оборону та недоторканність повітряного простору північноамериканського континенту. На кінці 1950-х — початку 60-х на крайньому півночі Канади, Аляски та на півдні Гренландії будується нова лінія станцій раннього попередження — DEW.