Варязька гвардія () — це елітний військовий підрозділ візантійської армії та особиста гвардія візантійських імператорів, який сформувався наприкінці X століття й проіснувала до XV століття. Варязькі воїни виконували функції особистої охорони імператорів, а також брали участь у військових кампаніях.
Варязька гвардія сформувалася за часів імператора Василія II близько 988 року, коли київський князь Володимир Святославович відправив до Візантії близько 6000 воїнів-русів. Через недовіру Василія до відданості візантійських охоронців, ці найманці стали основою особистої охорони імператора. Спочатку гвардія формувалася переважно з рекрутів Швеції, Данії, Норвегії та Ісландії. Після нормандського завоювання Англії 1066 року, множина англосаксів, зокрема знаті, емігрувала, включаючи до Візантії. Згодом, особливо у XII-XIII століттях, англосакси становили значну частину її особового складу.
Варязька гвардія відігравала важливу роль у численних війнах Візантії, часто виступаючи як елітний ударний підрозділ і резерв. До кінця XIII століття варязькі іммігранти були в основному асимільовані серед візантійців.Після XIII століття військове значення гвардії поступово зменшилось, остання відома згадка датується XV століттям.
Примітки
Джерела Луговий О. М. Духовний осередок скандинавських найманців у Константинополі XI—XII ст. // Byzantina Ukrainensis. — Том. 2. — Харків, 2013. — 227—233 с.