Людвіг Карлович Альбрехт (, Петербург — після 1899, Саратов) — російський і український віолончеліст, диригент і композитор, музичний педагог і громадський діяч.Кузьмін М. І. Альбрехт Людвіг Карлович // Мистецтво України. — Т. 1. — К.: «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана. — 1995. — С. 47 Німець за походженням.Ямпольский. И. М. Альбрехт // Музыкальная энциклопедия. — М.: Советская энциклопедия, Советский композитор. Под ред. Ю. В. Келдыша. 1973—1982
Грі на віолончелі навчався під керівництвом батька, композитора і диригента Карла Францевича Альбрехта, потім — К. Б. Шуберта. Закінчив у 1865 році Петербурзьку консеваторію (клас К. Ю. Давидова). У 1866—1867 роках концертував в Німеччині, надалі до 1875 року— перший віолончеліст Італійської опери в Петербурзі.
У 1875—1878 роках — директор і викладач Київського музичного училища (за його ініціативою в училище були запрошені І. Альтані, Г. Ходоровський, В. Пухальський та ін.), директор музичної частини Київського відділення Російського музичного товариства, диригент його оркестру. Виступав як соліст-віолончеліст і у складі ансамблів, зокрема, з В. Пухальским, Г. Ходорковським, О. Шевчиком.
У 1878 році музикант переїхав до Москви. До 1889 року викладав теоретичні дисципліни у Московській консерваторії. У 1881—1893 роках — соліст Большого театру. Пізніше викладав у Саратові.
Є автором творів для віолончелі, а також методичного посібника «Школа гри на віолончелі» (1875, 1889).
Примітки
Література Історія вокального мистецтва / О. Д. Шуляр: [монографія]: Ч.ІІ. — Івано-Франківськ, «Плай» 2012. — С.191
Посилання Особистості директорів Київського музичного училища імені Р. М. Гліера у дзеркалі історії професійної мистецької освіти України / С. Волков