Біосеміо́тика (bios — життя + semion — sign, знак) — наука, що досліджує властивості знаків і знакових систем (знакові процеси) в живих системах.
Наукова концепція Перші основні концепції біосеміотики (до введення терміну) сформулював в 1940 році у своїх роботах німецький біолог, що жив у Естонії — Якоб фон Ікскюль (). Сам термін «біосеміотика» з'явився значно пізніше, в 1963 році: вперше його ввів у науковий обіг фахівець з нейроанатомії, медичної психології і психіатрії Ротшильд.
Область досліджень , провідна фігура в новій області біосеміотики, і його данські колеги дають наступні визначення:
Примітки
Бібліографія Emmeche, Claus; Kull, Kalevi (eds.) 2011. Towards a Semiotic Biology: Life is the Action of Signs. London: Imperial College Press. Kull, Kalevi; Deacon, Terrence; Emmeche, Claus; Hoffmeyer, Jesper; Stjernfelt, Frederik 2009. Theses on biosemiotics: Prolegomena to a theoretical biology. Biological Theory 4(2): 167–173.
Посилання Біосеміотика // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Біосеміотика Передача Гордона «Биосемиотика» с участием Седова А. International Society for Biosemiotics Studies The Biosemiotics website by Alexei Sharov Biosemiotics, introduction Overview of Gatherings in Biosemiotics The S.E.E.D. Journal (Semiotics, Evolution, Energy, and Development) Jakob von Uexküll Centre Zoosemiotics Home Page Сайт Biosemiotica Slavica