Ва́льтер Ріц (; 22 лютого 1878, Сьйон (), Вале, Швейцарія — 7 липня 1909, Геттінген, Німецька імперія) — швейцарський фізик-теоретик, математик.
Біографічні дані Вальтер Ріц народився в 1878 р. в сім'ї художника-пейзажиста випускника Дюссельдорфської академії мистецтв Рафаеля Ріца і дочки інженера Ноєрдлінгера () з Тюбінгії (з 1973 року округ Тюбінген). Ріц, обдарований яскравими здібностями, без зусиль закінчив комунальний Ліцей Сьйона. Вже в дуже молодому віці він відрізнявся впевненістю суджень, що пізніше проявилося у виборі тем його наукових робіт.
У 1899 р. Ріц вступив до Цюрихської політехнічної школи, потрапивши в одну групу з Альбертом Айнштейном. Частково це пояснює, чому вони займалися близькими проблемами фізики, а їхні ідеї перегукувалися. Також вони дискутували в пресі і навіть співпрацювали.
З 1901 року продовжив навчання у Геттінгенському університеті. Перебування в Геттінгені було найщасливішим періодом його життя. Його здоров'я тоді не було настільки підірване, щоб перешкодити йому навчатися у обраних ним вчителів. Особливо помітний вплив на формування його розуму надали Д. Гільберт і В. Фогт (). Саме Фойґту він подав і захистив 19 грудня 1902 року свою дисертацію «До теорії серійних спектрів»Ritz W. Gesammelte Werke. Walter Ritz. Oeuvres (Paris: Gautier-Villars, 1911) P. 1-77. з найвищою оцінкою «summa cum laude» («з вищою похвалою»).
Після захисту дисертації Ріц вирушив у Нідерланди у Лейден, по дорозі (у Ганновері) зустрівшись з К. Рунге для обговорення проблем спектроскопії. У Лейдені (1903) разом з товаришем П. Еренфестом Ріц відвідував лекції і семінари Г. А. ЛоренцаФренкель В. Я. Пауль Эренфест. Изд. 2-е. М.: Атомиздат, 1977.
У травні-червні 1903 р. Ріц працював в Інституті Кайзера у Бонні, де йому вдалось експериментально виявити відсутню лінію дифузної серії калію, котру він передбачив ще у дисертації. В кінці 1903 року Ріц поїхав у Париж і працював в лабораторії Е. Коттона () у Вищій нормальній школі.
У липні 1904 року Ріц змушений повернутись у Швейцарію через різке погіршення здоров'я і протягом трьох років намагався його відновити на різних легеневих курортах. За цей період він практично не публікувався.
З початку 1907 року Ріц відновив інтенсивну наукову діяльність. З вересня 1907 р. він працював в лабораторії Ф. Пашена у Тюбінгені. Навесні 1908 року Ріц переїхав в Геттінген для читання лекцій, хоча сили вже покидали його.
Ріц помер 7 липня 1909 р від туберкульозу.
Наукові заслуги Роботи у фізиці присвячені спектроскопії, теорії теплового випромінювання, електродинаміці. Розробив ідею обчислення частот безпосередньо з енергетичної умови, без розв'язування диференціальних рівнянь. В 1908 році відкрив закон, згідно з яким хвильове число довільної спектральної лінії дорівнює різниці двох термів із множини термів, характерних даному елементу. Формулу, що описує довільну спектральну лінію елемента записав у 1890 році Й. Р. Рідберґ. Звідси і назва «комбінаційний принцип Рідберґа — Ріца».
Другий напрям досліджень належить до розв'язання варіаційних задач теоретичної фізики. За цим напрямом Ріц опублікував у 1908 році велику працю «Про новий метод розв'язання деяких варіаційних задач математичної фізики»Walter Ritz Über eine neue Methode zur Lösung gewisser Variationsprobleme der mathematischen Physik Journal für die Reine und Angewandte Mathematik, vol. 135, pages 1—61., а в 1909 році вийшла у світ його публікація «Теорія поперечних коливань квадратної пластини з вільними границями», присвячена застосуванню методу. Ріц запропонував (1909) новий «прямий» метод наближеного розв'язання варіаційних задач (метод Ріца), що знайшов застосування у теорії коливань, теорії пружності, будівельній механіці. Метод Ріца є розвитком методу Релея (іноді його називають методом Релея — Ріца).
Третій напрям робіт пов'язаний зі спробою Ріца радикально реконструювати електродинаміку на базі альтернативного до максвеллівського підходу, що бере початок ще у працях К. Гауса та Б. Рімана. До даного напрямку відносяться 9 праць Ріца, 8 з яких вийшли друком у 1908—1909 рр. Серед них велика стаття «Критичні дослідження із загальної електродинаміки» та стаття «Про основи електродинаміки і про теорію чорного випромінювання». Останню критикував А. Ейнштейн у відомій статті «Про проблему випромінювання» (1909). В цих працях Ріц виклав свою як альтернативу спеціальній теорії відносності, у якій подав новий варіант електродинаміки, оптики та теорії гравітації. Балістичну теорію також було залучено для альтернативного пояснення червоного зсуву спостережуваного космічного випромінювання, який наразі пов'язують із законом Габбла.
Ріц і Ейнштейн написали у співавторстві статтю «До сучасного стану проблеми випромінювання»W. Ritz and A. Einstein, Physikalische Zeitschrift, 10, 323—324 (1909).
Вшанування пам'яті Кратер Ріц на зворотному боці Місяця названий на честь науковця.
Примітки
Джерела
Храмов Ю. А. Физики: биографический справочник. — М.: Наука, 1983. — 400 с.
Посилання Ельяшевич М. А., Кембровская Н. Г., Томильчик Л. М. Вальтер Ритц как физик-теоретик и его исследования по теории атомных спектров Успехи физических наук. (Апрель, 1995 г.) Т.165, № 4. — С. 457—480.