Василь Тимофійович Іванов (, село Холзськово Гжатського повіту Смоленської губернії, тепер Смоленської області, Російська Федерація — розстріляний , місто Москва) — радянський діяч органів державної безпеки, т.в.о. народного комісара внутрішніх справ УРСР (травень — червень 1937), комісар державної безпеки 3-го рангу (3.04.1937). Член Центральної контрольної комісії КП(б)У в 1930—1934 роках. Член Ревізійної комісії КП(б)У в 1934—1937 роках. Член ЦК КП(б)У в червні — серпні 1937 року.

Біографія Народився в селянській родині. У 1910 році переїхав до Москви, де його батько працював дрібним підрядником і бетонником. У 1907 році закінчив Московське трикласне міське училище, в 1910 році — чотирикласну Московську торговельну школу.

У жовтні 1910 року переїхав до міста Тули, де до лютого 1911 року працював касиром приватного магазину. З лютого 1911 по листопад 1912 року — конторник торгової контори в Москві. З 1911 року був членом культурно-просвітницького товариства і профспілки торгових службовців Москви. У листопаді 1912 — серпні 1913 року — пакувальник Спілки споживчих товариств у Москві.

Брав участь у робітничому русі, член РСДРП(б) з 1913 року. З 1913 року розповсюджував газету «Правда», працював у газеті «Наш путь». У серпні 1913 року заарештований, до грудня 1913 року перебував у в'язниці в Москві.

У грудні 1913 — вересні 1914 року — пакувальник Спілки споживчих товариств у Москві. У вересні 1914 року знову заарештований, до листопада 1914 року перебував під слідством. У листопаді 1914 — січні 1915 року — пакувальник Спілки споживчих товариств у Москві. У січні 1915 року заарештований, до березня 1915 року перебував у в'язниці.

У березні 1915 року мобілізований до російської імператорської армії, служив рядовим 321-го полку 81-ї дивізії. У травні 1915 року потрапив у полон, до жовтня 1918 року перебував у таборі військовополонених в Угорщині. У жовтні 1918 року повернувся до Москви і до січня 1919 року перебував на лікуванні.

У лютому — березні 1919 року — агент із заготівель Народного комісаріату продовольства Білорусько-Литовської радянської республіки.

У березні — травні 1919 року — член революційного військового трибуналу 8-ї стрілецької дивізії РСЧА. З травня 1919 року — в органах ВЧК. У травні — жовтні 1919 року — начальник особливого відділу 8-ї стрілецької дивізії РСЧА. У жовтні 1919 — вересні 1920 року — начальник особливого відділу 52-ї стрілецької дивізії РСЧА. У вересні 1920 — липні 1921 року — начальник активної частини особливого відділу 6-ї армії РСЧА. У липні — грудні 1921 року — заступник начальника особливого відділу і начальник секретно-оперативної частини Харківського військового округу.

У лютому 1922 — квітні 1924 року — начальник 2-го відділення особливого відділу ДПУ УСРР, начальник 6-го відділення особливого відділу ДПУ УСРР, начальник контррозвідувального відділу ДПУ УСРР.

У 1923 році розробив разом з Бармінським та Заковським операцію "Ятір (Сеть)", в результаті якої було заарештовано перебіжчиків з Бесарабії.

22 квітня 1924 — 17 квітня 1925 року — начальник секретно-оперативної частини ДПУ УСРР. 17 квітня 1925 — 25 липня 1928 року — начальник обліково-інформаційної частини ДПУ УСРР.

Одночасно, в січні 1924 — серпні 1925 року — начальник Харківського губернського відділу ДПУ УСРР. У серпні 1925 — липні 1928 року — начальник Харківського окружного відділу ДПУ УСРР.

У липні 1928 — жовтні 1930 року — начальник Київського окружного відділу ДПУ УСРР. У жовтні 1930 — січні 1932 року — начальник Київського оперативного сектора ДПУ УСРР.

У січні 1932 — березні 1933 року — повноважний представник ОДПУ по Івановській промисловій області РРФСР.

У березні 1933 — липні 1934 року — начальник Донецького обласного відділу ДПУ УСРР. У липні 1934 — квітні 1937 року — начальник Управління НКВС УСРР по Донецькій області.

З 3 квітня по 26 липня 1937 року — заступник народного комісара внутрішніх справ УРСР. 20 травня — 14 червня 1937 року — тимчасовий виконувач обов'язків народного комісара внутрішніх справ УРСР.

26 липня 1937 року відкликаний до Москви. 1 серпня 1937 року заарештований. 16 червня 1938 року засуджений до страти, розстріляний того ж дня в Москві. Не реабілітований.

Звання старший майор державної безпеки (29.11.1935) комісар державної безпеки 3-го рангу (3.04.1937)

Нагороди орден Червоного Прапора (23.02.1928) знак «Почесний працівник ВНК—ДПУ (V)» (1922) знак «Почесний працівник ВНК—ДПУ (XV)» (20.12.1932)

Примітки

Джерела Володимир Чисніков "Керівники органів Державної Безпеки Радянської України (1918–1953) м.Київ Юрій Шаповал "Нове цінне дослідження (Н. В. Петров, К. В. Скоркин. Кто руководил НКВД, 1934–1941). Справочник. М: Звенья, 1999.-504с) м. Київ Юрій Лисюк, Володимир Чисніков "Керівники Органів Державної Безпеки Радянської України (1953–1991)м. Київ

Посилання Служба безпеки України