Хорхе Лоренсо Герреро (; , Пальма-де-Мальорка, Балеарські острови, Іспанія) — іспанський мотогонщик, п'ятиразовий чемпіон світу з шосейно-кільцевих мотоперегонів серії MotoGP: двічі в класі 250cc (в сезонах 2006 та 2007) та тричі — у MotoGP (2010, 2012 та 2015). У сезоні 2016 виступає за заводську команду «Movistar Yamaha MotoGP» під номером 99.
Біографія Хорхе народився 4 травня 1987 року у місті Пальма-де-Мальорка в сім'ї Марії Герерро та Хосе Мануель «Чіко» Лоренсо. Вперше сів за кермо мотоцикла у віці трьох років, причому мотоцикл для нього зробив батько власноруч.
У 1993 році, у віці шести років, Хорхе виграв чемпіонат Балеарських островів з мінікросу, здобувши після цього цей титул ще сім разів.
У 1998 році Лоренсо здобуває перемогу у Aprilia Cup — змаганнях з шосейно-кільцевих мотоперегонів у класі 50cc. На той момент йому виповнилось лише 11 років.
У 2000 році Хорхе дебютує у відкритому чемпіонаті Іспанії в класі 125cc, де за підсумками сезону займає 4 місце. Оскільки він був занадто молодим для участі у них (лише 13 років), то на виступи він отримує спеціальний дозвіл іспанської федерації мотоспорту.
В наступному році він дебютує у чемпіонаті Європи. Хорхе здобуває перемогу в Бразі (Португалія), випереджаючи Алекса Балдоліні та Андреа Довіціозо. Будучи ще надто молодим, він пропускає кілька гонок у сезоні, але закінчує його на 6 місці.
MotoGP 125cc Лоренсо дебютував в чемпіонаті у 2002 році на своє п'ятнадцятиріччя, на другий день кваліфікації Гран-Прі Іспанії 2002 року в класі 125сс (йому довелось пропустити п'ятницю, оскільки він не був допущений до гонки за віковим обмеженням). Виступав на мотоциклі Derbi RS 125. У першому сезоні у 14 гонках здобув 21 очко, посівши 21-е місце у загальному заліку.
Наступного сезону, у 2003-му, Хорхе здобув свою першу перемогу, вигравши Гран-Прі Бразилії 20 вересня 2003 року. У гонці він на останньому колі обігнав Даніеля Педросу та Кейсі Стоунера, своїх майбутніх опонентів. У цьому ж сезоні у нього було ще 2 подіуми, загалом здобув 79 очок і посів 12 місце у загальному заліку.
250cc У 2004 році здобув 3 перемоги, посів 4 місце у загальному заліку. Після закінчення сезону перейшов до сильнішого класу чемпіонату MotoGP — 250cc, підписавши контракт із командою «Fortuna Lotus Honda». У сезоні виступив гідно, здобувши 6 подіумів, але за підсумками сезону посівши лише 5 місце в загальному заліку.
Сезон 2006 провів із командою «Fortuna Lotus Aprilia» і це одразу принесло свої плоди — здобував 8 перемог та вперше у кар'єрі став чемпіоном світу.
Наступний сезон пройшов ще більш вдало — уже 9 перемог на етапах та знову чемпіонство. Остання, 17-та перемога у 2007 році в Мізано зробила його найуспішнішим іспанським гонщиком всіх часів у класі 250сс.
клас MotoGP
Успіхи не пройшли непоміченими, і 2008 року Хорхе Лоренсо перейшов у найпрестижніший клас MotoGP, приєднавшись до команди «Fiat Yamaha Team», його напарником став Валентіно Россі. У 2009 році між напарниками розгорілась відчайдушна боротьба за чемпіонський титул. В результаті перемогу отримав більш досвідчений Россі. Але рік боротьби не пройшов для Лоренсо дарма — досвід, отриманий в боротьбі з Валентіно, знадобився в наступному сезоні.
У 2010 Лоренсо виграв свій перший титул в «королівському» класі, набравши рекордну кількість очок — 383. Здобув перемоги у 9 гонках. Його титулований напарник Валентіно Россі перейшов після закінчення сезону до конкурентів, в команду «Ducati».
У 2011 Хорхе Лоренсо боровся за перемогу в чемпіонаті з австралійцем Кейсі Стоунером, який перейшов з заводської Ducati в «Repsol Honda». В тому сезоні у Yamaha не було такої переваги над суперниками, як в попередні сезони. Лоренсо довелось вижимати з мотоцикла все можливе, щоб не відставати від конкурентів з «Repsol Honda». За результатами сезону Хорхе зайняв в чемпіонаті друге місце, одержавши 3 перемоги і набравши 260 очок. Невдале падіння на Гран-Прі Австралії і травма руки вивели Лоренсо з гри до кінця сезону.
У 2012 році Хорхе Лоренсо вдруге став чемпіоном світу MotoGP.
Сезон 2013 року почався для Хорхе з поула і перемоги на Гран-Прі Катару. У двох наступних Гран-Прі у Америці та Іспанії Лоренсо двічі був третім. На мокрому Гран-Прі Франції іспанець впав під час гонки, але зумів повернутись і фінішувати сьомим. 2 червня 2013 у Гран-Прі Італії Лоренсо переміг, випередивши свого конкурента у боротьбі за чемпіонство Дані Педросу; на наступному етапі у Каталонії вони знову фінішували в такій же послідовності.
У другій сесії вільних заїздів на Гран-Прі Нідерландів Хорхе втратив контроль над своїм мотоциклом і впав на землю, зламавши ліву ключицю. Він негайно відправився у Барселону, де йому була здійснена операція (ключиця була скріплена титановою пластиною), після чого повернувся у Ассен. На той момент Лоренсо займав друге місце у чемпіонаті після Педроси, тому, щоб не відстати від нього у чемпіонаті ще більше, Хорхе вирішив узяти участь у гонці. У день гонки іспанець отримав дозвіл від медичної комісії на участь у змаганнях. Стартувавши з 12-ї позиції, Лоренсо зміг фінішувати на п'ятому місці. Завдяки тому, що Педроса зайняв лише 4-е місце, відрив від нього до Хорхе збільшився лише на 2 очка.
На наступному Гран-Прі чемпіонату, яке відбувалося у Німеччині, під час вільної практики Лоренсо зазнав аварії, в якій знову травмував ліву ключицю: хоча кріплення титанової пластини витримали удар, сама пластина зігнулася. У Барселоні Хорхе знову була проведена операція. Цього разу від гонки довелося відмовитись, під питанням також постала участь спортсмена у Гран-Прі США. За іронією долі, Гран-Прі Німеччини через травму пропустив також і Дані Педроса — основний конкурент Хорхе у боротьбі за чемпіонство.
Відсутністю Лоренсо і Педроси на етапі сповна скористався Марк Маркес, який зумів вийти в лідери чемпіонату. Щоб не дати можливості конкуренту ще більше відірватися, обоє змушені були взяти участь у наступному етапі —Гран-Прі США. Ще не до кінця відновлений Хорхе посів тут 6-е місце. На двох наступних етапах у Індіанаполісі та Брно іспанець був третім, тоді як Маркес здобув дві перемоги. Таким чином, за 7 гонок до кінця чемпіонату, Лоренсо відстав від лідера чемпіонату на 44 очки і займав третє місце. Щоб захистити чемпіонство, Хорхе повинен був перемагати на етапах, що залишились. У Сан-Марино та Великої Британії йому це вдалось, але у Арагоні він був другим, пропустивши Маркеса, а у Малайзії — лише третім, поступившись обом гонщикам «Repsol Honda».
Таким чином, напередодні Гран-Прі Австралії, за 3 етапи до кінця чемпіонату, Лоренцо поступався Маркесу 43-а очками і теоретично, за певних обставин, міг втратити чемпіонство. Австралійський етап почався вдало для Хорхе — він став першим у кваліфікації і заслужив право стартувати з поулу. Перед початком гонки дирекція етапу ввела абсолютно нове правило в історії MotoGP — спортсмени у середині гонки, на 9-му, або 10-му колі, повинні були заїхати у бокси для зміни покришок. Лоренсо з самого старту захопив лідерство у гонці, Маркес їхав другим. Педроса заїхав на зміну покришок після дев'ятого кола, Лоренсо після десятого, а Маркес — після одинадцятого, за що був знятий з гонки на чотирнадцятому колі і дискваліфікований. Хорхе, за відсутності основного конкурента, впевнено переміг на Гран-Прі, скоротивши своє відставання у турнірній таблиці до 18-и очок.
Ця перемога стала 50-ю у кар'єрі Хорхе Лоренсо. Більше за нього на той момент у MotoGP перемагали лише 6 гонщиків: Джакомо Агостіні, Валентіно Россі, Анхель Ньєто, Майк Хейлвуд, Мік Дуейн та Філ Рід. На момент перемоги Хорхе було 26 років, у такому віці більше перемагали лише двоє: Россі та Хейлвуд.
На передостанньому Гран-Прі сезону у Японії Лоренсо знову святкував перемогу, тоді як Маркес став другим. Таким чином, доля чемпіонства мала вирішуватись на останньому етапі у Валенсії. До цього, за 64-річну історію MotoGP, лише 15 разів доля чемпіонату визначалась на останньому етапі, і лише двічі чемпіоном ставав не лідер. Так сталося і його разу. Хоча Хорхе знову святкував перемогу, Маркес зайняв третє місце, що дозволило йому стати чемпіоном.
Перед сезоном 2014 Хорхе знову розглядався одним з фаворитів у чемпіонській гонці. Команда отримала нового титульного спонсора у вигляді іспанського телекомунікаційного бренду «Movistar». Проте початок сезону виявився для майорканця невдалим: на дебютному етапі у Катарі Лоренсо, очолюючи гонку, впав. На другій гонці — Гран-Прі Америк, Хорхе допустив фальстарт, через що змушений був проїхати по піт-лейну з обмеженням швидкості. Проте він не знітився, і до кінця гонки зумів піднятись з 23-го на 10-е місце. Таким чином, за дві гонки він набрав лише 6 очок — його відрив від лідера чемпіонату Марка Маркеса вже становив 44 пункти.
Перебуваючи під психологічним тиском, він ніяк не міг вийти на успішний шлях. У першій половині сезону він лише тричі (з 9 гонок) підіймався на подіум, зайнявши друге місце на Гран-Прі Італії та двічі фінішувавши третім (у Аргентині та Німеччині). В загальному заліку він займав 5-те місце, поступаючись навіть Андреа Довіціозо, який виступав на апріорі слабшому мотоциклі Ducati Desmosedici GP14.
Друга половина сезону виявилась значно успішнішою: з 9 гонок 8 він закінчував на подіумі, здобувши дві перемоги (Арагон та Японія), 5 других місць та одне третє. Лише в останній гонці сезону у Валенсії Хорхе фінішував без очок, помилившись із вибором покришок, проте це не завадило йому закінчити сезон третім у загальному заліку.
У сезоні 2015 Хорхе зібрався дати бій Маркесу. Він попрацював над своєю фізичною формою у міжсезонні, скинувши зайвих 5 кг маси. Вже у дебютній гонці сезону в Катарі Лоренсо захопив лідерство і збирався відсвяткувати перемогу, проте у середині дистанції у його шоломі HJC відшарувалась захисна оболонка і закрила йому огляд наполовину, внаслідок чого він фінішував лише 4-им. В Техасі він виступав, хворіючи на бронхіт (4-е місце), а в Аргентині помилився із вибором покришок (5-е). Через ці невдачі після перших трьох гонок Хорхе займав лише 4-е місце в загальному заліку, програючи колезі по команді Валентіно Россі 29 очок. Єдиним позитивним моментом для нього було те, що він випереджав на 1 очко Марка Маркеса.
З поверненням чемпіонату у Європу, на рідному для нього Гран-Прі Іспанії Хорхе здобув першу перемогу у сезоні, причому в домінуючому стилі, як у свої найкращі сезони, завоювавши на етапі поул та проїхавши найшвидше коло у гонці. На наступному етапі, у Франції, він знову переміг, піднявшись в загальному заліку на друге місце. Тріумфувавши в Італії та Каталонії, Хорхе довів свою серію перемог до 4 поспіль, чого у його кар'єрі ще не траплялось. До того ж, за загальною кількістю перемог в королівському класі він зрівнявся з Майком Гейлвудом, досягнувши позначки у 37. Успішні виступи дозволили Лоренсо скоротити своє відставання у загальному заліку від лідера лише до 1 очка.
Наступні три гонки принесли іспанцю різні результати — 3, 4 та 2 місця. Після цього, на чеському етапі, Хорхе здобув чергову перемогу, яка дозволила йому зрівнятись за кількістю очок з Россі та очолити загальний залік (у нього була більша кількість перемог, ніж у італійця). Проте після цього знову настала невдала серія — в Великої Британії він фінішував 4-им, а у Сан Марино взагалі не фінішував. Внаслідок цього, за 5 гонок до завершення чемпіонату, Хорхе поступався Россі 23 очками у загальному заліку.