Таганцев Микола Степанович (, Пенза — 22 березня 1923, Петроград) — російський вчений-криміналіст, доктор кримінального права, голова кримінального касаційного департаменту Урядуючого Сенату (вищої судової установи в Російській імперії). Один з представників класичної школи кримінального права в Росії.
Біографія
Народився в сім'ї міщан. В 1852–1859 рр. навчався в Пензенській чоловічій гімназії, яку закінчив з срібною медаллю. В 1859–1862 рр. вивчав право на юридичному факультеті Санкт-Петербузького університету, по закінченні якого за рекомендацією професора А. П. Чебишева-Дмитрієва його залишають для підготовки до професорського звання по кафедрі кримінального права. У 1867 р. захистив магістерську дисертацію «О повторении преступлений», а 1870 р. після захисту дисертації «О преступлениях против жизни по русскому праву» дістав ступінь доктора кримінального права.
З 1867 до 1905 р. викладав кримінальне право в Училищі правознавства. Одночасно з 1868 р. викладав кримінальне право в Петербурзькому університеті, з 1868 р. по 1882 р. читав кримінальне право, судочинство та енциклопедію права в Олександрівському ліцеї. З 1871 року М. С. Таганцев — професор кафедри кримінального права в Петербузькому університеті. Окрім викладацької та наукової діяльності брав активну участь у розробці різних питань кримінального судочинства та російського законодавства. У 1870-х рр. працював у комісії з тюремних перетворень. У 1881 р. був призначений членом консультації при Міністерстві юстиції та членом комісії зі складання проєкту нового кримінального уложення. В 1885 р. — представник Міністерства юстиції в комісії з вироблення фабричного законодавства. В 1890 р. призначений головою комісії зі складання попередніх положень про перегляд проєкту Фінляндського кримінального законодавства, у 1894 р. — членом комісії з перегляду судового законодавства і разом з тим головою відділу комісії з перегляду Статуту кримінального судочинства. Був одним з ініціаторів та активних учасників складання проєкту Кримінального уложення 1903 р. З 1887 р. — сенатор кримінального касаційного департаменту Сенату, а з 1897 р. голова у цьому департаменті. Як член Державної ради (з 1905 р.) брав активну участь в її законодавчій діяльності. Упродовж ряду років був головою кримінального відділення Петербурзького юридичного товариства, головою Літературного фонду, у 1873–1878 рр. — редактором «Журналу цивільного і кримінального права» ().
В 1874–1880 рр. ним здійснена величезна праця — вийшли в світ три томи «Курса русского уголовного права», присвячені вченню про злочин. В 1887–1892 гг. опубліковані «Лекции по русскому уголовному праву» (4 випуски). Роботи М. С. Таганцева не мали аналогів не тільки в російській, але й у світовій кримінально-правовій літературі. Кожна наукова проблема розглядалась автором всебічно; ретельному, детальному аналізу піддавались теорії й концепції криміналістів Європи. Заслужений професор, почесний член університетів: Петербурзького, Київського Св. Володимира, Харківського університету.
Основні праці О повторении преступлений: Исследование / Таганцев Н. С. — С.-Пб.: Журн. М-ва юст., 1867. — 296 с. О преступлениях против жизни по русскому праву. Т. 1 / Таганцев Н. С. — С.- Пб.: Тип. Н. А. Неклюдова, 1870. — 467 с. О преступлениях против жизни по русскому праву: Исследование. Т. 2 / Таганцев Н. С. — С.-Пб.: Тип. А. М. Котомина, 1871. — 524 с. Исследования об ответственности малолетних преступников по русскому праву и Проект законоположений об этом вопросе / Таганцев Н. С., д-р уголов. права и орд. проф. в Петерб. ун-те. — С.-Пб.: Тип. А. М. Котомина, 1872. — 159 с. Уложение о наказаниях уголовных и исправительных 1866 года / С дополнениями по 1-е января 1876 г. Составлено профессором С.-Петербургского университета С. Н. Таганцевым. Издание второе, пере-работанное и дополненное. — Спб.: Типография М. Стасюлевича, 1876. — 742 с. Материалы для пересмотра нашего уголовного законодательства. Извлечения из иностранных сочинений по уголовному праву. Т. 6: Вып. 1-2 / Сост.: С. М. Латышев; Под ред.: Н. С. Таганцев. — С.-Пб.: Тип. Правит. Сената, 1884. — 720 с. Материалы для пересмотра нашего уголовного законодательства. Сборник дополнительных узаконений к французскому и германскому уголовным уложениям. Т. 7: Вып. 1-2 / Сост.: Г. Г. Савич; Под ред.: Н. С. Таганцев. — С.-Пб.: Тип. Правит. Сената, 1883. — 786 с. Русское уголовное право: Лекции. Часть общая. Т. 1 / Таганцев Н. С., д-р уголов. права. — 2-е изд., пересмотр. и доп. — С.-Пб.: Гос. Тип., 1902. — 823 с. Русское уголовное право: Лекции. Часть общая. Т. 2 / Таганцев Н. С., д-р уголов. права. — 2-е изд., пересмотр. и доп. — С.-Пб.: Гос. Тип., 1902. — 659 с. Уголовное уложение 22 марта 1903 г.// Издание Н. С. Таганцева. — СПб., 1904. 1007 с. Смертная казнь: Сб. статей / Таганцев Н. С. — С.-Пб.: Гос. Тип., 1913. — 185 с. Таганцев Н. С. Русское уголовное право. ТТ. 1- 2. — Тула: Автограф, 2001. (репринт)
Примітки
Джерела Таганцев Микола Степанович // Гернет М. Н. Н. С. Таганцев. К 50-летнему юбилею // Юридический вестник. — 1913. — Кн. I. — С. 190 - 194. Трайнин А. Н. Николай Степанович Таганцев (19 февр. 1843 г.— 22 марта 1923 г.) // Право и жизнь. —- 1923. —- Кн. 5 и 6. Ширяев В. Н. Н. С. Таганцев и его значение для науки уголовного права. – Минск, 1928. – 19 с. Прохоров В. С. Николай Степанович Таганцев // Правоведение. — 1993. — № 4. — С. 63 — 65. Таганцев Н.С. Русское уголовное право. Лекции. Часть общая. В 2 т. Т. 1. — М.: Наука, 1994. — 380 с. Загородников Н. И. Николай Степанович Таганцев. — М.: Наука, 1994. — 134 с. Мацкевич И. М. Николай Степанович Таганцев // . - 2006. - № 6. - С. 1215 - 1221. Наумов, А. В. К 165-летию со дня рождения Николая Степановича Таганцева (1843–1923) // Российский криминологический взгляд. – 2008. – № 1. – С. 23 – 32. Таганцев Микола Степанович // Почесні члени Харківського університету. Біографічний довідник. — Х.: Тимченко, 2008. — 312 с. — С. 242–243.
Посилання Таганцев М. С. // Таганцев Николай Степанович // Биографика СПбГУ. Санкт-Петербургский государственный университет © 2012 — 2020.