Ро́нальд Крі́стофер Во́кен (; нар. , Нью-Йорк) — американський актор, телевізійний та театральний режисер. Лауреат премії «Оскар» в категорії «Найкращий актор другого плану» 1979 року, за роль у «Мисливці на оленів». Був номінований на ту ж нагороду за роль у фільмі Стівена Спілберга «Впіймай мене, якщо зможеш» (2002).

Через своєрідну зовнішність Вокен здебільшого грає ролі психопатів, божевільних, надприродних істот та людей на марґінесі життя. Також нерідко з'являється на екрані як "морально неоднозначний" персонаж, наприклад, місцевий гангстер.

Відомий за головними ролями у стрічках «Брама небесна» (1980), «Мертва зона» (1983), «» (1986), «Король Нью-Йорка» (1990), «Пророцтво» (1995) та другорядними у «Вид на вбивство» (1985), «Бетмен повертається» (1992), «Справжнє кохання» (1993), «Кримінальне чтиво» (1994), «Сонна лощина» (1999) і серіалі «Розрив» (2022-2025).

Біографія Народився 31 березня 1943 року в Асторії, Нью-Йорк, під ім'ям Рональд Вокен. Походить із родини методистів; його батьками були Розалі Рассел, шотландська іммігрантка з Грінока, та Пол Велкен, німецький іммігрант з Третього Рейху (місто Гельзенкірхен),Salon.Com "Both of his parents were immigrants – his father, Paul, from Germany; and his mother, Rosalie, from Glasgow, Scotland." який був власником пекарні «Walken's Bakery» в Асторії. Він та його брати, Кеннет і Гленн, з самого дитинства були акторами на телебаченні в 1950-х, під впливом мрій їхньої матері про славу.

Коли йому було 15 років, подруга показала йому фотографію Елвіса Преслі в журналі, і Вокен пізніше згадував: «Цей хлопець виглядав як грецький бог. Потім я побачив його по телевізору. Мені все в ньому сподобалося». Він змінив зачіску, щоб наслідувати Преслі, і з тих пір залишав її незмінною.Robert Schnakenberg (2008). "Christopher Walken A to Z". У підлітковому віці він короткий час працював стажером-дресирувальником левів у цирку.

Навчався в Університеті Хофстра, але покинув його через рік, отримавши роль Клейтона Датча Міллера в оф-бродвейській постановці «Best Foot Forward» разом з Лайзою Міннеллі.Stated on Inside the Actors Studio, 1996

Кар'єра 1950-ті та 1960-ті У дитинстві Вокен з'являвся на екрані в якості статиста в численних серіалах-антологіях та розважальних шоу під час «золотої ери телебачення». Після виступу в скетчі з Діном Мартіном і Джеррі Льюїсом у програмі «The Colgate Comedy Hour» Вокен вирішив стати актором. Він отримав постійну роль у телевізійному шоу 1953 року «Wonderful John Acton», зігравши роль Кевіна Актона. У цей час він був зазначений у титрах як Ронні Вокен. З 1954 по 1956 рік Крістофер і його брат Гленн зіграли роль Майкла Бауера в мильній опері «Дороговказне світло».

У 1964 році він змінив своє ім'я на Крістофер за порадою Монік ван Воорен, яка мала нічний клуб, в якому Вокен працював танцюристом. Вона вважала, що це ім'я підходить йому більше, ніж прізвисько Ронні, під яким він був відомий до того часу.

У 1966 році Вокен зобразив короля Філіпа Французького у бродвейській прем'єрі п'єси «Лев узимку». У 1968 році виконав Лізандера у «Сні літньої ночі» та Ромео у «Ромео і Джульєтті» на Стратфордському фестивалі в Канаді.

1970-ті У 1970 році Вокен зіграв гостьову роль в 17-му епізоді 2-го сезону серіалу «Гаваї 5-0». Також Кріс зіграв у оф-бродвейській постановці п'єси Ленфорда Вілсона «Lemon Sky» разом із Чарльзом Дернінгом і Бонні Бартлетт. Пізніше того ж року він отримав премію Драма Деск за видатну гру.

Першим великим студійним фільмом Вокена стала стрічка Сідні Люмета «Плівки Андерсона» (1971) з Шоном Коннері та Дайан Кеннон. У 1972 році у «The Happiness Cage» Вокен зіграв свою першу головну роль. У фільмі Пола Мазурського 1976 року «Наступна зупинка — Грінвіч-Віллідж» Кріс зобразив харизматичного і розпусного поета Роберта Фулмера. У фільмі Вуді Аллена 1977 року «Енні Голл» (у якому його прізвище в кінцевих титрах було написано неправильно: «Wlaken») Кріс зіграв Двейна, майже божевільного брата Енні Голл. Також у 1977 році Вокен зіграв невелику роль у фільмі «Вартовий». Разом з Ніком Нолті та Бертом Рейнольдсом, Вокен розглядався Джорджем Лукасом на роль Хана Соло у «Зоряних війнах».

Проривом у кар'єрі стала роль емоційно зруйнованого ветерана В'єтнаму Ніка Чевотаревича у фільмі Майкла Чиміно «Мисливець на оленів» 1978 року. Щоб досягти виснаженого вигляду свого персонажа перед третім актом, Вокен протягом місяця харчувався лише бананами, водою та рисом. За гру у «Мисливці на оленів» Крістофер отримав «Оскар» в категорії «Найкращий актор другого плану», а також був номінований у аналогічній категорії на премії «БАФТА» і «Золотий глобус».

1980-ті

1980-ті почалися для вже відомого актора з суперечливої стрічки «Брама небесна», теж знятою Чіміно, яка вважається найбільшим касовим провалом 80-х. Також, у 1980-му, він зіграв головну роль у «Псах війни».

Потім Вокен зобразив шкільного вчителя з екстрасенсорними здібностями Джонні Сміта у «Мертвів зоні» (1983) Девіда Кроненберга, екранізації однойменного роману Стівена Кінга. Того ж року він знявся у «Мозковому штурмі» разом з Наталі Вуд і своєю дружиною Джорджіанною.

У 1985 році Кріс зіграв лиходія Макса Зоріна у «Виді на вбивство» (останньому фільмі з Роджером Муром в ролі Бонда). Вокену довелося пофарбуватися в блондина, щоб відповідати образу Зоріна, продукту нацистського генетичного експерименту.

Роком пізніше Вокен постав в ролі кримінального авторитета Бреда Вайтвуда у неонуарній драмі «» (1986); його персонаж був заснований на Брюсі Джонстоні.

У 1988 році Крістофер зіграв сержанта Мервіна Дж. Тумі в фільмі Майка Ніколса «Білоксі блюз» і Веслі Пендергасса у фільмі «Простак», сценарій до якого написав Міккі Рурк, а у 1989-му — у «Контакті», автобіографічному фільмі, написаному самим Стрібером. «Контакт» базувався на твердженнях, що він і його друзі піддавалися відвідинам невідомих, потойбічних істот, яких ідентифікували як «інопланетян» або «прибульців».

1990-ті У фільмі «Король Нью-Йорка» (1990) режисера Абеля Феррари Вокен зіграв безжального наркодилера Френка Уайта, нещодавно звільненого з в'язниці, який прагне повернути під свій контроль кримінальний світ Нью-Йорка. З цього часу почалася плідна співпраця з Абелем Феррарою: «Залежність» (1995), «Похорон» (1996) і Готель «Нова троянда» (1998).

У 1992 році Кріс зіграв роль лиходія-мільйонера-промисловця Макса Шрека у готичній супергероіці «Бетмен повертається» Тіма Бертона. У січні 1993-го він з'явився в музичному кліпі Мадонни на її хіт «Bad Girl» (режисер Девід Фінчер).

Наступними гучними проєктами за участю Вокена стали «Справжнє кохання» (1993) Тоні Скотта, сценарій до якого написав Квентін Тарантіно, та «Кримінальне чтиво» (1994) того ж Тарантіно.

У 1995-му виконав другорядну роль у кримінальній драмі «Чим зайнятися мерцю в Денвері» і головну у містичному горрорі «Пророцтво», зобразивши архангела Гавриїла. Також повернувся у двох продовженнях.

Фільмографія Фільми

Телебачення

Примітки

Посилання

Christopher Walken on life and death in Hollywood