Пекі́нська уго́да () або Пекі́нська конве́нціяНова історія світу: Середньовічна та нова історія Азії та Африки. Навчально-методичний посібник. Полтава: ПП Мирон, 2020. 204 с. ()  — мирна угода, яка складається з трьох окремих договорів, укладена у жовтні 1860 року між маньчжурською династією Цін, що керувала Китаєм, та коаліцією Великої Британії, Франції та Росією, яка безпосередньо не брала участі у війні. Угода поклала край Другій опіумній війні, яка тривала у 1856–1860 роках та закінчилася поразкою Цін. Статті угоди також регламентували порядок призначення консулів, встановлювали регламент відправлень дипломатичного листування та надавали сторонам можливість надалі вдосконалювати правила сухопутної торгівлі.

Передумови

Договір з Британією було підписано 24 жовтня, а з Францією — 25 жовтня. Угода визнавала чинність Тяньцзіньського трактату 1858 рокуПекінський договір 1860 // Енциклопедія Ніппоніка: в 26 т. 2-е видання. — Токіо: Сьоґаккан, 1994—1997., на основі якого Росія 18 червня 1858 отримала частину північної Манджурії. Таким чином Росія остаточно закріпила за собою Уссурійський край 1858, Tianjin — Russia (Повний текст договору) , США (26 червня 1858) право відкрити посольство у Пекіні, право заходу у декілька портів, право християн сповідувати свою релігію, Велика Британія (26 червня 1858) додатково до США право судноплавства по Янцзи, статус Гонконгу.

Умови угоди

Згідно з умовами договору цінська сторона: 1. Виплачувала контрибуцію Британії та Франції в розмірі 8 млн лянів; 2. Відкривала для іноземних держав порт Тяньцзінь; 3. Скасовувала обмеження на виїзд з країни китайців та дозволяла іноземним державам набирати китайських робітників; 4. Передавала британській стороні управління Цзюлуном, частини Гонконга; 5. Повертала французькій стороні майно Католицької церкви, що було конфісковано маньчжурською владою у 18—19 століттях. Росія, що не брала безпосередньої участі у війні, змусила безпомічну династію Цін зректись прав на північну Маньчжурію до ріки Уссурі 1860, Beijing — Russia (Повний текст договору)

Спочатку уряд династії Цін сильно опирався підписанню договору, проте британсько-французькі сили окупували столицю Пекін, змусивши силою противника до капітуляції. Маньчжури пристали на вимоги іноземців, в обмін на допомогу в придушенні Тайпінського повстання.

Мирна угода сильно вдарила по престижу Цін та перетворила її імперію з передових країн, на одну найвідсталіших в Азії.

Див. також Російсько-китайська конвенція 1898

Примітки

Джерела та література

Непомнин О. Е. История Китая: Эпоха Цин. XVII — начало XX века. — Москва: Восточная литература, 2005.

Література М. Миронова. Пекінські угоди 1860 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К.:Знання України, 2004 — Т.2 — 812с. ISBN 966-316-045-4

Посилання Текст договору між Цін та Великою Британією Текст договору між Цін та Великою Британією Текст договору між Цін та Францією Текст договору між Цін та Францією