«І ти продався їм, Тичино…» — вірш Олександра Олеся, адресований Павлові Тичині, написаний 11 травня 1928 року.
Цей вірш-докір є відгуком Олександра Олеся на твори, писані Тичиною на замовлення партії. Зі спогадів Миколи Неврлого відомо, що Олександр Олесь завжди говорив про Тичину «якось задушевно, піднесено й щиро». Після зустрічі з П. Тичиною у Празі 1925 року О. Олесь сказав:
Текст вірша І ти продався їм, Тичино, І ти пішов до москаля? О, бідна мати, Україно, В журбі головонька твоя.
В кривавім морі по коліна Стоїть без сорому в очах Поет, колишній наш Тичина, І прославляє смерть і жах.
Прилюдно б'є катам поклони, Катів виспівує в піснях. А з-під землі ідуть прокльони Борців, розп'ятих на хрестах.
Іудо, ти шляхетний жиде, Пішов, повісивсь в самоті. Павло Тичина… цей не піде — Він сам розіпне на хресті.
Примітки
Критика і бібліографія Павло Тичина (1891—1967) / Доля поета Кримська світлиця, № 29 за 20 липня 2007. Дон Жуан української літератури (П. Тичина) / Петровський В. В., Семененко В. І. Історія України: Заборонені кохання: Особистості. Долі. Почуття. — Харків: ВД «ШКОЛА», 2010. ISBN 978-966-429-031-6. Сторінки 317—318. Лисенко, Н. О. Олесь // Спадщина: Літературне джерелознавство. Текстологія. — К., 2007. — Т. 3. — С. 385.