Юхим Олександрович Брілль ( , Кишинів — , Київ) — російський радянський театральний режисер і педагог.
Життєпис Народився 13 (25 вересня) 1896 року в місті Кишинів Бессарабської губернії в родині службовця. У 1915—1919 роках навчався на юридичному факультеті Новоросійського університету, у 1918—1921 роках — в Одеській театральній студії.
У 1922—1926 роках — помічник режисера і режисер Одеського театру «Массодрам» і Держдрамтеатру. У 1926—1930 роках — режисер Нижньогородського драматичного театру, у 1930—1936 роках — театру Корша в Москві, Московського ТЮГу, Центрального театру Червоної армії. У 1936—1940 роках — художній керівник Нижньогородського драматичного театру, в 1940—1943 роках — художній керівник драматичного театру в Ростові-на-Дону.
У роки німецько-радянської війни разом з театром евакуювався в східні регіони СРСР. З 1943 року очолив Свердловський драматичний театр і керував ним до 1952 року. У 1952—1954 роках працював у Башкирському театрі опери та балету в Уфі, 1954—1955 роках — у Челябінському драматичному театрі, у 1955—1959 роках — режисер Українського академічного театру імені І. Франка у Києві.
Помер 27 липня 1959 року в Києві. Похований на Байковому кладовищі.
Театральні роботи Горьковський державний театр драми: 1937 — «Земля» Миколи Вірти; 1937 — «Зикови» Максима Горького; 1938 — «Неспокійна старість» Леоніда Рахманова; 1940 — «Чайка» Антона Чехова;
Ростовський академічний театр драми імені М. Горького: 1940 — «Кремлівські куранти» Миколи Погодіна;
Свердловський державний академічний театр драми:
1944 — «Дядя Ваня» Антона Чехова; 1944 — «Собака на сіні» Лопе де Вега; 1946 — «Сірано де Бержерак» Едмона Ростана; 1947 — «Мужність» Георгія Берьозко;
1947 — «Переможці» Бориса Чирскова; 1949 — «Дорога перших» Афанасія Салинського; 1950 — «Привалівські мільйони» Дмитра Маміна-Сибіряка; 1952 — «Ревізор» Миколи Гоголя.
Відзнаки Заслужений діяч мистецтв РРФСР (з 1940 року).
Лауреат Сталінської премії (1946; за виставу «Отелло» Джузеппе Верді в Свердловському театрі опери і балету).
Джерела