Інститут гідромеханіки НАН України — єдина в Україні спеціалізована наукова установа, в якій комплексно розв'язуються проблеми гідромеханіки та гідротехніки.

Установа бере початок 1 квітня 1926 року, коли на базі кафедри гідрогеології Київського політехнічного інституту було організовано Науково-дослідний інститут водного господарства України.

У 1927 році вийшов перший том наукових праць установи — «Вісті Науково-дослідного інституту водного господарства України».

У 1934 році (за іншими даними у 1936-му) Інститут передано до системи Академії наук УРСР.

У 1938 році його реорганізовано в Інститут гідрології АН УРСР, у 1944 році — в Інститут гідрології та гідротехніки АН УРСР, а в 1964 році — в Інститут гідромеханіки АН УРСР.

Історія У 1937 році інститут зазнав важкої втрати: засновник і директор академік Є. В. Оппоков був звинувачений у шпигунстві та розстріляний.

Під час Другої світової війни, у 1941 році, діяльність установи була тимчасово припинена. Інститут увійшов як відділ до складу Інституту будівельної механіки АН УРСР і був евакуйований до Уфи.

Самостійну діяльність у Києві було відновлено у 1944 році.

Наукові напрями та структура Дослідження інституту охоплюють фізичне, математичне та комп'ютерне моделювання фундаментальних і прикладних задач механіки суцільних середовищ.

Гідромеханіка об’єктів, що рухаються, та турбулентних течій Відділ вихрових рухів; Відділ гідробіоніки та керування примежовим шаром; Відділ гідродинамічної акустики; Відділ течій з вільними межами; Відділ технічної гідромеханіки; Відділ гідродинаміки хвильових та руслових потоків; Відділ інформаційних систем в гідроаеромеханіці та екології; Гідромеханіка водних струменів і гідротехніка Відділ гідродинаміки гідротехнічних споруд; Відділ прикладної гідродинаміки; Відділ моделювання гідротермічних процесів. При інституті діє Спільна шведсько-українська навчально-дослідницька лабораторія «Енергетичні технології сталого розвитку суспільства» під керівництвом чл.-кор. НАНУ Є. Никифоровича.

При інституті діє Спільна шведсько-українська навчально-дослідницька лабораторія «Енергетичні технології сталого розвитку суспільства» під керівництвом чл.-кор. НАНУ Є. Никифоровича.

Експериментальна база Інститут володіє унікальним експериментальним комплексом для гідродинамічних досліджень, що має статус національного надбання. До нього належать: Швидкісна багатоцільова гідродинамічна труба; Найбільший в Україні дослідний басейн для вивчення морехідних якостей швидкісних суден; Аеродинамічний комплекс із трубою малої турбулентності.

Керівництво Є. В. Оппоков (1926–1937) А. В. Огієвський (1939) Г. Й. Сухомел (1940–1941, 1944–1958) М. М. Дідковський (1958–1965) Г. В. Логвинович (1966–1971) О. Я. Олійник (1972–1980) О. Д. Федоровський (1981–1987) В. Т. Грінченко (1987–2021) Г. О. Воропаєв (з 2021)

Див. також Національна академія наук України Гідромеханіка Гідротехніка

Примітки

Джерела Історія інституту гідромеханіки на офіційному сайті. Комплексний підхід до розв'язання проблем гідромеханіки і гідротехніки. Візит керівництва Академії до Інституту гідромеханіки НАН України. Офіційний портал НАН України.