Жогатин () — село в Польщі, у гміні Бірча Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — (2011). До 1954 року існувала гміна Жогатин.
Назва У 1977—1981 рр. в ході кампанії ліквідації українських назв село називалося Мєндзилєсє ().
Географія Село знаходиться на відстані 2 кілометри на південний захід від центру гміни села Бірчі, 25 кілометрів на південний захід від центру повіту міста Перемишля і 52 кілометри на південний схід від адміністративного центру воєводства — міста Ряшева.
Історія В XI-XIII століттях на цих землях існувало Перемишльське руське князівство зі столицею в Перемишлі, яке входило до складу Галицького князівства, а пізніше Галицько-Волинського князівства.
Після захоплення цих земель Польщею територія в 1340–1772 роках входила до складу Перемишльської землі Руського воєводства Королівства Польського. В 1441 році село було закріпачене на волоському праві. Саме село, що лежить на границі Перемишльської та Сяноцької землі, належало до останньоїWładysław Makarski. Nazwy miejscowości dawnej ziemi sanockiej: [rozprawa doktorska] KUL Wydział Nauk Humanistycznych. — Lublin: Redakcja Wydawnictw KUL, 1986. ISBN 83-00-00202-2.
Наступна згадка про село припадає на 1452 рік, коли згадується Паско, князь Загочина (). В 1465 році згадується князь Іванко. З 1519 року село було власністю Стадницьких (), а з 1586 року — Красицьких (). В 1772 році внаслідок першого поділу Польщі територія відійшла до імперії Габсбургів. :До 1918 року — судовий округ Бірча, Добромильський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина.
За переписом 1900 року в селі було 162 житлові будинки і 1000 жителів, за конфесіями: 810 грекокатоликів, 179 римокатоликів і 11 юдеїв, було 95 коней, 389 голів великої рогатої худоби і 33 свині, селяни володіли 950 га землі. А на землях фільварку площею 390 га були 4 будинки і проживало 6 мешканців, за конфесіями: 2 римокатолики, 1 грекокатолик і 3 юдеї; були 2 коні та 9 голів великої рогатої худоби. Загалом було 1340 га угідь (з них 1318 га оподатковуваних: 575 га ріллі, 80 га лук, 11 га садів, 247 га пасовищ і 405 га лісу).
Після розпаду Австро-Угорщини і утворення ЗУНР, це село Надсяння (як й інші етнічні українські території) внаслідок кривавої польсько-української війни було окуповане військами Другої Речі Посполитої.
До 1939 року Жогатин належав до Добромильського повіту, в 1934—1939 рр. був адміністративним центром ґміни. 1939 року населення Жогатина становило 1160 мешканців, серед яких 970 українців-греко-католиків, 80 українців-римокатоликів, 80 поляків та 30 євреїв.
Після нападу 1 вересня 1939 року Третього Рейху на Польщу й початку Другої світової війни та вторгнення СРСР до Польщі 17 вересня 1939 року Жогатин, що знаходиться на правому, східному березі Сяну, разом з іншими навколишніми селами відійшов до СРСР і ввійшов до складу Бірчанського району (районний центр — Бірча) утвореної 27 листопада 1939 року Дрогобицької області УРСР (обласний центр — місто Дрогобич).
З початком німецько-радянської війни село вже в перший тиждень було зайняте військами вермахту.
З 1942 року село належить до Перемиського повіту.
В кінці липня 1944 року село було захоплене Червоною Армією.
13 серпня того ж року розпочато мобілізацію українського населення Дрогобицької області до Червоної Армії (облвоєнком — підполковник Карличев).
До 1945 року в селі знаходилося керівництво гміни, до території котрої, крім власне Жогатина, входили також навколишні населені пункти Борівниця, Котів, П'яткова, Тарнавка та Явірник-Руський, а населення гміни нараховувало близько 6500 осіб.
В березні 1945 року Жогатин, як і весь Бірчанський район з районним центром Бірча, Ліськівський район з районним центром Лісько та західна частина Перемишльського району включно з містом Перемишль зі складу Дрогобицької області передано Польщі.Нариси з історії Дрогобича (від найдавніших часів до початку XXI ст.) Дрогобич, видавництво «Коло», 2009 рік;— ISBN 978-966-7996-46-8
Москва підписала й 16 серпня 1945 року опублікувала офіційно договір з Польщею про встановлення лінії Керзона українсько-польським кордоном та, попри бажання українців залишитись на рідній землі, про передбачене «добровільне» виселення приблизно одного мільйона українців з «Закерзоння», тобто Підляшшя, Холмщини, Надсяння і Лемківщини.,
Розпочалося виселення українців з рідної землі. Проводячи депортацію, уряд Польщі, як і уряд СРСР, керувалися Угодою між цими державами, підписаною в Любліні 9 вересня 1944 року, але, попри текст угоди, у якому наголошувалось, що «евакуації підлягають лише ті з перелічених (…) осіб, які виявили своє бажання евакуюватися і щодо прийняття яких є згода Уряду Української РСР і Польського Комітету Національного Визволення. Евакуація є добровільною і тому примус не може бути застосований ні прямо, ні посередньо. Бажання евакуйованих може бути висловлено як усно, так і подано на письмі», виселення було примусовим і з застосуванням військових підрозділів.
Українське населення села, якому вдалося уникнути депортації до СРСР, потрапило в 1947 році під етнічну чистку під час проведення Операції «Вісла» і було виселено на ті території у західній та північній частині польської держави, що до 1945 належали Німеччині* Акція «Вісла»: Список виселених сіл та містечок, Жогатин, Повіт ПЕРЕМИШЛЬ .
Тому, як і деякі інші села, де раніше переважало українське населення (наприклад,Гораєць), Жогатин наприкінці 70-х років 20 століття було перейменовано й декілька років село мало назву Міжлісся ().
У 1975—1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.
Церква святого Дмитрія
Існування парафіяльної церкви в Жогатині було зафіксовано у 1530 році. У ХІХ столітті вона стала філіальною парафії у Явірнику Руському Бірчанського деканату Перемишльської єпархії. Невідомо, як виглядали попередні споруди, але в 1928 році була зведена остання церква св. Димитрія, за проєктом Євгена Нагірного. Споруда була знищена у 1960-х роках.Kryciński S. Pogórze Przemyskie. W krawym zakolu Sanu, Libra, 2020
Населення Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року:
1785 — 420 мешканців (340 греко-католиків, 70 римо-католиків, 10 євреїв) 1921 — 189 будинків та 1013 мешканців (839 греко-католиків, 139 римо-католиків, 35 юдеїв) 1939 — 1160 мешканців, з них 1050 осіб, або більше 90,5 %, українців (970 греко-католиків та 80 римо-католиків), 80 поляків римо-католиків (менше 7 %), 30 євреїв (менше 3 %).
Див. також
Різня в Бахові Різня в Березці Різня в Сівчині Бої в Бірчі та околицях Трагедія села Павлокоми Пискоровичі Різня в Сагрині </div>
Посилання Жогатин
Примітки