Неправо () — складна узагальнююча категорія теорії держави і права для позначення сукупності явищ суспільного життя, що протистоять об'єктивному праву, протилежні йому.
Неправо — перспективний напрям досліджень сучасної юриспруденції і філософії права.
Концепція неправа
Неправо виявляє себе у таких явищах суспільного буття:
1. делікт правопорушення злочин проступок невиконання обов'язків (покладених законом) порушення зобов'язань (взятих добровільно, згідно з договором)
2. свавілля приватних осіб держави
3. недемократичні політичні режими авторитаризм тоталітаризм фашизм диктатура поліцейська держава інші
4. неправові станиСтрайк не може вважатися неправом, оскільки право на страйк належить до трудових прав громадян. тривалі безпорядки масові заворушення захоплення об'єктів натовпом анархія військові стани війна громадянська війна
5. неправозгідний шлюбСтаття 37 Сімейного кодексу України
6. неправовий закон
7. неправосудне судове рішення
8. інші сили, що протиставляють себе свободі, законності, справедливості, добросовісності, розумності, упорядкованості — тобто правовим цінностям. Наприклад, явно знущальна поведінка особи, яка, проте, не підлягає юридичній відповідальності; самозахоплення житла, ін.
Неправовий закон
Неправо може міститися і в законі (тут у значенні «акт законодавства»). Неправовим є закон, коли його змістом (повністю чи в частині) стає свавілля державної владиНаприклад, неважко погодитися, що гіпотетичний закон, який встановлює податок на шкідливі викиди підприємств, але при цьому збирається з усіх громадян (не тільки з власників підприємств), є неправовим.. Іноді законодавство держави в цілому може мати мало спільного з правом (тоталітаризм).
Проникнення неправа в закон відбувається шляхом різного виду установок на ототожнення права з законом (до чого тяжіють нормативізм і марксизм). І навпаки, розмежування права і закону слугує критерієм якості законодавчого поля.
Важливу роль у боротьбі з неправом у законі відіграє конституційна юстиція, наділена функцією визнавати неконституційними закони чи їх окремі положення, тим самим усуваючи їх з юридичного обороту повз волею законодавця.
Неправо у філософії
Вершина німецької класичної філософії — Г. В. Ф. Гегель детально розробив поняття неправа, яке, щоправда, не повністю сприймається сучасними філософами (див., наприклад, у О. А. Івакіна). Під неправом Гегель розумів:
ненавмисне (громадянське) неправо;
обман;
злочин.
Неправо в етиці
Неправом в етиці визнається поведінка людини, яка, хоч і не порушує закон, та все ж є неприйнятною згідно з канонами даної соціальної групи і може спричинити моральні страждання суб'єкту такої поведінки. Так, наприклад, аборт є неправом з погляду значної кількості людей, хоч усі знають, що він дозволений за певних умов.
Див. також
Право Правознавство Закон Законодавство Конституційне судочинство Філософія права Неправова держава Зловживання правом
Примітки
Посилання Неправосудний вирок, рішення, ухвала або постанова // Неправо — юридическая форма дисномии Зі словника Грінченка З рос. словника Т.С. Павлова. Вчення про право у філософії Гегеля. / Грані. — № 4 (66) липень-серпень ‘2009 Андрей Архангельский: Авторское неправо
Джерела Гегель, Г. В. Ф. Энциклопедия философских наук. В 3 т. — М: «Наука», 1977.- Т. 3. — 480 с. Гегель, Г. В. Ф. Философия права. / Г. В. Ф. Гегель. — М: «Мысль», 1990, — 376 с. Аристотель. Никомахова этика. / Перевод: Н. Брагинская. — М.: ЗАО "Издательство «ЭКСМО-Пресс», 1997. Иеринг Р. Борьба за право. — СПб., 1895.