Macchi M.18 — гідроплан, що вироблявся в Італії на початку 1920-х років.
Перший літак Macchi М.18 був спочатку задуманий як тримісний цивільний летючий човен, але в остаточному варіанті являв собою розвідник-бомбардувальник. Він був схожий на вдосконалений літак Macchi М.9, мав відкриті кабіни для пілота і другого пілота/спостерігача, розташовані поруч, прямо перед крилами з єдиним великим лобовим склом. Третя кабіна в носовій частині мала кільцеві напрямні для кулемета Vickers калібру 7,7 мм.
Цивільний варіант Спочатку був створений цивільний літак М.18 Economico з двигуном V.4B і двома пасажирами у відкритих кабінах. Згодом він був випущений також у варіанті М.18 Lusso (люкс) з двигуном V.6 більшої потужності і трьома пасажирами в закритій кабіні, і, нарешті, у варіанті М.18 Estivo (літній) c трьома пасажирами у відкритих кабінах. Всього було побудовано понад 70 цивільних літаків М.18.
Військовий варіант Перший військовий варіант був оснащений двигуном Isotta-Fraschini V-4В, згодом на серійних літаках встановлювалися двигуни V-6, а потім Asso. Палубний варіант зі складними крилами був відомий як М.18 AR.
М.18 AR зі складними крилами діяв з італійського авіаносця «Міралем». Деякі літаки М.18 були побудовані як навчально-тренувальні для ВПС Італії. Приблизно 20 М.18 в 1923 р. було продано Іспанії, деякі з них були варіантами AR, які діяли з авіаносця «Діда» і застосовувалися проти повстанців в Марокко. Деякі з них придбані такими фірмами, як Ad Astra Aero в Швейцарії, а компанія SISA використовувала їх для підготовки пілотів летючих човнів для авіасполучень в Адріатиці. Шість літаків М.18 експлуатувалися до 1936 р.
Конструкція Літак звичайної конструкції для Першої світової війни, це був летючий човен-біплан з крилами нерівного розмаху і стійками в стилі ферми Уоррена. Двигун зі штовхальним гвинтом був установлений у міжплощинному розриві, пілот і спостерігач сиділи у бік-о-бік відкритих кабінах. Відкрита позиція була представлена в носовій частині для навідника.
Використання
Літаки використовувалися італійським військово-морським флотом. Останній раз використовувався цей літак проти повстанців у Марокко. Шість з 20 машин придбані Іспанії залишалися на службі до початку іспанської громадянської війни і були використані для атаки націоналістичних сил на Мальорці, а також здійснювали розвідувальні польоти. Португалія також використовувала літак, закупивши вісім літаків у 1928 році.
Парагвайський уряд купив два Macchi M.18 AR в кінці 1932 року для військово-морської авіації. Вони отримали номери R.3 і P.5 та інтенсивно використовувалися в Чакській війні (1932—1935). Обидва виконали багато розвідувальних польотів і здійснили чимало бомбардувань на Північному фронті під час війни. Перші повітряні бомбардування були здійснені вночі Літаком Р.5 22 грудня 1934. R.3 був зруйнований в результаті нещасного випадку в кінці війни, а Р.5 перебував на озброєнні до середини 1940-х років.
Посилання http://www.airwar.ru/enc/bww1/m18.html
Джерела Jotti da Badia Polesine. Annuario dell'Aeronautica Italiana 1929—1930. Ed. Libreria Aeronautica. Milano (1930) Carlo De Risio. L'Aviazione di Marina, Ufficio Storico Marina Militare, Roma 1995. Taylor, Michael J. H. (1989). Jane's Encyclopedia of Aviation. London: Studio Editions. World Aircraft Information Files. London: Bright Star Publishing.