Олевська волость — адміністративно-територіальна одиниця Овруцького повіту Волинської губернії Російської імперії з центром у містечку Олевськ.
Історія 18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також 1 волость Овруцького повіту (Кисорицька). Також кордон "відрізав" північно-західну частину Олевської волості із селами Будки-Сновидовицькі, Дерть, Залав'я, Остки та Сновидовичі. Вони увійшли до складу ґміни Кисоричі Сарненського повіту.
Після приєднання Західної України 1939 року вищезгадувані села залишилися у складі новоствореної Рівненської області.
Станом на 1885 рік складалася з 14 поселень, 18 сільських громад. Населення — 5807 осіб (2944 чоловічої статі та 2873 — жіночої), 856 дворових господарств.
+Земля волостіПлоща, десятинУ тому числі орної, десятин Сільських громад 18470 6386 Приватної власності 54 21 Казенної власності 36414 — Іншої власності 243 103 Загалом 55181 6510+
Основні поселення волості: Олевськ — колишнє державне містечко при річці Уборть за 101 версту від повітового міста, 606 осіб, 94 двори, православна церква, костел, католицька каплиця, 2 єврейських молитовних будинки, школа, 6 постоялих будинків, 3 лавки, 4 ярмарки на рік, 2 водяних млини. Довгосілля — колишнє державне село при річці Німан, 530 осіб, 95 дворів, каплиця, постоялий будинок, водяний млин. Кишин — колишнє державне село, 705 осіб, 121 двір, православна церква. Лопатичі — колишнє власницьке село при річці Уборть, 630 осіб, 118 дворів, православна церква, водяний млин. Сновидовичі — колишнє власницьке село при річці Лелга, 558 осіб, 102 двори, православна церква, водяний млин.
Джерела
Посилання